1.3.3. Ментальні закони і життєвий успіх
Таким чином, еволюція космосу виражена не набором випадкових подій, а цілеспрямованим процесом, що являє собою струнку систему Світобудови, яка розвивається відповідно до космічних законів. Закони, що керують Всесвітом, це безмовні закони, що діють у спокої, але при цьому абсолютно правильно. Відомо, що у Всесвіті діють закони двох типів: закони, створені людством і закони природи. Усе, що відбувається або просто існує в нашому матеріальному світі, включаючи і наше мислення, є наслідком цих законів природи як причини більш високого рівня. Наш світ не є самостійним. Він лише відображення цих законів.
Закони природи – не матеріальні, а енергоінформаційні структури, їх носіями є електромагнітні хвилі. Вони існують поза часом і простором, скрізь і завжди, одночасно в минулому, сьогоденні й майбутньому, у будь-якій точці матеріального простору. Отже, єдине, що існує в природі насправді, – це нематеріальна сила або, мовою сучасного Ведичного підходу у вивченні цих проблем, – Єдине поле Свідомості. Все інше є трансформаціями цієї сили і являє собою матеріальні утворення Землі та наші психологічні розумові процеси. Вони супроводжуються діями представників біосфери Землі, включаючи людину, яка користується банком інформації – ноосферою або сферою Розуму Всесвіту, яку належить йому наповняти результатами своєї творчості.
Дія фізичних законів може бути перевірена експериментальним шляхом. Але існують ще й ментальні закони, які можна перевірити тільки за допомогою досвіду й інтуїції, спостерігаючи їхню дію протягом усього свого власного життя. Зовсім необов'язково глибоко розбиратися в питаннях гравітації, щоб підкорятися законам, що керують цією могутньою силою. Те ж саме відноситься до законів розуму. Хоча ми, може бути, нічого не знаємо про їхнє існування, проте, піддані впливові цих законів кожну мить нашого життя.
Деякі з ментальних законів були відкриті і сформульовані ще чотири тисячі років тому. В античному світі ці закони і принципи викладалися в так званих “школах таїнства”. Учні навчалися в них протягом досить тривалого часу. Їх повільно і послідовно посвячували в систему життєвих принципів, що відображають ці закони. Однак їхнє знання не було призначене для широкої публіки. Відомо, що коли Аристотель, вчитель і вихователь Олександра Македонського, окремі елементи цих таємних знань спробував обнародувати у своїх книгах, Олександр написав йому суворого листа, деякі цитати з якого приводить Плутарх: “Ти поступив неправильно, обнародувавши вчення, призначене тільки для усного викладання. Чим же ми будемо відрізнятися від інших людей, якщо те саме вчення, на якому ми були виховані, зробиться загальним надбанням ?..”. Незабаром деякі з книг Аристотеля, що містять елементи таємних вчень, зникли.
Сьогодні ж більшість з цих законів описані й обговорюються у відкритій літературі [20, с. 37-53]. Але, незважаючи на це, з ними знайомі тільки окремі люди, яким дійсно вдалося досягти успіху в житті. Кожного разу, коли життя йде гладко, думки і дії людини приведені в гармонію з цими законами. Коли ж ми зіштовхуємося з якимись проблемами, це свідчить про порушення одного або більшості з цих законів, незалежно від того, знаємо ми про це чи ні. Через їхню центральну роль у досягненні щастя дуже важливо познайомитися з ними й інтегрувати в усе, чим ми зайняті.
Закон контролю говорить, що наше відношення до самих себе позитивне в тій мірі, в якій ми контролюємо своє життя і, навпаки, негативне, коли втрачаємо над нею контроль або потрапляємо під контроль іншої, зовнішньої сили. У психології цей закон називається “теорією місця розташування контролю”. Звичайно вважається, що стрес, тривожність, напруженість і психопатичні захворювання є результатом втрати людиною почуття контролю або відчуття відсутності контролю над тим, що для неї важливо.
Контроль буває зовнішній або внутрішній, в обох випадках контроль над нашим життям починається з наших же думок. Це єдине, над чим контроль безмежний. Те, як ми думаємо про ситуацію, визначає наші почуття, а останні визначають нашу поведінку. Самодисципліна, володіння собою, самоконтроль починаються з контролю над власним мисленням. Закон контролю пояснює, чому так важливо бути рішучим і чому так важливо знати, чого ми хочемо. Впевненість у собі й відчуття контролю і є перевагою людини, яка має ясну мету, перед тими, хто коливається і не впевнений у собі. Тому один з найголовніших обов'язків – взяти власне життя під контроль. Це є фундаментом для побудови щастя й успіху в майбутньому.
Закон причини і наслідку говорить, що кожен наслідок у нашому житті має причину. Він настільки важливий, що був названий залізним законом Всесвіту. Немає нічого випадкового. Ми живемо в упорядкованому Всесвіті, керованому суворими законами, і розуміння цього відіграє центральну роль стосовно до будь-якого іншого закону або принципу. Цей закон настільки простий, що багато з нас не звертає на нього уваги. Люди продовжують робити те, що приведе до розчарування і нещастя, і звинувачують у своїх проблемах навколишніх.
Найбільш важливе застосування закону причини і наслідку, або сівби і жнив, таке: думки є причини, а умови є наслідки. Наші думки служать головною причиною умов нашого життя. Змінивши якість свого мислення, ми змінимо і якість свого життя. Зміни в нашому зовнішньому досвіді підуть за змінами внутрішніми. У результаті ми пожинаємо те, що посіяли.
Закон віри. Усе, у що ми гаряче віримо, стає реальністю. Наші переконання створюють тунель нашого зору. Вони редагують вхідну інформацію й відкидають те, що не відповідає нашим рішенням або переконанням. Люди з оптимістичним підходом до життя надзвичайно рухливі, енергійні. Для них характерні невипробувані ментальні підходи, що дозволяють відгукуватися позитивно і конструктивно на неминучі зльоти і падіння нашого життя.
Імовірно, найбільш серйозні ментальні перешкоди, що нам доводиться переборювати, утримуються в переконаннях, що обмежуються всіма можливими способами. Вони утримують нас від здійснення нових спроб і найчастіше змушують нас бачити те, що не існує в дійсності. Якщо ж ми віримо досить сильно – це стає реальністю. Більшість переконань, що обмежують нас, зовсім невірні. Вони засновані на негативній інформації, яку ми засвоїли або прийняли як істину. І тільки наші переконання зробили її реальним фактом.
Закон очікувань. Він відіграє надзвичайно важливу роль у досягненні людиною обраних цілей і життєвого успіху в цілому. Він говорить: усе, що ми очікуємо з впевненістю, стає нами ж виконуваними пророцтвами. Іншими словами, ми одержуємо від життя не те, чого ми хочемо, а те, чого ми очікуємо від нього. Наші чекання роблять могутній невидимий вплив на наші думки і вчинки, змушуючи людей робити певні дії, а ситуації – складатися відповідно до того, чого ми від них чекали. Для людей, що не досягли успіху, характерні негативні чекання, цинізм і песимізм, що не тільки прогнозують, але, значною мірою, визначають події, що відбуваються в майбутньому.
На наше життя впливає чотири джерела очікувань: очікування батьків; очікування начальника з приводу результативності нашої роботи; власні очікування у відношенні дітей, чоловіка і жінки, наших власних підлеглих і колег; власні очікування від самого себе. Ми можемо створити власний ментальний набір, власний підхід до світу, впевнено очікуючи від себе найкращого в будь-якій ситуації. Наші чекання мають таку міць, що здатні придушити всі негативні чекання інших людей стосовно нас. Ми можемо створити силове поле позитивної ментальної енергії навколо себе.
Ми ніколи не можемо піднятися вище власних очікувань, тому що вони знаходяться під нашим повним контролем. Тому треба чекати від себе тільки найкращого. Почавши свідомо працювати над цим ментальним законом, ми здобуваємо сили, що не мають ніяких меж. Це змінює нашу особистість і наше життя.
Закон притягання говорить, що ми являємо собою живий магніт, залучаючи у своє життя людей і оточення, що знаходяться в гармонії з нашими домінуючими думками. Подібне притягає подібне. Наші друзі, родина, відносини, робота, проблеми і можливості – усе це залучається на основі звичного для нас способу мислення. Цьому є приклад у музиці, названий “принципом симпатичного резонансу”. Якщо в кімнаті стоять два роялі, і ми беремо ноту “до” на одному з них, то на іншому роялі ця нота вібрує з тією же швидкістю, як і на першому. На підставі того ж принципу ми будемо прагнути познайомитися і підтримувати відносини з тими людьми, що вібрують у гармонії з нашими домінантними думками й емоціями. Ми самі створюємо свій світ.
Наші думки – це форма енергії, що вібрує зі швидкістю, обумовленою рівнем емоційної інтенсивності, що супроводжує думка. Чим більше хвилювання і страх, тим скоріше думки випромінюються навколо і залучають схожих на нас людей і подібні ситуації. Як і інші ментальні закони, цей закон нейтральний. Він може допомогти, але може й нашкодити.
Закон відповідності. Цей закон багато в чому узагальнює і пояснює всі попередні. Він означає, що наш зовнішній світ – відображення світу внутрішнього. У Біблії цей принцип говорить: “Отже, по плодах їх довідаєтеся їх”. Наш зовнішній світ проявів відповідає внутрішньому світові думок і емоцій. Багато хто намагається поліпшити або змінити деякі аспекти власного життя, намагаючись змінити інших людей. Їм не подобається відображення їхнього власного життя, що вони бачать у дзеркалі. Тому вони працюють над поліруванням дзеркала замість того, щоб зайнятися об'єктом.
Закон ментальної еквівалентності. Він також називається законом розуму і може розглядатися як нове формулювання попередніх законів. По суті, він говорить, що наші думки матеріалізуються. За допомогою живої уяви і повторення вони стають реальністю. Усе, що відбувається в житті з'являється у формі думки, саме тому їхня глибина відрізняє всіх, хто досягає успіху.