9. Виробництво медичних пластирів

Пластири — лікарська форма для зовнішнього застосування, що во­лодіє здатністю після розм’якшення при температурі тіла прилипати до шкіри. Пластири легко видаляються зі шкіри, не залишаючи сліду. Це одна з готових лікарських форм, включених у всі фармакопеї світу. У да­ний час номенклатура пластирів і їх призначення надзвичайно різнома­нітні. Залежно від медичного призначення пластири підрозділяють на:

- епідерматичні;

- ендерматичні;

- діадерматичні.

Епідерматичні пластири застосовують для оберігання шкіри від шкідливих дій, для закриття дефектів шкіри, для зближення країв ран і фіксації пов’язок на поверхні шкіри.

Ендерматичні пластири містять лікарські речовини, що впливають на хвору шкіру.

Діадерматичні пластири містять лікарські речовини, що проника­ють через шкіру і діють на глибоко розташовані тканини або справля­ють загальну дію на організм.

Пластири можуть бути у вигляді:

- пластичної маси на підкладці (полотно, шифон, коленкор, папір і ін.);

- твердих мас пластирів (циліндрів, брусків, плиток, паличок);

- розчинів ( шкірні клеї).

До складу маси пластиру входять лікарські речовини і основа. Як лікарські речовини використовуються антибіотики, сірка, кислота салі­цилова, екстракти, настойки й ін.

Основа пластиру може містити натуральні (каніфоль) і синтетич­ні смоли, віск, парафін, церезин, вазелін, ланолін, свинцеві солі ви­щих жирних кислот (свинцеве мило), жири, каучук, нітроцелюлозу,

сополімери вінілпіролідону з вінілацетатом, поліметакрилати і акрила­ти, леткі розчинники (ефір, бензин, етанол). До їх складу входять плас­тифікатори (лінетол, рослинні олії, дибутилфталат, спирт цетиловий та ін.), антиоксиданти, наповнювачі тощо.

Залежно від складу пластири можуть бути:

- свинцевими (свинцево-смоляні і свинцево-воскові);

- смоляно-восковими;

- каучуковими;

- рідкими ( шкірні клеї).

Частіше за решту пластирів застосовуються намазані лейкопласти­рі! і шкірні клеї.

Лейкопластир отримують на основі каучуку шляхом простого змі­шування протягом 6 годин окремо приготовлених:

1) гумового клею (розчин у бензині каніфолі і каучуку);

2) пасти антистарительної (гомогенізована суміш ланоліну з анти­старителем);

3) цинкової основи (гомогенізована суміш ланоліну, воску і цинку оксиду).

4) Приготована маса пластиру наноситься на рухому стрічку ши­фону за допомогою клеєпромазувальної машини (рис. 9.1).

Шифон намотують на вал (2). Кінець стрічки протягують через верхню сушильну камеру з порожнистими плитами (1), що нагріва-

ються парою, повертають назад через нижню камеру охолоджування і закріплюють на приймальному валику (3). На заправлену стрічку опус­кають ніж (5), встановлюючи зазор 0,35-0,40 мм. На тканину перед но­жем наносять масу пластиру з бункера. При русі стрічки ніж рівно­мірно розподіляє лейкомасу по всій ширині тканини. Швидкість руху стрічки 7,5-8,5 м/хв.

При проходженні стрічки над нагрітою плитою (температура 100- 105 °С) з нанесеного шару лейкомаси випаровується бензин, пари його відсмоктуються через трубу (6). Для цілковитого випаровування бен­зину назустріч руху стрічки подають під тиском гаряче повітря. Далі стрічка через рухомий вал (4) проходить над струменем холодного по­вітря (4-16 °С), що подається через отвори (7) за допомогою вентилято­ра (8), після чого намотується на приймальний валик. Після закінчен­ня прийому стрічки на валик (3) машину вимикають і валики міняють місцями, повторюючи знову процес нанесення лейкомаси. Необхідна товщина досягається внаслідок 5-6 намазувань.

Стрічки з валика перемотують за допомогою розмотувальних ма­шин на картонні шпулі в рулони довжиною 1 м і 5,2 м. Далі рулони розрізають на котушки різних розмірів.

У готовому пластирі визначають: рівномірність намазаного шару (на 1 м² пластиру повинно бути не менше 120 г лейкомаси ); відривна клейкість - не менше 100 н/см²; кислотне число - 32-37; кількість цин­ку оксиду, яка повинна складати від 9 до 34 %.

Лейкопластир випускають у дрібній розфасовці у вигляді смужок розміром 4 х 10 см і 6 ^х 10 см на штапельному полотні, покритих за­хисним шаром целофану, по 10 штук в пакеті.

До каучукових пластирів відносяться лейкопластир бактерицид­ний, мозольний, перцевий.

Лейкопластир бактерицидний (Emplastrum adhaesivum bactericidum) складається з марлевої прокладки, просоченої розчином антисеп­тику (фурациліну0,02 %, синтоміцину 0,08 %, діамантового зеленого 0, 01 % у 40 %-ному етанолі), закріпленої у фіксуючій лейкопластирній стрічці. Зверху пластир покритий захисним шаром марлі і целофану.

Застосовується як антисептична пов’язка при мікротравмах, порізах, саднах.

Лейкопластир мозольний «Салінод» (Emplastrum adhaesivum ad clavos "Salipodum") являє собою леіікомасу, що містить лікарські речо­вини (кислоту саліцилову, сірку), нанесену на тканину. Випускається у вигляді прямокутних смуг розміром 6 х 10 см і 2 х 10 см. зверху за­хищених целофаном.

Пластир перцевий (Emplastrum Capsici) являє собою однорідну масу жовто-бурого кольору, нанесену на папір або тканину, розміром 12x18, 10х18і8^х 18 см. У пакеті знаходяться по дві пари пластирів, прокладених захисним шаром целофану.

Застосовується як знеболюючий засіб при подагрі, артриті, ради­куліті, люмбаго та як відволікаючий при запаленні дихальних шляхів і інших простудних захворюваннях.

Рідкі пластири, або шкірні клеї - це в’язкі рідини, що залишають на шкірі після випаровування леткого розчинника еластичну липку міцну плівку. Вони частіше застосовуються як епідерматичні та ендер- матичні пластири. У них плівка пластиру утворюється за рахунок роз­чинів каніфолі, нітроклітковини (у формі колодія), перхлорвінілової та формальдегідної смол в органічних розчинниках (ефір, етанол, ацетон, рідше хлороформ, диметилформамід). Рідкі пластири випускають у флаконах і в аерозольній упаковці. Останні широко використовуються як стерильний перев’язувальний матеріал при стаціонарному і амбула­торному лікуванні в гінекології, дерматології та хірургії.

Рідкі пластири представлені колодієм, колоксиліном, рідиною мо­зольною, рідиною Новікова, фуропластом та ін.

Зберігають пластири в сухому, захищеному від світла місці.