14.2.3. Притирання
Притирання поверхонь деталей (лапінг-процес) застосовують як кінцеву опоряджувальну операцію для отримання чистоти поверхні Rа = 0,63 -0,01 мкм і точності 5-6 квалітетів. Притирання здійснюється з метою забезпечення герметичності з’єднань, підвищення міцності деталей, підвищення терміну їх служби тощо.
Операція виконується за допомогою притирів, на поверхні яких наносять абразивно-довідні суміші. Обробку здійснюють з невеликими швидкостями і незначними зусиллями, що усуває значне перенагрівання деталі, а це є запорукою високої якості поверхневого шару. Відносне переміщення деталі повинно бути таким, щоб абразивні зерна на кожному з ходів рухалися за новою траєкторією. Конструкція і форми притирів визначаються конфігурацією деталі, яка обробляється, геометричною формою поверхні, що піддається обробці, і конструкцією верстата, на якому виконується робота.
Для попереднього притирання використовують притири, виконані з червоної міді, свинцю або м’яких сплавів, які добре утримують великі абразивні зерна, а кінцеве притирання виконують притирами, виготовленими з перлітного чавуну, який добре втримує дрібнозернистий абразив.
З метою запобігання швидкого зношування абразивних зерен, перенагрівання притиру і деталі, яка оброблюється, та покращання якості поверхні притирання здійснюють з використанням змащувальних речовин (гас, газолін, машинне мастило).
Як абразивні матеріали при обробці деталей з діамантів і твердих сплавів використовують діамантовий пил, при обробці кольорових металів і пластмас - карборунд, сталей високої міцності - електроко-рунд, при обробці твердих сплавів застосовується карбід бору. При виконанні довідних робіт добре зарекомендували себе пасти, що були розроблені у Державному оптичному інституті, які називаються пасти ГОІ. У склад цих паст входять термічно оброблений окис хрому, органічні кислоти і жири.