10.1. Загальні відомості

До цих культур належать борщівник Сосновського, спориш Вей- риха, сильфія пронизанолиста, рапонтик (маралячий корінь), жи­вокіст шорсткий та ін. Про них багато написано, вони є в колекціях більшості сільськогосподарських дослідних станцій, але їх насінни­цтво не налагоджено. Хоча ці культури називають новими або не­традиційними, вони насправді не нові, оскільки їх вивчали у ВІР ще в довоєнний і післявоєнний час, у 1947 р. їх докладно описав П.Ф. Медведєв. Широко відомі роботи кафедри рослинництва Мос­ковської сільськогосподарської академії, Інституту землеробства УААН та інших науково-дослідних установ і вузів із цих культур.

Усі ці рослини переважно пізнього осіннього строку сівби. Щопра­вда, після стратифікації насіння можна мати сходи і весною, проте не завжди: насіння може починати проростати ще у сховищі і стати не­придатним до висівання. Ще одна особливість цих культур, виявлена в Лісостепу, — їх пізньовесняне проростання навіть у разі підзимньої сівби. Це дезорієнтує агронома, бо створюється враження, що насіння не перезимувало або втратило схожість. Разом із тим, коли ранні ярі суміші і навіть кукурудза вегетують, багаторічники повільно сходять (на місяць пізніше від ранніх ярих) і в перший рік часто нарощують загалом незначну масу. Краще сходить і вегетує у перший рік силь- фія пронизанолиста. Проте в подальшому всі ці культури регулярно дають високі врожаї і вегетують тривалий час.