4.1. Правовий статус суб'єктів інвестиційної діяльності

Носіями інвестиційних прав і обов'язків є наділені компетенцією суб'єкти інвестиційної діяльності, які володіють майном, на базі якого вони здійснюють інвестиційну діяльність, зареєстровані у встановленому порядку чи легітимовані іншим чином, здійсню­ють керівництво інвестиційною діяльністю, набувають прав та обов'язків і несуть самостійну майнову відповідальність.

Суб'єктами інвестиційної діяльності відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» можуть бути гро­мадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Закон поділяє суб'єктів на дві категорії - інвесторів та учасників, але вони можуть одночасно суміщати ці статуси.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які при­ймають рішення про вкладення власних, позичкових і залуче­них майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвес­тування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, креди­торів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Залежно від виду інвестицій розрі­зняють портфельних, фінансових і стратегічних інвесторів, а та­кож внутрішніх (українських) та іноземних інвесторів.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

У юридичній літературі визначають також інших учасників інвестиційної діяльності. Так, О.М. Вінник виділяє таких учасників:

- виконавці - суб'єкти господарювання, що здійснюють прак­тичні дії щодо реалізації інвестицій. Наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують

роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій;

- банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій;

- інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, довірчі товари­ства (виконують роль фінансових посередників на ринку ін­вестицій);

- органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (міністерства та відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'­єднання тощо);

- органи державного регулювання у сфері інвестиційної ді­яльності¹ .

Цей перелік доповнює О.Р. Кибенко, виділяючи також:

- одержувача інвестицій - особу, яка отримала від інвестора у власність або в користування майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, і використовує їх у вла­сній господарській діяльності, включаючи подальше інвесту­вання;

- інвестиційного посередника - суб'єкт посередницької діяль­ності, що на договірних підставах отримав від інвестора май­но, майнові права та інші цінності для подальшого інвесту­вання, яке здійснюється на професійних засадах².

О.П. Гетьманець вважає, що в інвестиційному процесі прямо чи опосередковано беруть участь особи, інтереси яких можуть не завжди збігатися. На думку автора, нині в інвестиційній діяль­ності виділяються:

- дрібні інвестори, в основному фізичні особи і в першу чергу громадяни України, які зацікавлені в отриманні від своїх вкла­день реальних прибутків (дивідендів, відсотків) у найбільш оптимальні строки;

- великі інвестори, які зацікавлені вкласти свої кошти, у тому числі акумульовані кошти дрібних інвесторів, у реальні та гарантовані інвестиційні проекти; мати контроль за діяльні­стю підприємницьких структур, що інвестуються, отримати ті ж прибутки, за їх рахунок профінансувати свої управлін­ські витрати та розрахуватися з вкладниками, а також мати інші інтереси: створення іміджу, власна виробнича діяльність, представницькі витрати тощо;

- учасники інвестиційного процесу, які зацікавлені отримати по можливості більшу частку здійснюваних інвестицій і тому мо­жуть завищувати ціни на виконані роботи чи надані послуги;

- трудові колективи підприємницьких структур, що інвесту­ються, які прагнуть отримати прибуток через високі заробіт­ні плати та соціальні витрати;

- адміністрація (менеджери), які здійснюють регулювання фі­нансових потоків і зацікавлені в тому, щоб вкладені інвести­ції тривалий час знаходилися в їхньому розпорядженні, а також в направленні отриманого прибутку на реінвестуван- ня. Вони можуть мати і корисливі інтереси: невиправдані заробітні плати, високі премії, невиправдані відрядження, не раціональне використання матеріальних та інших ресурсів;

- посередницькі структури, що обслуговують інвестиційний процес, наприклад незалежні реєстратори, на послуги яких витрачається частина отриманого прибутку¹.

Суб'єкти інвестиційної діяльності наділені певними інвести­ційними правами та несуть інвестиційні обов'язки. Зазначені права і обов'язки можуть бути як загальними (стосуються всіх інвестиційних правовідносин), так і спеціальними (стосуються окремих інвестиційних правовідносин, наприклад, концесійних).

Суб'єктивні інвестиційні права — це міра можливої поведінки учасників інвестиційної діяльності, а суб'єктивні інвестиційні обов'язки - це міра належної (необхідної) поведінки. З метою усвідомлення структури правовідносин ці права поділяють на абсолютні та відносні.

В абсолютних інвестиційних правовідносинах суб'єкту проти­стоїть невизначене коло зобов'язаних осіб з пасивним обов'язком не протидіяти здійсненню права. Таким є право власності інвестора, право суб'єкта формувати результати інвестиційної діяльності тощо. До відносних належать права з кореспондуючим їм обов'язком, найчастіше позитивного характеру, інших суб'єктів. Такими є пра­вовідносини, що виникають унаслідок укладення договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» усі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здій­снення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено за­конодавчими актами України.

Основні (загальні) права суб'єктів інвестиційної діяльності визначені ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»:

- право на розміщення інвестицій у будь-які об'єкти, крім тих, інвестування в які заборонене або обмежене законодавством України відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону;

- право самостійно визначати цілі, напрями, види й обсяги ін­вестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь- яких учасників інвестиційної діяльності, у т.ч. шляхом ор­ганізації конкурсів і торгів;

- за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджа­тися інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до встановленого законом порядку і умов укладено го між ними (учасниками інвестиційної діяльності) договору;

- залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у вста­новленому законодавством порядку цінних паперів і позик;

- володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами інвес­тицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на те­риторії України, відповідно до законодавчих актів України;

- набувати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у громадян та юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за до­мовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству Укра­їни, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Майно інвестора може бути використане ним для забезпе­чення його зобов'язань. У заставу приймається лише те майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбаче­не законодавчими актами України. Заставлене майно при пору­шенні заставних зобов'язань може бути реалізоване відповідно до чинного законодавства.

Для державних підприємств, які виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встанов­люється гарантія для цих інвестицій з боку держави.

Основні (загальні) обов'язки суб'єктів інвестиційної діяль­ності передбачені ст. 8 Закону України «Про інвестиційну ді­яльність». Законодавець визначає обов'язки інвесторів і обов'я­зки суб'єктів інвестиційної діяльності. До загальних обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності належать такі:

- додержуватися державних норм і стандартів, порядок вста­новлення яких визначається законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що висуваються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську і статис­тичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати ви­моги антимонопольного регулювання;

- на виконання спеціальних робіт, що потребують відповідної атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначе­ному Кабінетом Міністрів України.

Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавст­вом України, зобов'язаний:

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джере­ла здійснюваних інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних дер­жавних органів та спеціальних служб на капітальне будів­ництво;

- одержати позитивний комплексний висновок державної екс­пертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та про­ектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надій­ності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

Зазначені права та обов'язки є загальними, але спеціальні закони, що регулюють окремі види інвестиційних правовідно­син, залежно від їх виду передбачають також додаткові (спеці­альні) права і обов'язки. Так, ст. 17 Закону України «Про кон­цесії» встановлює права і обов'язки концесієдавця, а ст. 18 цього закону — права і обов'язки концесіонера.

Серед інвесторів як особливий суб'єкт виділяється держава, яка бере участь в інвестиційному процесі через державний сек­тор економіки, шляхом інвестування соціальних програм або через свої органи виконавчої влади. Держава здійснює інвесту­вання тих галузей та виробництв, які мають загальнонаціональ­ний характер і від яких залежить її безпека та забезпечення потреб населення. Особливим інструментом державної інвести­ційної діяльності є кредитна політика, за допомогою якої стиму­люється вкладення коштів у пріоритетні інвестиційні проекти. Держава здійснює кредитну політику через Фонд державного майна, Державний інноваційний фонд, Пенсійний фонд тощо.

Основним правовим документом, який регулює взаємовід­носини між суб'єктами інвестиційної діяльності, встановлює їх права та обов'язки, є договір (угода). Укладання договорів, ви­бір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної ді­яльності. Втручання державних органів та посадових осіб у ре­алізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної ді­яльності понад свою компетенцію не припустиме.

При недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвести­ційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, пе­редбачену законодавством України і укладеними договорами.