Виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)

Хто має право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)?

Право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) нале­жить громадянам, які отримали земельні частки (паї) у спосіб, передбачений законодавством України.

Хто має право отримати земельну частку (пай)?

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місце­вості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. № 899-ГУ, право на земельну частку (пай) мають:

— колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отри­мали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому зако­нодавством порядку;

— громадяни — спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

— громадяни України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

— громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відсе- лення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які про­живають у сільській місцевості.

Кого слід вважати колишніми членами КСП?

Відповідно до чинного законодавства колишніми членами КСП слід вва­жати:

— постійних працівників КСП, які в ньому працювали;

— пенсіонерів, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами, незалежно від місця їхнього проживання;

— військовослужбовців строкової служби, якщо вони не вийшли з КСП;

— осіб, направлених на навчання, якщо вони залишилися членами КСП;

— жінок, які перебували у відпустці через вагітність та пологи або у від­пустці для догляду за дитиною віком до 3 років;

— членів КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було пе­редбачено в статуті КСП.

Які документи посвідчують право на земельну частку (пай)?

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Іншими документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

1) свідоцтво про право на спадщину;

2) посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-прода- жу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

3) рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Слід також мати на увазі, що документом, який посвідчує право на зе­мельну частку (пай) таких категорій громадян України як евакуйовані із зо­ни відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони га­рантованого добровільного відселення; громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пен­сіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (див.: ст. 1, 2 Закону України «Про по­рядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам зе­мельних часток (паїв)» .

Що таке сертифікат на право на земельну частку (пай)?

Сертифікат на право на земельну частку (пай) — це документ, який за­свідчує право особи на земельну частку (пай) і містить відомості про її вар­тість та розмір в умовних гектарах.

На які органи покладено повноваження щодо розподілу земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту?

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського під­приємства між власниками земельних часток (паїв), які розташовані в межах населеного пункту, проводиться відповідною сільською, селищною, місь­кою радою.

Якими повноваженнями наділені органи місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості)?

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості):

— розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвід­чують право власності на земельну ділянку;

— приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості);

— уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

— уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

— укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для скла­дання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, як­що такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

— сприяють укладенню договорів на виконання землевпорядними орга­нізаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в на­турі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що оренду­ють земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

— надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

— розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації те­риторії земельних часток (паїв);

— організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) в натурі (на місце­вості), в порядку, визначеному законом;

— приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Що потрібно зробити власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для виділення її в натурі (на місцевості)?

Для отримання земельної ділянки власникам сертифікатів на право на зе­мельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), необхідно подати до відповідної сільсь­кої, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). До заяви слід додати сертифікат на право власності на земельну частку (пай).

На підставі чого здійснюється виділення земельних ділянок в натурі (намісцевості)?

Виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земель­них часток (паїв) здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, се­лищної, міської ради. Таке рішення приймається за результатами розгляду заяв, що були подані особами-власниками сертифікатів на право на земель­ну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) (див.: ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

В якому випадку орган місцевого самоврядування приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)?

Відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розроб­ку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місце­вості) більшістю власників земельних часток (паїв) в межах одного сільсько­господарського підприємства (див.: ч. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Що таке проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та ким він розробляється?

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

— це документ, яким проектуються земельні ділянки, що мають бути виділе­ні в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель ко­лективної власності колишнього колективного чи іншого сільськогосподар­ського підприємства. Проектом визначаються місце розташування земельних ділянок, їхні межі та площі сільськогосподарських угідь, що під­лягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їхнє цільове призначення, території, на яких поширюється дія обмежень (обтяжень) у ви­користанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів, якщо такі обмеження були встановлені до початку паювання земель.

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються де- градовані, малопродуктивні та техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені та інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

У разі необхідності в проектах землеустрою здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення земле­впорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією, після чого затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства. Затвердження проекту землеустрою оформляється відповідним протоко­лом. Такий проект зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів (див.: ст. 7 Закону України «Про по­рядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам зе­мельних часток (паїв)» .

Що таке документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)?

Документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) — це нормативно визначена сукупність документів, необхідних для реального виділення земельних часток (паїв) в натурі (на міс­цевості). Зокрема, вона включає проект землеустрою щодо організації тери­торії земельних часток (паїв) та технічну документацію щодо складання до­кументів, що посвідчують право власності на земельну ділянку

Що таке державна землевпорядна експертиза при виділенні в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)?

Державна землевпорядна експертиза — це форма контролю з боку держа­ви за якістю виконаних землевпорядних робіт та якістю виготовленої на під­ставі таких робіт землевпорядної документації.

Що є об'єктом державної експертизи документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (намісцевості) власникам земельних часток (паїв)?

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпо­рядної документації» від 17.06.2004 р. №1808-ГУ, метою державної експерти­зи землевпорядної документації є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їхньої відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунто­ваних висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Такими об'єктами є документація із землеустрою, зокрема:

а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми викорис­тання та охорони земель;

б) схеми землеустрою й техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

в) проекти землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністратив­но-територіальних утворень;

г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та кому­нальної власності населених пунктів;

д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існую­чих землеволодінь і землекористувань;

є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунту­вання сівозміни та впорядкування угідь;

ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закис­лення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращення сільськогосподарських земель, підви­щення родючості ґрунтів (далі — робочі проекти землеустрою);

й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земель­ної ділянки в натурі (на місцевості);

і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

ї) спеціальні тематичні карти й атласи стану земель та їх використання. Окрім цього, згаданою статтею передбачено, що законами України та ін­шими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою. Саме такий новий вид документації із земле­устрою передбачено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Зокрема, статтею 7 цього Закону передбачена розробка та затвердження проекту зем­леустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Також слід мати на увазі, що Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (стаття 8) розрізняє три основні форми дер­жавної експертизи землевпорядної документації: обов'язкову, вибіркову та добровільну. Крім цього, слід пам'ятати, що експертиза документації із зем­леустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) має проводитися з урахуванням норм як Закону «Про державну експертизу землевпорядної документації», так і Зако­ну України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних діля­нок власникам земельних часток (паїв)». Це означає, що при її проведенні необхідно керуватися статтею 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (па­їв)», у якій зазначено, що державній землевпорядній експертизі підлягає ви­бірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земель­них часток (паїв) в натурі (на місцевості).

Що означає вибірковість державної експертизи документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (намісцевості) власникам земельних часток (паїв)?

У статті 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцево­сті) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вводиться понят­тя вибірковості подання на експертизу такої документації. Зокрема, в цій статті міститься загальне положення про те, що державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). На жаль, у цій статті не визначені підстави для вибіркового проведення експертизи.

Разом із тим, положення про вибіркову експертизу містяться і в Законі Ук­раїни «Про державну експертизу землевпорядної документації». Так, для з'яс­ування суті вибіркової експертизи слід виходити з того, що Законом передба­чені вже згадані три основні форми державної експертизи землевпорядної до­кументації: обов'язкова, вибіркова та добровільна. Відповідно до статті 9 цьо­го Закону, обов'язковій державній експертизі підлягають: загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; схеми землеустрою та техніко-економічне обґрунтування використання й охорони земель адміністративно-територіальних утворень; проекти землеус­трою щодо встановлення й зміни меж адміністративно-територіальних утво­рень; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних діля­нок; проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунту­вання сівозміни та впорядкування угідь; проекти землеустрою щодо впоряд­кування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; техніч­на документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, норматив­ної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх прода­жу. Таким чином, проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не належить до об'єктів обов'язкової експертизи. Тому, виходя­чи з наведених положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та заз­наченого Закону, їх слід віднести до тієї документації, яка підлягає іншим ви­дам державної експертизи — вибірковій та добровільній.

За чиєю ініціативою провадиться державна експертиза документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)?

Порядок проведення вибіркової державної експертизи землевпорядної до­кументації визначений у статті 10 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Відповідно до цієї статті, вибіркова державна експертиза проводиться за ініціативою спеціально уповноваженого органу ви­конавчої влади у сфері державної експертизи щодо об'єктів, які не підлягають обов'язковій експертизі. За загальним правилом, їй підлягають не більше 10 відсотків об'єктів по кожному розробнику. Проте, у разі виявлення порушень земельного законодавства розробниками об'єктів державної експертизи, кіль­кість об'єктів, що підлягають державній експертизі, визначається органом, який її здійснює. Це означає, що обсяг землевпорядної документації, який під­лягатиме вибірковій експертизі, може бути більшим, ніж 10 відсотків об'єктів експертизи по кожному розробнику. Слід також відзначити, що Законом Ук­раїни «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачений інший граничний обсяг об'єктів, які підлягають державній експертизі — не більше 20 відсотків доку­ментації із землеустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості.

Таким чином, отримуємо висновок про те, що оскільки документація із зе­млеустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості власникам зе­мельних часток (паїв) не підлягає обов'язковій державній експертизі вона мо­же не проводитися. А розробники експертизи — землевпорядні організації — не зобов'язані звертатися до органів, що проводять таку експертизу, з клопо­танням про її проведення. Інакше кажучи, відсутність висновку державної експертизи щодо документації із землеустрою щодо виділення земельних діля­нок на місцевості власникам земельних часток (паїв) не може бути правовою перешкодою для затвердження цієї документації, проведення на її підставі розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та вида­чі їм державних актів на право власності на земельні ділянки. Це зумовлено са­ме тим, що вибіркова експертиза може проводитися виключно з ініціативи обласних головних управлінь земельних ресурсів, на які покладено обов'язок проведення такої експертизи. Це чітко зазначено в статті 31 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». І поки така ініціати­ва цими органами не виявлена, підстави для проведення експертизи докумен­тації із землеустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості відсутні. Отже, неподання землевпорядною організацією на державну землевпорядну експертизу виготовленої нею проектної документації з виготовлення та видачі державних актів на землю не може розглядатися як порушення нею чинного законодавства, якщо відповідний орган земельних ресурсів не надсилав цій організації запит про подання технічної документації на експертизу.

Підставою для ініціювання державної експертизи документації із земле­устрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості власникам земель­них часток (паїв), наприклад, може бути та обставина, що землевпорядна ор­ганізація вперше виконує на території області землевпорядні роботи, необхідні для виготовлення та видачі державних актів, або у разі виявлення факту неякісного виконання нею таких робіт.

Яким має бути обсяг документації, що подається на державну експертизу?

Як передбачено в статті 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», для проведення державної експертизи має подаватися не вся документація із зем­леустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості власникам земель­них часток (паїв), а лише та її частина, яка виготовляється землевпорядними організаціями до моменту проведення зборів власників земельних часток (паїв) для розподілу запроектованих земельних ділянок. Слід підкреслити, що дер­жавна землевпорядна експертиза зазначеної документації може здійснюватися тільки до (а не після) розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), тобто до проведення зборів власників земельних часток (паїв), між якими розподіляються запроектовані земельні ділянки. Це зумовлено дво­ма причинами. По-перше, документації, яка виготовляється землевпорядною організацією до моменту проведення зборів з розподілу земельних ділянок, ціл­ком достатньо для оцінки якості виконаних нею геодезичних та землевпоряд­них робіт. По-друге, здійснення експертизи після проведення зборів є недо­цільним, тому що у разі негативного висновку державної експертизи довелося б знову скликати збори власників земельних часток (паїв) для проведення пов­торного розподілу земельних ділянок відповідно до виправленої з урахуванням зауважень експертизи документації. Цілком очевидно, що багаторазове скли­кання зборів селян — власників земельних часток (паїв) для проведення розпо­ділу земельних ділянок є недоцільним, а в багатьох випадках і неможливим.

Таким чином, до документації із землеустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості власникам земельних часток (паїв), яка має бути пода­на для проведення державної землевпорядної експертизи на вимогу відпо­відного органу земельних ресурсів, входять:

1) проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

2) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Перелік технічної документації із землеустрою щодо складання докумен­тів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, визначений у пункті 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберіган­ня державних актів на право приватної власності на землю, право колектив­ної власності на землю, право власності на землю і право постійного кори­стування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої нака­зом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43). Згідно із цією Інструк­цією, технічна документація зі складання державного акта на право власно­сті на земельну ділянку включає:

— виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання в постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, да­рування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;

— заяву власника землі або землекористувача про складання державно­го акта;

— технічне завдання на розробку технічної документації зі складання дер - жавного акта;

— висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему Украї­ни про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

— висновок органу у справах будівництва й архітектури про наявні обме­ження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження зе­мельної ділянки із земель приватної власності);

— журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ді­лянки із земель приватної власності);

— кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

— збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

— відомість обчислення площі земельної ділянки;

— відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат пово­ротних точок меж земельної ділянки;

— експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Усі наведені документи та матеріали складаються до проведення зборів з розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) і в складі іншої землевпорядної документації підлягають державній експертизі.

Упродовж якого строку має проводитися державна експертиза документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (намісцевості) власникам земельних часток (паїв)?

Відповідно до статті 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», дер­жавна землевпорядна експертиза документації із землеустрою здійснюється до моменту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у строк, що не перевищує 20 днів. Законом «Про державну експертизу землевпорядної документації» строк проведення експертизи є більш конкре­тизованим, зокрема, він не може перевищувати 20 робочих днів з дня реє­страції об'єкта державної експертизи спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи (ст. 34).

На якій основі (платній чи безоплатній) здійснюється державна експертиза документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)?

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земель­них ділянок власникам земельних часток (паїв)» не містить положень про платність чи безоплатність проведення державної експертизи документації із землеустрою щодо виділення земельних ділянок на місцевості власникам земельних часток (паїв). Однак платність проведення такої експертизи була встановлена іншим нормативно-правовим актом — Вказівкою Держкомзему України від 1 липня 1997 р. № 33 «Про здійснення державної землевпорядної експертизи». На підставі цієї Вказівки державна експертиза землевпорядної документації проводилася «за кошти замовника з розрахунку 3 % від кошто­рисної вартості проектно-вишукувальних робіт». По суті, плата за експерти­зу лягала додатковим фінансовим тягарем на селян, які виділяли в натурі на­лежні їм земельні частки (паї).

Проте, Закон України «Про державну реєстрацію землевпорядної докумен­тації» фактично скасував обов'язковість плати за проведення державної експер­тизи землевпорядної документації. Зокрема, відповідно до статті 10 вказаного закону, вибіркова державна експертиза, за загальним правилом, має проводи­тися безоплатно. І лише у разі отримання негативного висновку експертизи щодо поданої землевпорядної документації, вона проводиться повторно, але за кошти розробників об'єктів державної експертизи, тобто за плату, яка згідно із ст. 39 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлюється в розмірі 3 % від кошторисної вартості проектно-вишукуваль- них робіт, які подані на експертизу, але не може становити менше 20 гривень.

Хто і в який спосіб здійснює розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)?

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належ­них їм земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), проводиться відпо­відною місцевою радою за місцем розташування земельних ділянок на збо­рах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного вище закону, п. 8 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від

04.02.2004 р. № 122, розподіл земельних ділянок може здійснюватися за зго­дою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) або їх пред­ставників такими способами:

— за списком (складається в алфавітному або іншому порядку, визначе­ному рішенням зборів);

— шляхом жеребкування — у разі відсутності згоди щодо розподілу за списком.

Таким чином, збори власників земельних часток (паїв) можуть самостійно прийняти рішення і обрати метод розподілу земельних ділянок (наприклад, за алфавітом; за стажем роботи в колгоспі, за родинним чи іншим принципом або ж поєднати ці методи. І лише у разі недосягнення згоди, розподіл має проводитись шляхом жеребкування. Зазначимо, що для уникнення можливих зловживань чи будь-яких непорозумінь, перед початком розподілу необхідно перевірити відпо­відність кількості карток, підготовлених організаторами зборів, кількості земель­них ділянок, що підлягають розподілу, після чого помістити такі картки в скриньку. Перевірку карток та поміщення їх в скриньку бажано доручити лічиль­ній комісії чи іншій уповноваженій зборами особі та здійснити це публічно.

Яким документом оформляються результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)?

Результати розподілу оформляються протоколом, що підписується власни­ками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподі­лі, головуючим та секретарем зборів. До протоколу додаються такі документи:

— реєстраційний список власників земельних часток (паїв) або їхніх представників, які взяли участь у розподілі (у ньому потрібно зазначити но­мери вибраних земельних ділянок за проектом; проти кожного запису влас­ник ставить свій підпис; на кожному аркуші списку мають стояти підписи голови та секретаря зборів, а також печатка відповідної ради);

— схема розміщення земельних ділянок за проектом, в якій зазначено но - мери земельних ділянок та номери їхніх власників (за списком).

Протягом двох днів після проведення зборів їх секретар подає протокол та вказані додатки до сільської, селищної чи міської ради (див.: п. 9 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 04.02.2004 р. № 122).

Чи повинні власники земельних часток (паїв) бути завчасно повідомлені про дату, місце та час проведення зборів з питання розподілу земельних ділянок?

Так, повинні. Для забезпечення гласності щодо виділення власникам зе­мельних часток (паїв) в натурі відповідна рада, не пізніше ніж за 14 днів до проведення розподілу має розмістити в загальнодоступних місцях населено­го пункту, в яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошен­ня про проведення зборів власників земельних часток (паїв).

Що має зазначатись в такому оголошенні?

В оголошенні має бути зазначено: дату, місце і час проведення зборів; місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних діля­нок; місце та строк ознайомлення з проектом, списком та іншими матеріала­ми, пов'язаними з організацією розподілу земельних ділянок; можливі про­цедури проведення розподілу земельних ділянок.

За 10 днів до проведення розподілу таким же чином оприлюднюються списки осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі. Протягом цього часу кожен має право ознайомитись із матеріалами з органі­зації розподілу, вирішити спірні питання, що можуть виникнути при органі­зації розподілу земельних ділянок.

Що необхідно враховувати власникам сертифікатів на земельну частку (пай) до розподілу земельних ділянок?

До проведення зборів власників земельних часток (паїв) громадянам необхідно враховувати мету використання земельної ділянки. А саме, бажа­ють власники самі господарювати на земельних ділянках чи мають намір здавати їх в оренду визначеному сільськогосподарському підприємству або фермерському господарству. Це дає можливість особам, які мають право на виділення їм в натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, виділити земельні ділянки єдиним масивом.

Громадяни (подружжя) та інші особи, які бажають щоб їм виділили на­лежні їм земельні частки (паї) єдиним масивом, подають до сільської, се­лищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожною із них, згідно яких їм виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.

Особи — власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до проведення розподілу земельних ділянок мають також визначитися: отрима­ти належну їм землю однією ділянкою чи двома, з різним складом сільсько­господарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища) або з різною якістю землі.

Ця інформація вказується в заяві, що подається до сільської, селищної, міської ради про виділення земельної частки в натурі (на місцевості) та виго­товлення державного акта на право власності на землю.

Від цього визначення залежить, яким буде проект землеустрою щодо ор­ганізації території земельних часток (паїв), в якому визначається місце роз­ташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Чи може бути виділено власнику земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь?

Не зважаючи на те, що земельна частка (пай) виділяється її власнику в на­турі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою, за бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на міс­цевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Слід зазначити, що власник земельної частки (паю) може реалізувати таке право, якщо склад сільськогосподарських земель, з яких виділяється земельна частка (пай), мі­стить два чи більше видів сільськогосподарських угідь (див.: ч. 3 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Чому розмір земельної ділянки буває більшим або меншим за розмір земельної частки (паю)?

Розмір земельної частки (паю) визначався діленням загальної площі сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність колектив­ного сільськогосподарського підприємства, на загальну кількість членів цьо­го підприємства та пенсіонерів з їх числа, які мають право на земельну частку (пай). Для всіх членів підприємства розмір і вартість земельної частки (паю) є однаковими. Проте, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних діля­нок власникам земельних часток (паїв), розмір земельної ділянки може від­різнятися від зазначеного в сертифікаті в бік збільшення або зменшення. Та­кі розбіжності зумовлені якістю ґрунтів земельної ділянки. На землях кращої якості земельні ділянки виділяються, як правило, меншого розміру, ніж заз­начений у сертифікаті, і навпаки — на землях гіршої якості земельні ділянки виділяються більшого розміру. При цьому розрахункова вартість земельних ділянок в межах земель колишнього КСП повинна бути однаковою.

Що таке державний акт на право приватної власності на землю?

Державний акт — це документ, який засвідчує право власності конкретної особи на земельну ділянку. Державний акт на право власності на землю також визначає розмір, місцерозташування, межі ділянки і містить її схему. В деяких випадках громадянин може отримати більше, ніж одну ділянку. У такому разі в державному акті буде вказано такі самі дані про всі ділянки. В державному акті, який видають замість земельного сертифікату, вказують цільове призна­чення ділянки — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або для ведення фермерського господарства. В державному акті також зазна­чається дата його державної реєстрації.

Хто здійснює оформлення, видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку?

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організа­цією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) і які мають відповідну ліцензію.

Відповідно до п. 2.14. розділу 2 Інструкції про порядок складання, вида­чі, реєстрації та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43, державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, та відповідним державним органом земель­них ресурсів.

Видачу і реєстрацію державних актів на право власності на землю здій­снює відповідна рада.

Чи потрібно сплачувати вартість землевпорядних робіт щодо виділення земельної частки (паю) в натурі та виготовлення державного акта на право власності на землю?

Так, потрібно. Власники земельних сертифікатів сплачують вартість зе­млевпорядних робіт, необхідних для виділення земельної частки (паю) в нату­рі, та виготовлення державного акта на право власності на землю.

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 р. № 1529/99, вартість робіт за виготовлення технічної документації з видачі державних актів не повинна перевищувати розмір п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.

Якою може бути максимальна плата за виконання землевпорядних робіт у тому разі, якщо земельну ділянку передають у власність безкоштовно?

Відповідно до Граничних розмірів плати за виконання землевпорядних робіт, затверджених наказом Держкомзему України від 12.08.2004 р. № 264, максимальна плата (без вартості податку на додану вартість) за землевпоряд­ні роботи є такою:

— 150 грн., якщо ділянку передають для ведення особистого селянського господарства. Якщо господарство міститься на двох ділянках, то застосову­ють коефіцієнт 1,1 (цю суму множать на 1,1), якщо йдеться про три ділянки, цей коефіцієнт становить 1,2, а якщо про чотири ділянки чи більше — 1,4;

— 176 грн., якщо власник одержує присадибну ділянку, тобто землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд або ділянку для індивідуального дачного будівництва;

— 132 грн., якщо цільове призначення земельної ділянки — використан­ня її для садівництва чи будівництва індивідуальних гаражів.

Чи існують пільги при виготовленні державних актів на право власності на землю для постраждалих від аварії на ЧАЕС?

Пільг для будь-яких категорій громадян щодо здешевлення робіт по виго­товленню державних актів на право власності на землю чинним законодав­ством не передбачено. (див.: Лист Держкомзему України від 14.02.2003 року № 14-17-2-В76/854 «Про внесення змін до Порядку виконання земельно-ка­дастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»).

В якому випадку власники земельних часток (паїв) не сплачують вартість землевпорядних робіт і виготовлення державного акта?

Власники земельних сертифікатів не сплачують за проведення землевпо­рядних робіт і виготовлення державних актів, якщо оплата здійснюється за рахунок місцевого бюджету стосовно певної категорії громадян чи за кошти проекту (проектів) підтримки приватизації землі в Україні, що фінансуються з джерел, незаборонених законодавством України.

Яким чином буде оформлено державний акт, якщо земельна ділянка розташована на території кількох адміністративно- територіальних одиниць?

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійно­го користування землею, договорів на право тимчасового користування зе­млею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердже­ної наказом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43, у разі передачі земельної ділянки у власність, що розташована на території кількох адміні­стративно-територіальних одиниць, державний акт на право власності на зе­мельну ділянку видається окремо на кожну частину ділянки, розташовану на відповідній території.

Чи передбачено чинним законодавством видачу дубліката державного акта на право власності на землю у разі втрати або зіпсування його оригіналу?

Так, передбачено. При втраті (псуванні) державного акта на землю влас­нику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Для отримання дубліката власник втраченого або зіпсованого державного акта на право власності на земельну ділянку письмово звертається до органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин втрачено (зіпсовано) державний акт. Поруч з цим, власник повідомляє про втрату державного акта в місцевих засобах масової інформа­ції. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано державний акт, дає дору­чення місцевому державному органу земельних ресурсів виготовити дублікат втраченого (зіпсованого) державного акта. При цьому, на титульній сторінці дубліката робиться запис або ставиться штамп «ДУБЛІКАТ» (Див.: пп. 5.1.­5.3. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання дер­жавних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користу­вання землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43).

Як можна вплинути на землевпорядну організацію, якщо вона зволікає з виготовленням технічної документації?

Зазвичай той, хто бажає замовити технічну документацію (власник земельної частки (паю)) має укласти з виконавцем такої роботи відповідний договір. У цьому договорі потрібно вказати зобов'язання сторін, зокрема, зобов'язання землевпорядної організації виготовити документацію за виз­начену ціну й протягом визначеного терміну. Припустимо, громадянин уклав таку угоду. Якщо землевпорядна організація порушила умови догово­ру, не виконавши роботи протягом вказаного терміну, можна подавати по­зов до суду.

Якщо договір підписано не було й землевпорядна організація зволікає з виготовленням технічної документації, то можна подати скаргу до відпо­відного контрольного органу. Таким органом є Державний комітет Украї­ни із земельних ресурсів, оскільки саме тут землевпорядним організаціям видають ліцензії на право виготовлення технічної документації до держав­них актів.

Занотуйте: такі норми визначено в статтях 26, 27, 28 та 70 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858/ІУ, пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 4 березня 2004 р. № 266, пунктах 1.2, 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, за­тверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регу­ляторної політики та підприємництва й Державного комітету України із зе­мельних ресурсів від 13.02.2001 р. № 28/18, пункті 1.2 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт від 18.03.2003 р. № 30/64, затвердженого спільним наказом Державного комітету України з пи­тань регуляторної політики та підприємництва.

Чи змінюється розмір земельного податку після заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю?

Статтею 6 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що розмір земельного податку з сільськогосподарських угідь визначається виходячи з грошової оцінки одного гектара земель. Оскільки розмір земельної ділянки при виділенні її в натурі власникам земельних часток (паїв) визначається на основі вартості земельної частки (паю), то вартість земельної ділянки, і як наслідок, розмір земельного податку, залишаються незмінними, за винят­ком окремих випадків, коли у разі необхідності в проектах землеустрою що­до організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок їх розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Чи існує сьогодні спрощена процедура виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)?

Спрощену процедуру виділення земельних часток (паїв) в натурі (на міс­цевості) передбачено Рекомендаціями щодо спрощення процедури виходу членів колективних сільськогосподарських підприємств зі складу господарств з належними їм земельними частками (паями), затвердженими наказом Держкомзему України від 30.12.1999 р. № 130. Крім того, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. така процедура не пе­редбачена. Тому, керуючись Прикінцевими положеннями вказаного Закону, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (у т.ч. й Держком- зем України) повинні були свої нормативно-правові акти привести у відпо­відність до цього Закону, який має вищу юридичну силу, передбачена Реко­мендаціями спрощена процедура виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), сьогодні не може застосовуватись.

Чи можна обміняти земельну частку (пай) гіршої якості на земельну частку (пай) кращої якості, що знаходиться в іншому місці?

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вия­вляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого ма­сиву. Обмін земельними ділянками має здійснюватися за згодою їх власни­ків відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Проте, п. 15 Перехід­них положень ЗКУ, з урахуванням внесених до нього змін Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 06.10.2004 р. № 2059-ІУ, визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Таким чином, власники земельних часток (паїв) не вправі здійснювати обмін належних їм часток (паїв) до 1 січня 2007 р, незалежно від мети обміну.

Чи можна обміняти земельну ділянку, розміщену всередині єдиного масиву земель, що їх спільно використовують кілька власників земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва?

Ні, не можна. Таку заборону передбачає п. 15 Перехідних положень ЗКУ з урахуванням внесених у нього змін Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 06.10.2004 р. № 2059-ІУ.