1.3. Система вільного підприємництва

Економіку економічно розвинених країн часто характеризують як систему вільного підприємництва. Свобода підприємництва означає свободу вибору: у кого купувати, кому і на яких умовах продавати, з ким конкурувати; відкривати свою справу чи найня­тися на роботу. Проте свобода підприємницької діяльності у цих країнах не має тотального характеру. Підприємці діють відповідно до законів держави і рішень уряду щодо охорони здоров’я і охоро­ни праці, мінімальної заробітної плати і форми фінансових звітів. Не до всіх напрямів підприємництва є вільний доступ. Займаю­чись бізнесом, підприємець, крім потреби додержуватися багатьох правил, може вирішувати, що і як виробляти, що за якими цінами продавати тощо.

Економіка вільного підприємництва передбачає приватну влас­ність, економічну свободу, економічні стимули, конкурентні ринки і обмежувальну роль держави. Ці характеристики відображують ос­новний зміст системи вільного підприємництва. Головне місце у цій системі належить особистості, яка має змогу сама вирішувати, що відповідає її інтересам.

У системі вільного підприємництва власність є приватною, вона належить окремим громадянам або фірмам. Ні суспільство в ціло­му, ні уряд не володіють нічим. Таке твердження справедливе за кількома причинами. По-перше, володіння власністю — це також володіння владою. По-друге — приватна власність сприяє збере­женню ресурсів. По-третє, власність — це багатство.

Власник має право:

вирішувати, як використовувати свою власність;

► передавати свою власність будь-кому;

► користуватися доходом та іншими вигодами, які надає йому власність.

Отже, власність — це багатство.

У системі вільного підприємництва, здійснюючи свої особисті ці­лі, ми можемо добровільно співробітничати один з одним.

Підприємець має право:

► розпочинати або закінчувати свій бізнес;

► здобувати будь-які ресурси, за які він може заплатити;

► застосовувати будь-яку технологію;

► виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її у продаж за своєю ціною;

► використовувати свої гроші на власний розсуд.

Свобода особистого вибору так само важлива, як і свобода під­приємництва. Кожна людина має право:

► купувати будь-який доступний товар або послугу, за який вона може заплатити;

► пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи;

► відмовлятися від будь-якої роботи;

► використовувати свої ресурси за власним бажанням.

Отже, економічна свобода — важлива складова системи підпри­ємництва, що заохочує людину бути більш продуктивною, береж­ливою.

Упродовж життя стимули змушують людину здійснювати певні поступки (вчинки). Власники хочуть установити якомога вищі ціни на свої ресурси. Працівники шукають найвищу заробітну плату.

Покупці прагнуть купити потрібні товари дешевше. В системі під­приємництва економічні стимули дають змогу визначити, який на­прям діяльності буде найвигіднішим. Прибутки підприємця засвід­чують, що він правильно вирішує питання «Що виробляти?» і «Як виробляти?». Це означає, що підприємець спрямовує обмежені ре­сурси на ту продукцію, яка потрібна споживачеві, і за ціною, яку він може заплатити.

Система стимулів передбачає також покарання, яке в системі підприємництва набирає форми збитків (банкрутства) для бізнес­менів або низької заробітної плати для окремих працівників.

У системі вільного підприємництва важливе місце належить конкурентним ринкам. Під конкурентним ринком слід розуміти ринки, де існує досить багато покупців і продавців і де жоден з них не є настільки могутнім, щоб впливати на ринкові ціни вольовим методом. Підприємці можуть змагатися між собою за споживачів. Так само працівники можуть змагатися між собою за роботу, а покупці — за придбання товарів і послуг. Конкурентні ринки дають змогу реалізовувати економічні свободи. Отже, в підприємництві конкуренція не дає можливості одному покупцю чи продавцю (або їх групам) контролювати весь ринок. Конкуренція допомагає зберігати низькі ціни і високу якість одно­часно.

Таким чином, система вільного підприємництва відповідає бажанням і запитам особистостей. Вона допомагає кожному під­приємцю виробити стратегію, яка відповідає його інтересам, і реалізувати рішення на вільних ринках. І покупці, і продавці мають бачити вигоду в кожній угоді. Підприємці самі відповіда­ють на запитання: «Що виробляти?», «Як виробляти?», «Для кого виробляти?».