7.6. Управління використанням та охороною земель лісового фонду

Важливе значення для забезпечення раціонального використання, відтво­рення і охорони земель лісового фонду відіграє організація державного управ­ління в цій сфері. В основі класифікації органів, що здійснюють державне управління в цьому напрямі, лежить обсяг і характер їхньої компенсації. Тому прийнято розрізняти органи державного управління загальної і спеціальної компетенції.

Органами державного управління загальної компетенції виступають ор­гани державної влади, повноваження яких у сфері організації використання лісів і земель лісового фонду пов’язані з адміністративно-територіальним по­ділом. Такими функціями наділені Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування.

Кожний з цих органів у межах наданих йому повноважень здійснює функ­ції управління лісами і землями лісового фонду на всій території України.

Верховна Рада України здійснює управління лісами і землями лісового фонду на підставі ст. 26 Лісового кодексу України (в редакції 2006 року). До її відання у сфері лісових відносин належать:

1) визначення засад державної політики у сфері лісових відносин;

2) прийняття законів щодо регулювання відносин у цій сфері;

3) затвердження загальнодержавних програм з охорони, захисту, використан­ня та відтворення лісів;

4) вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.

Верховна Рада України також делегує відповідним Радам свої повнова­ження щодо розпорядження лісами.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових від­носин належить:

1) забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин;

2) забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охоро­ни, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань;

3) передача у власність, надання у постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними;

4) прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгостро­кового або тимчасового користування лісами на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними;

5) погодження ліміту використання лісових ресурсів при заготівлі другоряд­них лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

6) погодження максимальної норми безоплатного збору дикорослих трав’я­них рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

7) встановлення порядку використання коштів, що виділяються з відповід­ного місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

8) вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до закону.

До відання селищних і сільських рад у сфері лісових відносин на їх території належить:

1) передання у власність, надання у постійне користування земельних лісо­вих ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припинення права користування ними;

2) прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довго­строкового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що пере­бувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

3) участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучення у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортних й інших технічних засобів та обладнання;

4) організація благоустрою лісових ділянок і культурно-побутове обслугову­вання відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей;

5) встановлення порядку використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

6) вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Громадяни та їх об’єднання, громадські комітети і ради самоврядування мають право у встановленому порядку брати участь у розгляді радами питань, пов’язаних із використанням лісового фонду, а також сприяти радам і спе­ціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні за­ходів щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

До органів державного управління, крім загальної компетенції, належать органи спеціальної компетенції, які здійснюють державне управління у сфері ви­користання, захисту і охорони лісів як свого основного завдання. Таким держав­ним органом правління є Державний комітет України по лісовому господарству.

Державний комітет України по лісовому господарству здійснює функції безпосередньо і через свої територіальні (місцеві) органи: обласні та районні управління, відділи лісового господарства, лісгоспи, лісгоспи-технікуми, до­слідні лісові господарства, а також національні парки.

Державний комітет України по лісовому господарству здійснює свою діяльність на підставі однойменного Положення про нього, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства - Державний комітет України по лісовому господарству

1) здійснює державне управління, координацію виконання заходів у галузі ведення лісового господарства;

2) вносить пропозиції щодо формування і реалізації державної політики у сфері лісових відносин;

3) розробляє та організовує виконання загальнодержавних, державних і регі­ональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтво­рення лісів;

4) розробляє та затверджує в установленому порядку нормативно-правові акти з ведення лісового господарства;

5) здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нор­мативно-правових актів з ведення лісового господарства;

6) організовує ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та моніторингу лісів;

7) організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лі­сових ресурсів;

8) забезпечує функціонування державної лісової охорони, координує діяль­ність лісової охорони інших постійних лісокористувачів і власників лісів;

9) координує здійснення заходів з охорони лісів від пожеж та захисту від шкідників і хвороб;

10) координує роботу з ведення лісового господарства підпорядкованими йому науково-дослідними установами;

11) видає ліцензії відповідно до закону;

12) вносить пропозиції щодо обмеження або тимчасового припинення діяль­ності підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядку­вання та форм власності в разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;

13) бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації ка­дрів для лісового господарства;

14) здійснює міжн234ародне співробітництво з питань ведення лісового гос­подарства;

15) вирішує інші питання у сфері регулювання лісових відносин відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколиш­нього природного середовища у сфері лісових відносин:

1) вносить пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів як складової частини державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

2) здійснює державне управління, регулювання у сфері охорони, захисту, ви­користання та відтворення лісів як складової частини заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, від­творення та охорони природних ресурсів;

3) здійснює державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) координує здійснення органами виконавчої влади заходів з охорони, захис­ту, використання та відтворення лісів;

5) бере участь у розробленні загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

6) погоджує матеріали лісовпорядкування;

7) затверджує в установленому порядку нормативи використання лісових ре­сурсів;

8) погоджує нормативно-правові акти з ведення лісового господарства;

9) організовує проведення екологічної експертизи щодо впливу промислових та інших об’єктів, хімічних речовин на ліси, затверджує переліки пести­цидів, дозволених для застосування в лісах, установлює регламенти їх за­стосування;

10) обмежує чи зупиняє (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо вона здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів;

11) розглядає справи про адміністративні правопорушення;

12) застосовує у випадках, передбачених законом, економічні санкції до під­приємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, грома­дян за порушення вимог законодавства, подає позови до суду про відшко­дування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення;

13) забезпечує погодження проектів відведення земельних лісових ділянок;

14) вирішує інші питання відповідно до закону.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у

межах своїх повноважень на їх території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (міс­цевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових від­носин;

4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісо­вого господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

5) передають у власність, надають у постійне користування для нелісогоспо- дарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що пере­бувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного зна­чення та припиняють права користування ними;

6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довго­строкового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебу­вають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;

7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, пе­редбаченому законодавством;

8) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому по­рядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та об­ладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в’їзд до них тран­спортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, перед­баченому законодавством;

9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі друго­рядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону. Виникнення та припинення права лісового землекористування регулю­ється Земельним кодексом України та Лісовим Кодексом України.

Згідно з вимогами Земельного кодексу України громадянам і юридичним особам можуть безоплатно передавати у власність замкнуті земельні ділянки лісового фонду із земель права державної і комунальної власності у складі угідь селянських (фермерських) та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи можуть набувати у власність земельні ді­лянки для заліснення із земель іншого призначення з деградованими і мало­продуктивними угіддями.

Земельні ділянки лісового фонду із земель права державної і комуналь­ної власності надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, а також в оренду іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоров­чих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-до­слідних робіт.

Постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиня­ється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Об’єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебува­ють у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - тер­міном від одного до п’ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користу­вачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лі­сового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здій­снюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в ор­гані виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з пи­тань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другоряд­них лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, перед­бачених лісовим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного землекористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без гро­мадянства, іноземним юридичним особам.

Суб’єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

• власники лісів або уповноважені ними особи;

• підприємства, установи, організації;

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

• іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тим­часове користування іншим особам.

Підставами припинення права постійного користування лісами є:

1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколиш­ньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;

3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, пе­редбачених статтею 78 лісового Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Лісовий сервітут це право на обмежене платне або безоплатне корис­тування чужою земельною лісовою ділянкою.

Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та кому­нальної власності, якщо інше не передбачено законом.

Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на ко­ристь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду.

Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земель­ної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.

Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власни­ка лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.

Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам лісового Кодексу.

Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші випадки припинен­ня права тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду.

Основною метою відтворення земель лісового фонду є своєчасне відтво­рення лісів на непокритих лісом землях, покращання породного складу лісів, підвищення продуктивності лісів і забезпечення раціонального використання земель лісового фонду. Лісорозведення - це створення лісів на нелісових зем­лях, скорочення непродуктивних.

Використання земельних ділянок лісового фонду, ведення лісового господарства повинні забезпечувати підвищення продуктивності лісів. Воно здійснюється шляхом застосування системи науково обґрунтованих ру­бок, відтворення лісів, поліпшення їх природного стану, створення і ефектив­ного використання постійної лісонасіннєвої бази на селекційно-генетичній основі, гідролісомеліорації, догляду за лісами і проведення інших лісогоспо­дарських робіт. Заходи щодо підвищення продуктивності лісів здійснюються лісокористувачами і лісгоспами України.

На лісокористувачів покладені такі зобов’язання: здійснювати догляд за лісами, проводити роботу із селекції, лісового насінництва і сортовипробову- вання цінних деревних порід, підвищення родючості ґрунтів, попередження водної і вітрової ерозії ґрунтів, заболочення, засолення та інших процесів, що погіршують стан земель; здійснювати рубки проміжного користування, якщо немає іншого виконавця цих рубок; вживати заходів щодо ефективного відтво­рення лісів, створення нових лісів та проведення гідромеліорації надмірного зволоження земель; будувати дороги лісогосподарського призначення; нада­вати лісокористувачам допомогу у виборі відтворення лісів, забезпечувати по­сівним і посадковим матеріалами.

Як передбачає Земельний кодекс України, охорона земель включає систе­му правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню зе­мель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктив­ності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронно­го, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохо­ронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збере­ження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навко­лишнього середовища.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забез­печення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення еко­логічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господар­ства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства, про­вадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх ви­користання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з пи­тань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.

Підприємства, установи, організації і громадяни, яким передаються у влас­ність або надаються в користування земельні лісові ділянки без права вирубуван­ня дерев і чагарників, зобов’язані забезпечити їх збереження і догляд за ними.

У разі виникнення додаткової потреби у вирубуванні дерев і чагарників на земельних лісових ділянках, що передані у власність або надані в корис­тування без права вирубування, питання про вирубування дерев і чагарників та порядок використання заготовленої при цьому деревини вирішується орга­ном, який прийняв рішення про передачу у власність або надання в користу­вання земельної ділянки.

Рішення про вирубування дерев і чагарників приймається за погоджен­ням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами цен­трального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природ­ного середовища.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов’язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучен­ня у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за по­годженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього при­родного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органа­мицентрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Під час розміщення, проектування, будівництва і введення в дію но­вих і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, а також удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, що можуть шкідливо впливати на стан і відтворення лісів, пе­редбачаються і здійснюються заходи щодо усунення негативної дії шкідливих факторів, зокрема викидів і скидів забруднюючих речовин, відходів виробни­цтва, підтоплення, осушення та інших видів негативного впливу на ліси.

Визначення місць розміщення підприємств, споруд та інших об’єк­тів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів, проводиться за погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного сере­довища Автономної Республіки Крим, територіальними органами централь­них органів виконавчої влади з питань лісового господарства, охорони на­вколишнього природного середовища та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Проекти будівництва зазначених підприємств, споруд та інших об’єктів підлягають екологічній експертизі у випадках і в порядку, що встановлюються законом.

Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов’язаних з веденням лісового господарства, проводиться після надання цих ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому земельним законодавством, з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань лісового господар­ства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальних органів центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб проводиться відповідно до Кодексу України «Про надра».

Зазначені роботи повинні вестися способами і методами, що не призводять до погіршення протипожежного і санітарного стану лісів та умов їх відтворення.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов’язані:

1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров’я людей;

2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лі­сових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в дереви­ні та іншій лісовій продукції;

3) здійснювати відтворення лісів;

4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах;

5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, неза­конних рубок та інших пошкоджень;

6) раціонально використовувати лісові ділянки.

Лісовим кодексом передбачені санкції за порушення Лісового законодавства.