2.2. Класифікація карт

Класифікація карт за різними ознаками необхідна для їх обліку, збе­реження, пошуку необхідної інформації, що є їх змістом, та вивчення осо­бливостей самих карт. Вона також сприяє раціональній організації карто­графічного виробництва. Карти класифікують за такими ознаками: масш­таб, територіальне охоплення, зміст, призначення, математична основа, епоха тощо. Карти, на яких зображена Земля або її частини, називають гео­графічними. Зоряні - це карти зоряного неба. Існують карти інших небес­них тіл.

За масштабом географічні карти класифікують: крупномасштабні (1:200 000 та більше), середньомасштабні (1:200 000 - 1:1 000 000) й дріб­номасштабні (менше 1:1 000 000).

За просторовим охопленням карти класифікують, дотримуючись послідовного переходу від найбільш загальних понять до часткових. Пер­шу рубрику класифікації складають карти всієї земної поверхні - карти світу, які часто зображують на двох півкулях. Далі розрізняють карти суші й Світового океану. Карти суші ділять на карти материків або їх груп. Все­редині материків карти класифікують в залежності від вибраної ознаки: політико- адміністративна, фізико-географічна або економічна. За політи­ко-адміністративним устроєм карти бувають груп держав, окремих держав, областей, штатів, кантонів, районів тощо. За фізико-географічною або еко­номічною ознакою карти ділять на карти природних чи економічних райо­нів, спочатку великі, а потім дрібні.

За змістом географічні карти класифікують на загальногеографічні та тематичні. Загальногеографічні карти відображають сукупність основ­них елементів місцевості, тобто показують гідрографію, рельєф, населені пункти, шляхи сполучення та інші елементи місцевості. Особливість їх змісту визначається масштабом карти. В залежності від масштабу їх ділять на топографічні, оглядно-топографічні та оглядні. Тематичні карти, основ­ний зміст яких визначається конкретною темою відображення, спеціально присвячені якому-небудь елементу або явищу (населені пункти, клімат, транспорт, події історії тощо). Вони діляться на карти природних явищ та карти суспільних явищ, які, в свою чергу, групуються за більш вузькими галузями картографування (рис.2.2).

До кожної групи тематичних карт відноситься ряд карт конкретної тематики. Наприклад, до групи геологічних карт відносяться стратиграфі­чні, тектонічні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні та інші.

В залежності від прийомів дослідження карти бувають аналітичні, синтетичні та комплексні. Аналітичні карти відображають окремі сторони або властивості явищ без відображення зв’язків та взаємодії з іншими їх сторонами або властивостями (температурою повітря, напрямком і силою вітру, опадами, крутизною схилів тощо). Синтетичні карти дають цілісну інтегральну характеристику явищ, при формуванні яких враховуються складові частини конкретного явища та існуючі між ними зв’язки (ланд­шафтні, кліматичного чи гідролого-кліматичного районування тощо). Комплексні карти відображають декілька взаємопов’язаних явищ або їх елементів й причому кожне явище в своїх показниках.

За ступенем об’єктивності й достовірності змісту розрізняють кар- ти-спостереження, карти-висновки, карти-гіпотетичні та карти-

тенденціозні. Карти-спостереження містять дані, що отримані безпосеред­ньо в результаті спостережень (опадів, забруднення атмосфери). Карти- висновки складають шляхом обробки фактичних даних та їх інтерпретації в відповідності з уявою автора про явище, що зображується (наприклад, клімат). Гіпотетичні карти складають при недостатній кількості фактичних даних на основі гіпотез та припущень (дрейфу материків). Тенденціозні карти відображають явно спотворену дійсність.

В залежності від характеру й ступеня практичної направленості змісту розрізняють інвентаризаційні, оцінні, рекомендаційні та прогнозні карти. Інвентаризаційні карти відображають об’єкти й явища в відповіднос­ті з їх класифікацією, що враховує інтереси даної області діяльності. Оцінні карти показують необхідність або ефективність використання природних або соціально-екологічних умов й ресурсів для тих чи інших цілей.

Рекомендаційні карти показують способи й види раціонального викорис­тання природних й соціально-економічних умов та ресурсів. Прогнозні карти показують очікуваний в майбутньому стан, розміщення й розвиток ві­домих або ще не виявлених об’єктів та явищ (забруднення території вна­слідок аварійної ситуації на підприємстві).

За призначенням карти бувають науково-довідкові, навчальні, мор­ські навігаційні, лоцманські річок, озер й каналів, аеронавігаційні, кадаст­рові, дорожні, оперативні, проектні, пропагандистські, туристичні. Науко­во-довідкові карти призначені для отримання необхідної довідки, а також для ретельного вивчення особливостей зображення території або акваторії, розміщення на ній об’єктів і явищ, їх просторових взаємозв’язків та зако­номірностей їх розміщення з метою наукового дослідження та практичної діяльності. Навчальні карти призначені для навчання відповідно до існую­чих програм й посібників. Морські навігаційні карти забезпечують судно­водіння та безпечне плавання кораблів. Аеронавігаційні карти призначені для підготовки до польоту, його виконання та контролю за ним. Кадастрові карти використовуються для забезпечення організації ефективного визна­чення й охорону сільськогосподарських, лісогосподарських та міських зе­мель для планування виробництва, меліорації земель та інших цілей. До­рожні карти призначені для організації роботи доріг, їх ремонту та обслу­говування транспортними засобами, а також для їх користувачів. На опе­ративних картах вирішуються поточні господарські та інші задачі.

Проектні карти відображають проектовну організацію території для цілей землевпорядкування, лісовпорядкування, гідротехнічного будівницт­ва й меліорацій. Пропагандистські карти призначені для розповсюдження політичних, наукових й технічних знань та ідей з метою їх впровадження в громадську свідомість. На туристичних картах показують розміщення тур­баз, кемпінгів, архітектурних та історичних пам’яток, об’єктів природи, тобто дається інформація необхідна для забезпечення потреб туристів.