Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.3.2. Типи мислення з позицій НЛП

Наше навколишнє середовище приводиться у відповідний стан за допомогою тих ментальних моделей мислення, яких ми дотримуємося. Наші думки виявляються у всіх наших вчинках, і часто ми не усвідомлюємо, яким чином це відбувається. Однак незалежно від нашої волі ці думки постійно посилають у навколишній світ сигнали, що відбивають наші бажання, переконання і наші особистісні якості. Світ реагує на ці сигнали, тому для зміни реакцій необхідно змінити сигнали, що посилаються. Одним з діючих засобів формування цих сигналів і їхньої зміни в бажаному напрямку є технології нейролінгвістичного програмування (НЛП). Вони широко використовуються для формування бажаного психічного стану людини та її установок на певний вид діяльності.

НЛП дає нам можливість навчитися керувати своїми внутрішніми образами і сигналами. Для цього ми зможемо задіяти потенціал наймогутнішого комп'ютера, відомого в світі, тобто нашого головного мозку, що являє собою майже незадіяний ресурс людини. Установлювані нами зв'язки, процес спогадів і спосіб представлення ідей та одержуваної інформації, визначаються нашими індивідуальними особливостями. Якщо ми зрозуміємо природу цих уявлень, то зможемо навчитися контролювати свої думки і свої переживання. Наші думки визначають те, ким ми є насправді.

НЛП відбиває фундаментальну ідею, що поведінка людини бере початок у неврологічних процесах бачення, слухання, сприйняття запаху, смаку, дотику і відчуття. Ми сприймаємо світ через п'ять своїх органів почуттів, ми витягаємо “зміст” з інформації, що надходить від них, і потім керуємося цим змістом. Наша неврологія містить у собі не тільки невидимі розумові процеси, але й наші видимі фізіологічні реакції на ідеї і події. Одне є відображенням іншого на фізичному рівні. Тіло і розум становлять нероздільну єдність, людську істоту. Спочатку ми сприймаємо інформацію за допомогою органів почуттів, потім подумки її відтворюємо й інтерпретуємо. Моделі нашого мислення визначають те, як ми “кодуємо” свої переживання.

Існують різні типи процесів мислення, основними з них є такі [7, с. 17].

Візуальне мислення, при якому ми бачимо уявні картини й відтворюємо ідеї, спогади і враження як ментальні візуальні образи.

Слухове мислення, при якому ми думкою чуємо звуки. Ними можуть бути різні голоси, шуми або, наприклад, звук того, як ми наливаємо каву.

Кінестетичне мислення, що має місце в тому випадку, коли наші уявні образи спираються на почуття. Вони можуть бути внутрішніми емоціями або уявним відтворенням деякого фізичного зіткнення. Сюди можна включити смак і нюх.

Ми використовуємо свої органи почуттів зовнішнім способом, щоб сприймати світ, і внутрішнім, щоб “репрезентувати” переживання самим собі. У НЛП ті шляхи, по яких ми одержуємо, зберігаємо і кодуємо інформацію у своєму мозку – картинки, звуки, відчуття, запахи і смакивідомі якрепрезентативні системи. Візуальна, аудіальна й кінестетична система є первинними репрезентативними системами, використовуваними в західній культурі. Відчуття смаку й запаху, а, отже, смакова та нюхова системи, не є настільки ж важливими, як названі, і часто включаються до складу кінестетичної системи. Вони часто служать в якості могутніх і дуже швидких зв'язків з картинками, звуками і відчуттями, асоційованими з ними.

Сенсорна репрезентативна система – це система, що складається із сенсорного аналізатора, що сприймає і здійснює первинну обробку інформації, що надходить, від зовнішніх і внутрішніх подразників, і нейронних шляхів, що передають цю інформацію в закодованому вигляді у відповідні зони кори головного мозку для остаточної переробки і використання первинної інформації. Сенсорні репрезентативні системи є свого роду “фільтрами” сприйняття. Вони визначають той спектр сприйняття реального світу, що фізіологічно доступний людині.

Кожна система прямо пов'язана з операціями одержання, переробки, організації, збереження і висновку інформації. Використовуючи їх у тій або іншій послідовності, людина створює свою власну репрезентацію (відображення) реального світу або, іншими словами, суб'єктивну модель світу. Від спрямованості нашої уваги залежить те, в яких комбінаціях використовуються сенсорні репрезентації для кодування запису процесів, що відбуваються навколо нас, і подій. Відомо, що свідомо людина може сприймати 7+-2 одиниці інформації одномоментно. Різні люди по-різному “розподіляють” цей резерв сприйняття між окремими системами.

Ми постійно використовуємо всі три первинні репрезентативні системи, хоча усвідомлюємо їх не в однаковій мірі. При цьому часто ми маємо схильність віддавати перевагу одній з них у порівнянні з іншими. Наприклад, багато людей мають так званий внутрішній голос, що виникає в аудіальній системі. Вони перелічують аргументи, ще раз слухають внутрішній голос, готують репліки і, як правило, обговорюють різні речі самі із собою. Проте, це лише один зі способів мислення. Репрезентативні системи не є взаємовиключними. Можна візуалізувати сцену, одночасно чути звуки, хоча може виявитися важким звертати увагу на всі три системи одночасно.

У будь-якому випадку деяка частина розумового процесу все-таки залишиться неусвідомлюваною. Ми постійно використовуємо всі наші зовнішні канали сприйняття, хоча звертаємо більше уваги на один з каналів, ніж на інший, у залежності від того, що ми робимо. Ми здатні використовувати всі системи, але вже до віку 11 або 12 років складаються явні переваги. Це значить, що деякі люди є природним чином більш “талановитими” до окремих завдань й умінь, вони навчилися і стали більш успішними експертами у використанні одного або двох внутрішніх каналів сприйняття.

Жодна із систем не є абсолютно кращою, усе залежить від того, що ми хочемо зробити. Так, атлети мають потребу в добре розвинутому кінестетичному усвідомленні. Важко стати гарним архітектором або конструктором, не маючи здатності створювати ясно сконструйовані розумові картини. Уміння, що поєднує всіх геніїв, полягає в тім, що вони вільно переходять від однієї репрезентативної системи до іншої й використовують найбільш підходящу з них для розв'язуваної задачі.

Аналогічно тому, як ми маємо переважну репрезентативну систему для свого усвідомлюваного мислення, так у нас є переважні засоби для введення інформації у свої усвідомлювані думки. Ця система є внутрішнім каналом, що ми найчастіше використовуємо як ключ доступу до нашої пам'яті. Саме так інформація досягає рівня усвідомлення розумом. Ведуча система аналогічна пусковій програмі комп'ютера – непомітна, але необхідна для роботи комп'ютера. Її іноді називають системою введення, оскільки вона поставляє матеріали для свідомого обмірковування.

Більшість людей мають переважну систему введення, але вона не обов'язково збігається з їх первинною системою. Одна й та сама людина може мати різні системи для різних типів переживань. Багатство і розмах наших думок залежить від здібностей установлювати зв'язки та переходити при необхідності від одного способу мислення до іншого. Одночасний і неусвідомлюваний зв'язок між каналами сприйняття називається синестезією. Те, як людина входить у свою репрезентативну систему, часто виявляється його найбільш стійким типовим паттерном синестезії.

Синестезії являють собою важливу частину того, як ми думаємо, а деякі з них є настільки укоріненими й широко розповсюдженими, що здається, начебто вони вплетені в наш мозок із самого народження. Наприклад, кольори часто пов’язані з настроєм: червонийіз гнівом, блакитнийзі спокоєм. Музика широко використовує синестезії: візуально сприймана висота розташування ноти в нотному стані пов’язана з тим, як високо вона звучить. Крім того, деякі композитори асоціювали певні музичні звуки з певними квітами. Синестезії виникають автоматично. Таким чином, ми сприймаємо інформацію про навколишній світ за допомогою органів почуттів. Далі ми подумки відтворюємо інформацію, одержувану від сенсорних систем. Моделі нашого мислення визначають те, як ми “кодуємо” свої переживання. НЛП дає нам можливість керувати цими внутрішніми процесами.

В останні роки об’єктом пильної уваги вчених і психологів став комп’ютер як модель роботи головного мозку. При цьому наші думки і дії можна порівняти з комп’ютерними програмами і результатами їх виконання. Якби ми навчилися змінювати й удосконалювати свої розумові програми так само, як ми це робимо з комп’ютерним програмним забезпеченням, то могли б негайно одержувати потрібні нам позитивні зміни в поведінці. Ми одержали б можливість домагатися швидких поліпшень у тім, як ми думаємо, почуваємося, діємо й живемо.

Порівняння з комп’ютером пояснює, чому зміни часом даються так важко. Адже не має значення, наскільки сильно ми хочемо або сподіваємося чогось, якщо це не змінює наші внутрішні програми, і ми намагаємося діяти на основі застарілих правил. Що дійсно має сенс зробити, так це додати нові пункти у відповідні частини вже діючих програм. У випадку з комп’ютером опис способу внесення таких виправлень можна знайти в керівництві, що звичайно додається до програмного забезпечення. Те, що пропонує НЛП, являє собою посібник з експлуатації людського мозку.

При цьому НЛП можна порівняти з використанням електричного струму, що пускає в хід і комп’ютери, і телефони, і багато чого іншого. Електричний струм, стосовно роботи кожного з цих пристроїв, є основою. У випадку людської поведінки такою основою є робота головного мозку. НЛП посідає передові позиції в області створення технологій розвитку особистості, тому що воно у своїх дослідженнях використовує фундаментальні принципи роботи людського мозку. Тому НЛП завжди підкаже вам спосіб, користуючись яким ви зможете поліпшити свої можливості і досягти успіху в житті.

У результаті, навчившись керувати своїм мисленням, ми зможемо досягти бажаних результатів, а саме [13, с. 15]:

- змінити сприйняття ситуації і людей;

- керувати власними реакціями;

- зберігати в пам’яті такі образи, що допоможуть нам стати тією особистістю, якою ми хочемо бути;

- стати творцем свого майбутнього життя;

- будувати відносини з іншими людьми, що відповідають нашим бажанням.