4.2. Виробництво драглів

Драглі - м’які лікарські засоби для місцевого застосування, які являють собою одно-, дво- чи багатофазні дисперсні системи з рідким дисперсійним середовищем, реологічні властивості яких обумовлені присутністю драглеутворювачів у порівняно невеликих концентраціях.

Гідрофобні драглі

Гідрофобні драглі (олеодраглі) готують на основах, які складають­ся з гідрофобного розчинника (масло вазелінове або рослинна олія) та ліпофільного драглеутворювача (поліетилен низькомолекулярний, кремнію діоксид колоїдний, мило цинкове та ін.).

Гідрофільні драглі

Гідрофільні драглі (гідродраглі) готують на основах, які склада­ються з води, неводних розчинників (гліцерин, пропіленгліколь, ета­нол, ізопропанол) та гідрофільного драглеутворювача (карбомери, тра­гакант, похідні целюлози).

Переваги драглів:

- Економічність - для отримання основи драглів необхідна не­велика кількість речовини-драглеутворювача (карбопол).

- Ефективність — велика швидкість всмоктування (резорбції, ди­фузії з основи) через шкіру і слизові оболонки.

- Зручність застосування - приємніші суб’єктивні відчуття при аплікації.

- Широта використання - як у медико-фармацевтичній, так і в косметичній практиці

- Економія праце- і енергозатрат - простота отримання, менше технологічних стадій у порівнянні з мазями.

- Можливість використання так званих харчових драглів (желе) для перорального застосування - желе горобини, смородини, звіробою, глоду.

Недоліки драглів:

- нестійкі до заморожування;

- при зберіганні втрачають воду.

Для отримання драглеподібної маси (розчину полімеру) необхідно в розрахованій кількості розчинника (води) розчинити речовину-дра- глеутворювач (карбопол тощо).

Процес драглеутворєння пов’язаний з виникненням локальних зв'язків між окремими молекулами або між надмолекулярними струк­турами драглеутворювача по всьому об’єму системи з виникненням сітчастої структури.

Драглеутворення відбувається протягом певного часу, необхідного для перегрупування частинок дисперсної фази і утворення в системі рихлих сітчастих структур. Структуроутворення в деяких системах продовжується і після того, як утворюються драглі. Це положення під­тверджується поступовим підвищенням міцності і еластичності отри­маних драглів.

Драглеутворення залежить від багатьох чинників, з яких най­більш істотні:

- будова полімеру (розміри і форма макромолекул);

- розмір і форми частинок;

- концентрація: за однакових умов більш концентровані коло­їдні системи переходять у драглі. Ця залежність пояснюється тим, що у концентрованих системах зменшується відстань між частинками, завдяки чому збільшується число зіткнень части­нок і утворення структур за рахунок їх зчеплення активними центрами.

Драглеутворювачі - речовини, розчинення яких у певному роз­чиннику (як правило, у воді) призводить до отримання драглеподібної маси (основи). Гідрофільні драглі отримують, використовуючи різні полімери - як природного, так і синтетичного походження. Об’єднані за ознакою хімічної спорідненості основних компонентів, вони можуть скласти ряд додаткових підгруп основ для мазей.

Як драглеутворювачі можуть використовуватися природні поліме­ри: декстран, трагакант, натрію альгінат, пектини, крохмаль, желатин, агар-агар, а також синтетичні полімери: похідні целюлози (натрійкар- боксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, оксипропілметилцелюлоза, аце- тилфталілцелюпоза та ін.), спирт полівініловий, поліетиленові драглі, есилон-аеросильні драглі, полімери кислоти акрилової - еудисперт, карбомер (карбопол), а також бентоніт, фітостерин.

Широке промислове застосування останніми роками для отримання драглів знайшли полімери кислоти акрилової — карбомери (карбополи).

Для отримання необхідної в’язкості драглів на основі карбополу необхідне застосування нейтралізуючих агеьтів (лугів). Під впливом лужного середовища відбувається збільшення в’язкості драглів. Таким чином, підбираючи відповідний реагент (КОН, №ОН, МН₄ОН, триета- ноламін - ТЕА, органічні аміни та ін.), можна добитися певного ступе­ня в’язкості драглів. Так, наприклад, для нейтралізації 1,0 г карбополу необхідно 1,35 г ТЕА або 0,68 г етаноламіну.

Переваги рідкозшитих акрилових сополімерів:

- карбомери є хорошими загусниками різних полярних серед­овищ; води, спиртів, гліколів у широкому діапазоні рН (від 3,0 до 10,0) і не мають собі рівних по загущуючій здатності. Так, для отримання розчину з в’язкістю 0,8 Пас при 20 °С необхід­но: 0,17 % карбополу 934; 2,05 % натрію альгінату; 0,7-4,1 % натрій-КМЦ; 6,3 % бентоніту;

- найважливішими властивостями є прозорість, висока стійкість до старіння і дії світла, хороша адгезія до різних матеріалів;

- відмічається також наявність осмотичних властивостей, обумовле­них властивостями хімічно активних груп полімеру до гідратації;

- за рахунок високих структуроутворюючих властивостей сопо- лімера створюється можливість регулювання осмотичної дії розроблених драглевих (мазевих) основ.

У складі драглів використовуються різні групи допоміжних речо­вин. До них відносяться:

1. Зволожувачі. Драглі здатні втрачати вологу, що призводить до їх висихання на шкірі. У зв’язку з цим необхідне введення во- лого-утримуючих компонентів (багатоатомні спирти — пропіленглі- коль, гліцерин, сорбітол).

2. Активатори всмоктування. Резорбція лікарських речовин з драглю істотно зростає при введенні в основу спирту, димексиду, ди- метилформаміду, ефірів етиленгліколю та ін.

3. Пролонгатори. До них відносяться речовини, що утворюють комплекси з лікарськими речовинами і пролонгують дію останніх (ПВП, ПЕО та ін ).

4. Консерванти. Антимікробні речовини, що перешкоджають мікробному забрудненню: метиловий і пропшовий ефіри п- оксибен- зойної кислоти (ніпагін і ніпазол), бензалконію хлорид, кислота сорбі­нова, хлорбутанол-гідрат, спирт бензиловий та ін.

Введення лікарських речовий у драглі

У технологічному процесі виробництва драглів спочатку отри­мують основу драглів змішуванням драглеутворювача і відповідного розчинника (вода), готують розчин (суспензію, емульсію) або тонкопо­дрібнений порошок (суміш порошків) лікарської субстанції, змішують з основою драглів. Потім додають необхідні допоміжні речовини і роз­чин лугу (нейтралізуючий реагент у драглях на основі карбополу) для отримання необхідного ступеня в’язкості. Необхідно враховувати, що процес перемішування (число обертів мішалки) також впливає на сту­пінь в’язкості. Механічна дія (наприклад, лопатевої мішалки) призво­дить до зниження ефективної в’язкості драглів. Чим менша кількість оборотів мішалки, тим менша втрата ефективної в’язкості драглів. Піс­ля припинення механічної дії в’язкість драглів відновлюється. Даний ефект називається тиксотропією.

Для драглів, що не піддавалися додатковій механічній обробці, за одну добу зберігання спостерігається деяке зміцнення структури, в той час як у драглів, що зазнали додаткової механічної дії, струк­турні зміни в часі відсутні.

Контроль якості драглів здійснюється шляхом визначення: вмісту, в’язкості, прозорості, однорідності, ступеня дисперсності, часу утво­рення стійкої несповзаючої плівки, вологоутримання і відсутності ефекту подразнення при аплікації.