Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Новели земельного законодавства

Які новели привніс у земельне законодавство прийнятий Земельний кодекс України?

По-перше, Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. (далі — ЗКУ) є до­леносним законом, який має не тільки правове, а й політичне та соціально- економічне значення. Зокрема, ЗКУ закріплені та деталізовані дві, прита­манні ринковій економіці, форми власності на землю, а саме публічна (суспільна) власність, яка охоплює державну і комунальну власність, та при­ватна власність, яка охоплює власність громадян і власність юридичних осіб. Саме такий підхід до структури форм земельної власності реалізований в Конституції України. Зокрема, у ст. 14 Основного закону закріплено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридич­ними особами та державою, а ст. 142 встановлено, що земля може знаходи­тись і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах. ЗКУ ці форми земельної власності не тільки проголошує, а й деталізує та визначає їх правовий механізм регулювання земельних відносин. Саме поло­ження про право власності на землю свідчать, що перехідний період від ви­ключної власності держави на землю до плюралізму форм земельної власно­сті в нашій країні успішно завершений.

По-друге, з прийняттям ЗКУ підведено риску під існуванням останнього правового релікта колгоспно-радгоспної системи сільськогосподарського виробництва — колективної власності на сільськогосподарські землі. Право колективної власності на землю, яке припинило існування «де-факто» після проведеної у 2000 р. реорганізації носіїв цього права — колективних сільсько­господарських підприємств — у господарські формування ринкового типу (ТОВ, приватні підприємства, фермерські господарства тощо), остаточно (де-юре) «зникли» з нашого земельного законодавства 01.01.2002 р., коли но­вий ЗКУ вступив в дію. Юридичні залишки цього виду права власності у ви­гляді права на земельні частки (паї) містяться не в основній частині ЗКУ, а в перехідних, тобто тимчасових, його положеннях. Перехідні положення ЗКУ покликані забезпечити реалізацію протягом найближчих років прав власни­ків земельних часток (паїв) на виділення їх у натурі у вигляді земельних діля­нок та отримання державних актів на право власності на земельні ділянки.

По-третє, новий ЗКУ дозволяє вітчизняним підприємцям, в тому числі фермерам, набувати у власність таку кількість землі, яку вони вважатимуть доцільною з точки зору планів їх виробничої діяльності. Разом з тим, Пере­хідними положеннями ЗКУ це право суб'єктів підприємницької діяльності до 01.01.2015 р. обмежене можливістю набуття у власність земельної ділянки площею не більше 100 га.

По-четверте, новий ЗКУ з деякими обмеженнями легалізує земельний ринок, тобто перехід прав на землю від однієї особи до іншої на підставі ци­вільно-правових угод (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). При цьому, Кодексом встановлені цивілізовані засади функціонування земельного рин­ку, які мають бути деталізовані в Законі України «Про ринковий обіг земель­них ділянок».

По-п 'яте, ЗКУ передбачає надійні гарантії прав власників земельних ді­лянок та механізм захисту цих прав у випадку їх порушення будь-ким — гро­мадянами, юридичними особами, органами державної влади чи місцевого самоврядування. Зокрема, земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, можуть бути викуплені у їх власників лише для суспільних потреб, перелік яких є обмеженим і чітко визначеним в законі, а не для так званих «державних та громадських потреб», які, як не дивно, включали і приватні потреби громадян та юридичних осіб.

По-шосте, новий ЗКУ закріпив пріоритет приватного сектора у сфері сільськогосподарського виробництва. Це означає, що переважна біль­шість земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягає приватизації. У державній та комунальній власно­сті будуть перебувати лише землі, за допомогою яких держава може впли­вати на розвиток науково-технічного прогресу у сільському господарстві та підготовку кадрів для цієї галузі економіки (землі племінних госпо­дарств, науково-дослідних установ, сільськогосподарських навчальних за­кладів тощо).

Врешті-решт, новий ЗКУ захищає інтереси вітчизняного сільськогос­подарського товаровиробника. Право на придбання у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають лише гро­мадяни України та українські юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства та зареєстровані в інших країнах юридичні особи такого права позбавлені.

Також чинний ЗКУ містить у собі низку таких нових інститутів, як сер­вітут, іпотека, добросусідство тощо, та інші положення, які сприятимуть розвиткові фермерства у нашій країні як прогресивної форми господарю­вання на селі.

Чим була викликана необхідність закріплення чинним земельним законодавством вище перерахованих інститутів?

Перш за все, така необхідність була продиктована часом. Чинне на той момент земельне законодавство не дозволяло вступати у значну частину про­гресивних форм земельних правовідносин, які вже давно використовуються іншими європейськими державами, а також гальмувало процес відродження українського села.

Які позитивні наслідки слід очікувати землевласникам (землекористувачам) від поширення практики застосування новел вітчизняного земельного законодавства?

Слід не очікувати, а з'ясовувати правову природу новел чинного ЗКУ та вступати у відповідні правовідносини. Як кажуть в народі: «Під лежачий ка­мінь вода не тече».

Яким чином землевласник (землекористувач) може більш повно з'ясувати особливості новел земельного законодавства?

Землевласнику (землекористувачеві) варто дізнатися чи функціонують в його районі (скоріш за все в області) центри (пункти), які надають громадя­нам безкоштовні консультації з питань земельного законодавства. У разі на­явності таких центрів (пунктів) — звернутися за консультацією до фахівців та з'ясувати всі питання, що цікавлять. Зазначимо, що на сьогоднішній день в Україні реалізується низка проектів, головним завданням яких є надання безкоштовної юридичної допомоги, передусім, мешканцям сіл та селищ.