Вступ

Вівчарство — важлива галузь тваринництва. Воно дає таку цінну продукцію, як вовна, овчина, смушки, овечі шкури та висо- копоживні продукти, що користуються великим попитом у насе­лення, — м’ясо, жир, молоко.

Баранина відзначається високим вмістом повноцінного білка, а також незамінних амінокислот. Вівці — єдині у світі тварини, у яких ніколи не було виявлено таких захворювань, як туберкульоз і рак. Учені Німеччини знайшли в клітинах м’яса ягнят речови­ни, які запобігають старінню організму та захворюванню на рак. Тому це м’ясо рекомендується для вживання з метою природного захисту від цих хвороб. Популярність баранини у світі постійно зростає. Нині виробництво її на душу населення, наприклад, у Новій Зеландії становить 30,5 кг, Австралії — 20, Греції — 14, тоді як в Україні — лише 0,7 кг.

Овече молоко і продукти з нього містять гормони довголіття і вважаються універсальними ліками від старіння.

Овеча вовна має унікальні властивості. Вироби з неї створю­ють здоровий мікроклімат, знімають статичну електрику, заспо­коюють нервову систему та запобігають алергії. З каракульських смушків шиють чудові жіночі жакети, шуби та шапки.

За статистичними даними, нині у світі виробляється понад 220 млн т м’яса, з яких близько 12 % становить баранина.

У різних регіонах нашої країни вівчарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Господарсько-корисні якості овець (висока відтворна здатність, скоростиглість, добра оплата спожитого корму, тривалість використання репродуктивного по­голів’я, плодючість і багатоплідність) забезпечують перевагу їх порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. При задовільних умовах годівлі й утримання від 100 вівцематок мож­на мати за рік 130 — 280 ягнят.

Найважливіша особливість домашніх овець — велика плас­тичність і значний потенціал адаптивності до різноманітних клі­матичних та кормових умов. їх можна розводити у господарствах різного виробничого напряму на всій території України. Розвиток вівчарства дає змогу інтенсивно вирішувати м’ясну проблему в країні.

Завдяки пластичності, мінливості та адаптивній здатності овець стало можливим виведення численних нових порід і розве­дення їх у різних екологічних умовах. Вівці поширені по всій зем­ній кулі.

Незважаючи на глибокі анатомо-фізіологічні зміни, вівці зде­більшого зберегли цінні видові якості, насамперед пристосова­ність до пасовищного утримання. Вони дуже добре використову­ють різні кормові вгіддя, поїдаючи низькорослу, зріджену рос­линність, і знаходять собі корм навіть на дуже бідних пасовищах.

Вівці поїдають велику кількість різних видів рослин, у тому числі і більшість бур’янів. їхній багатокамерний шлунок і добре розвинений травний канал забезпечують якнайповноцінніше ви­користання поживних речовин корму. Фізіологічна оплата корму в овець у кілька разів вища, ніж у великої рогатої худоби. Дуже розвинений в овець інстинкт стадності і відносно спокійна пове­дінка дають змогу формувати великі отари. Всі ці особливості овець характеризують їх як пасовищних тварин з підвищеною здатністю до нагулу.

Інтенсифікація галузі стримується через значну різницю між продуктивністю племінного і товарного вівчарства. У товарних господарствах спостерігаються великі упущення в роботі з ремон­ту маточного поголів’я, низькою є частка вівцематок (38 — 40 %), безсистемно використовується вирощений молодняк у племгос­пах.

У пропонованій навчальній книзі висвітлюються всі означені проблеми вівчарства, визначено головні напрями його успішного розвитку. Відгуки і побажання щодо вдосконалення видання про­симо надсилати на адресу: м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 23. Херсонський державний аграрний університет.