5.2. Вибір і планування, кар’єри в бізнесі

Нашим діловим людям, як початківцям, так і досвідченим, буде корисним ознайомитися з методами і особливостями планування, вибору кар’єри в галузі бізнесу США.

У США досить серйозно ставляться до питань підготовки кадрів для бізнесу. В компаніях розробляються довготермінові програми підготовки спеціалістів. У середніх і малих фірмах розробляються орієнтовні плани залучення на роботу різних категорій працівників.

Якщо говорити про майбутніх кандидатів у бізнесмени або про спеціалістів з питань, пов’язаних з бізнесом, то вони задумуються про свою кар’єру ще в школі. Дуже змістовно молоді люди, або точ­ніше підлітки, вивчають власні особисті якості й здібності, щоб ви­значити свою придатність до кар’єри менеджерів або інших фахів­ців у сфері бізнесу. Визначення цих якостей важливе не лише для того, щоб знати, стане молода людина, припустімо, менеджером ве­ликої компанії чи ні. Такі характеристики потрібні й для тих, хто збирається займатися бізнесом або працювати за наймом в середніх і малих фірмах.

Для багатьох американців правильне визначення своєї кар’єри має важливе значення. Головна мета в цьому процесі — одержати якомога більше інформації для самого підлітка і для його рідних, наскільки відповідають його індивідуальні якості тій спеціальності, яку він хотів би мати. За словами одного американського спеціаліс­та, є три основні переваги правильного вибору кар’єри: велике осо­бисте задоволення, значна матеріальна винагорода і великий сус­пільний внесок. Мабуть, усе це в багатьох випадках відповідає й іншим критеріям.

Американці люблять системний підхід у всьому, в тому числі й у виборі кар’єри. В цьому процесі виділяють п’ять основних фаз: ви­значення своїх якостей і здібностей, визначення тенденцій і ситуа­цій в різних галузях відносно попиту на робочу силу; зіставлення обраної спеціальності з особистими якостями і здібностями; освіта і професійна підготовка, одержання бажаної посади.

Визначення своїх якостей і здібностей. Основна увага приділя­ється визначенню своїх сильних і слабких професійних здібностей, інтересів, розумового розвитку, нахилу до виконання ручної або ін­телектуальної роботи, з’ясування характеру.

Ця фаза досить складна і пов’язана з одержанням чесних, об’єктивних відповідей на поставлене запитання, наприклад:

► я надаю перевагу (чому більше) працювати з речами і предме­тами, ідеями чи людьми?

► чи хочу я бачити фізичний результат своєї праці?

► чи можу я справитися з роботою, для виконання якої необхід­на фізична сила?

► чи можу я ким-небудь керувати?

Слід зазначити, що особливе значення для вибору кар’єри в біз­несі має чесний аналіз здібностей до керівної роботи. Крім самооці­нок, за допомогою тестів потрібно отримати якомога більше думок людей, які знають кандидата.

Зівставлення обраної спеціальності з особистими якостями і зді­бностями. У розвинених країнах розповсюджено велику кількість тестів, які досить точно можуть допомогти розібратися в цьому пи­танні. Проте і без тестів є деякі загальні критерії. Так, цілком зако­номірно, що якщо людина любить мати справу з числами, то швид­ше стане кваліфікованим бухгалтером або інженером, ніж письмен­ником чи драматургом.

Майбутні спеціалісти не можуть розраховувати на успіх у бізнесі, якщо вони не мають насамперед таких якостей: чесність, розум, ін­телект, цілісність натури, самоконтроль, самовідданість, старан­ність, оперативність і здоров’я.

Кілька слів про проблему воркоголізму — надмірне захоплення роботою (за аналогією алкоголізму). Це явище досить поширене в США. Коли підприємці надмірно зайняті роботою, це призводить до небажаних наслідків як для самих підприємців, з точки зору їх влас­ного здоров’я, так і для бізнесу, з точки зору їхніх реальних здібнос­тей кваліфіковано виконувати роботу. Ця проблема вивчається вче­ними: у багатьох фірмах прагнуть зробити все, щоб привести ворко- голіків (трудоголіків) у нормальний стан. Для цього за рахунок фірм організовують спортивні заняття, виробничу гімнастику тощо. їх можуть звільнити від роботи для відпочинку. В США не люблять людей, які беруть на себе зобов’язання, що не виконуються.

Вам буде цікаво ознайомитись із системою запитань, які здебіль­шого задають у відділі кадрів корпорацій при ознайомленні з тими, хто влаштовується на роботу.

1. Як Ви звичайно проводили свій вільний час або канікули, ко­ли вчились у школі?

2. Ваші інтереси до цієї роботи викликані бажанням займатися нею в перспективі або ж Вас більше цікавить швидкий, що має гро­шовий вираз, результат?

3. Яку кар’єру Ви прагнете зробити в житті?

4. Ким Ви хочете бути через 10 років?

5. Як Ви вважаєте, Ваше навчання і професійна підготовка сприятимуть Вашому професійному розвитку та зростанню. Чи сприйматимете Ви рутинні доручення, як частину Вашого процесу навчання?

Освіта і професійна підготовка. Американська система навчання відрізняється від нашої. Після школи можна зразу ж вступити до університету або коледжу (середнє між технікумом і вищим навча­льним закладом). У США є кілька категорій таких навчальних за­кладів. До найвищих належать такі престижні університети, як Га­рвардський, Колумбійський, Йельський, Стендфордський, Каліфо­рнійський тощо.

Наступна категорія вищих навчальних закладів — це універси­тети, утворені різними громадськими організаціями, на зразок ка­толицького університету Сан-Франциско. Потім ідуть університети, що фінансуються з бюджетів штатів і міст, наприклад, університет Сан-Хосе. Є також категорія приватних платних університетів на зразок «Голден гейт Юнівер-сіті» в Сан-Франциско, в які набирають слухачів незалежно від тестування й успішності. У цих навчальних закладах навчаються переважно нащадки багатих людей, яким по­трібен лише диплом.

Система коледжів досить складна і розгалужена. Більшість спе­ціальностей у сфері бізнесу набувають у коледжах. Випускники ко­леджів здебільшого займають середнє становище і пости в управ­лінській ієрархії корпорацій. Після закінчення коледжу багато аме­риканців починають свою справу.

Одержання бажаної посади. Представники фірм відвідують уні­верситети та інші навчальні заклади насамперед з метою ознайом­лення з перспективними студентами.

Досить цікаво відбувається співбесіда представника фірми зі сту­дентами. Вважається доброю манерою перед співбесідою надати ко­пію своєї власної анкети, хоча представники фірми можуть запро­понувати заповнити спеціальний бланк анкети. Після встановлен­ня часу, дати, місця співбесіди кандидату краще самому дізнатися якомога більше про цю фірму з доступних джерел (преси, друзів і знайомих), а також запам’ятати правильну вимову імені, прізвища людини, з якою відбудеться співбесіда. Вважається за доцільне сфор­мулювати попередньо всі запитання, які кандидат передбачає за­дати (вид роботи, особливості професійної підготовки, можливості зростання заробітної плати тощо).

В американських фірмах під час бесіди кандидатам задають такі запитання:

Чому ця фірма зацікавила Вас?

Чому Ви обрали саме цю спеціальність або саме цю посаду?

Які коротко- і довготермінові прогнози щодо вибору кар’єри?

Який може бути реальний внесок кандидата в роботу, якою він хоче займатися, з точки зору його кваліфікації, активності або ін­ших можливостей?

Що Ви чекаєте від цієї роботи?

Рекомендується заздалегідь написати чіткі письмові відповіді на ці запитання, щоб було краще вести співбесіду. Потрібно мати з со­бою блокнот і ручку для записів найважливіших моментів розмови, які записують відразу після її закінчення. Велику увагу слід приді­ляти своєму зовнішньому вигляду, одягу. На співбесіду не можна запізнюватися, краще прийти на 8 — 10 хв раніше.

Наведемо приклад особистої анкети для подання у відділ кадрів фірми або для співрозмови з керівниками фірми.

Особиста інформація, домашня адреса, телефон, дата народжен­ня, сімейний стан, військовий статус, інтереси (спорт, театр, хобі).

Коротко- і довготермінові цілі: моєю короткотерміновою метою є використання моїх знань і досвіду в галузі; довготерміно­

вою метою є використання досвіду, нагромадженого в цій фірмі, для обіймання посади в цій або іншій фірмі.

Особиста кваліфікація, перелічити попередні посади, які дали можливість набути досвід управлінської роботи і розширити уяв­лення про цю галузь.

Освіта: назвати всі навчальні заклади, які закінчили, і основні оцінки з предметів, що необхідні для майбутньої роботи.

Досвід роботи, головну увагу приділити досвіду роботи в інших фірмах, який може стати у нагоді у цій фірмі.

Рекомендації: перелічити осіб (три-чотири), які можуть рекомен­дувати Вас. Це можуть бути викладачі, керівники з попередніх місць роботи.

Під час співрозмови, а особливо до її підготовки, можуть знадоби­тися поради американського вченого Д. Корнеги, як звернути на себе увагу людей.

Найкращим регулятором співрозмови є здоровий глузд. Потрібно бути дружелюбним, чесним і правдивим, що допоможе скласти доб­ре враження. У ході розмови слід уважно стежити за реакцією спів­розмовника на відповіді, що дасть змогу визначити його справжню реакцію. Вважається поганим тоном відповідати «так» чи «ні», проте недопустима також надмірна балакучість. Якщо кандидат відчув, що говорить досить багато, то найкраще повернутися до основної теми бесіди запитанням: «Може у Вас будуть ще запитання?» Слід виглядати зацікавленим, а не показувати, ніби робите послугу представникові фірми. Упродовж розмови бажано дивитися спів­розмовнику в очі. Пам’ятайте, що Ваша розмова пов’язана зі здобут­тям інформації про фірму і про можливу роботу, тому не потрібно соромитися задавати доцільні запитання. Головне — це прагнути себе добре продати, тому всі запитання слід задавати щиро і зацікав­лено. Наприкінці співрозмови потрібно подякувати представникові фірми за наданий Вам час і увагу. Можна запропонувати фірмі будь-яку додаткову інформацію про себе, якщо така знадобиться.

Після розмови слід занотувати основні елементи її змісту, а зго­дом уважно ставитися до всіх контактів з представниками фірми і виконувати запропоновані ними рекомендації. Якщо перша спів- розмова пройшла успішно і Вас запевнили, що відповідь буде дано до певного терміну, потрібно почекати тиждень або до зазначеного терміну, після чого можна нагадати про себе. Під час нагадування про себе, пославшись на розмову, можна ще раз подякувати за цю співрозмову і кількома словами сказати, що зацікавленість до робо­ти зберігається. Американці, на відміну від нас, ведуть нотатки в ході співрозмови, і це не вважається чимось безсоромним.