6.2. Характеристика аудиторського ризику
Ризик проведення аудиторської перевірки являє собою ризик аудитора, пов'язаний з підготуванням неправильного висновку за фінансовими документами. Автори монографії "Аудит Монтгомері" Ф. Л. Дефліз, Г. Р. Дженік та ін. [19] розглядають загальний аудиторський ризик, як сукупність двох видів: ризику від наявних фальсифікованих фінансових документів і ризик від того, що аудитор не зможе їх виявити. Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Аудитор оцінює ризик, який має відношення до підприємства, проте не може ніяк його змінити. Другий вид ризику має назву ризику невиявлених викривлень. Він може контролюватися аудитором шляхом вибору і проведення відповідних аудиторських процедур, спрямованих на формування конкретних висновків за діловими операціями і бухгалтерськими балансами. Ризик наявності викривлень у фінансових документах має два аспекти: внутрішній і ризик у разі контрольної перевірки.
Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику невияв- лення викривлень.
У національному нормативі аудиту № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з його ефективністю і функціонуванням" [7, с. 87] наводяться характеристики цих термінів.
Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями, з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.
Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю і аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки які можуть трапитися у системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно попереджені та виправлені персоналом підприємства.
Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.
Аудиторський ризик можна класифікувати за такими ознаками:
1) контроль з боку аудитора;
2) час виникнення ризику;
3) ступінь ризикованості;
4) ставлення до підприємства, що перевіряється;
5) ставлення до аудиторського підприємства.
1. Контроль з боку аудитора. За цією ознакою ризик розподіляється на такий, що контролюється і не контролюється аудитором. Властивий ризик і контрольний ризик не підлягає перевірці з боку аудитора. Аудитор може лише оцінити його, але не може ніяк його змінити.
Ризик невиявлення помилок може контролюватися аудитором шляхом вибору і проведення відповідних процедур. Але якщо аудитор працює з.підприємством, що перевіряється тривалий лас (5—,6 . тор працюєз підприємством,ЩоперевТряегься тривалий час (5-ороків),то він сп ризик контролю підприємства-клієнта. Це досягається постійними консультаціями щодо напрямків подальшого розвитку підприємства- клієнта.
2. За часом виникнення аудиторський ризик можна класифікувати як такий, що виник до початку аудиторської перевірки (ризик властивий та ризик контролю) і під час її проведення (ризик невиявлення).
3. За ступенем ризикованості не існує підприємств, які б мали однаковий ступінь ризику під час проведення аудиторської перевірки. На кожному підприємстві рівень ризику завжди буде різним.
Його можна класифікувати як високий, середній, низький. Проте така класифікація є дуже узагальненою і може бути значно розширена.
4. Стосовно підприємства, що перевіряється, ризик може бути внутрішнім, тобто такий, що виникає на підприємстві, та зовнішнім.
До внутрішнього відноситься ризик контролю та властивий ризик, до зовнішнього — ризик невиявлення викривлень.
5. Стосовно аудиторського підприємства ризик класифікується як протилежний за попередньою ознакою. Для аудиторського підприємства властивим ризиком буде ризик невиявлення викривлень, а зовнішнім — ризик властивий та ризик контролю.