2.3.8. М’ясо-вовново-молочні породи овець

Від овець цих порід отримують м’ясо, вовну, молоко, сало, шкур­ки ягнят і овчини. Поширені в гірських регіонах Карпат, Закавказ­зя та Північного Кавказу. Нині тут розводять цінні аборигенні по­роди грубововних, м’ясо-вовново-молочних порід: тушинську, бал- бас (рис. 2.30), карабаську, андійську, осетинську, карачаївську, лезгинську, імеретинську, мозах, гірськокарпатську та ін.

Українську гірськокарпатську породу овець (рис. 2.31) ви­ведено в гірських районах Карпат групою авторів під керівництвом

Я.Ф. Сулими схрещуванням місцевих грубововних овець породи цакель з баранами цигайської породи. При цьому було встановле­но, що найкраще пристосовані до умов вологого і холодного кліма­ту Карпат помісні тварини, які мають грубу вовну косичної будови.

Жива маса баранів-плідників 60 - 65, маток 38 - 40 кг. На­стриг вовни у митому волокні 1,5 - 2,0 кг проти 1,0 кг у грубовов­них, яких розводили раніше. Вихід чистої вовни становить 60 - 80 %. Довжина ості 15 - 40, пуху 10 - 14 см. Вовна килимового типу. Після відлучення ягнят у віці 2,5 міс від вівцематки отри­мують до 30 кг товарного молока.

Поголів’я гірськокарпатських овець зосереджене у господарст­вах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівець­кої областей. Племінна робота з цими вівцями нині ведеться у напрямі збільшення поголів’я тварин бажаного напівгрубововно- го типу, вовнової та м’ясної продуктивності. Наукову роботу про­водять учені ЛВА В.І. Терек, М.А. Петришин, С.І. Гайнович.