Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.3. Об'єкти інвестиційної діяльності

У філософії об'єкт визначається як зовнішній, протилежний су­б'єкту предмет, на який спрямовані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосовувати це філософське положення до правових, у тому числі й інвестиційно-правових відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини - це відносини між суб'єктом і об'єктом. Правовідносини ж розглядаються як відносини між суб'єктами з приводу того чи іншого об'єкта. Вони складаються між особами щодо матеріального або нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об'єктом інвестиційних правовідносин може бути те, заради чого суб'єкти вступають у відносини з метою здійснення своїх законних прав та інтересів і на що спрямовані їхня суб'єктивні права та обов'язки.

Об'єктом інвестиційної діяльності згідно зі ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» може бути будь- яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Термін «майно» має неоднозначне трактування, зокрема під майном розуміють:

1) річ або конкретну сукупність речей. Саме про майно в такому значенні йдеться в нормах, які визначають предмет договору (наприклад, купівлі-продажу, поставки, оренди, позики тощо);

2) сукупність прав, які належать конкретній особі;

3) сукупність майнових прав та обов'язків.

Проблема застосування цього терміна полягає в тому, що він має важливе значення для визначення конкретних прав та обо­в'язків сторін в інвестиційних правовідносинах, де майно є об'­єктом права, і тому виникає потреба щоразу визначати значення цього терміна шляхом тлумачення тексту правової норми. Також певні труднощі виникають з приводу того, що в деяких галузях законодавства (наприклад, у митному, податковому) об'єкту права

— майну може надаватися інше правове значення. Це є надзвичайно важливим, оскільки інвестиційні правовідносини тісно пов'язані з митними, податковими і можуть бути видом цивільних чи адміністративних правовідносин. І тому законода­вець у Законі України «Про інвестиційну діяльність» визначив­ши, що об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно (уточнення — не заборонене чинним законодавством), надалі конкретизував: у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства.

Основні фонди і оборотні кошти. Економічно поділ на осно­вні фонди і оборотні кошти застосовується в будь-якому суспі­льстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предме­тів споживання за допомогою засобів виробництва - основних і оборотних. Основні фонди — це частина майна, що використову­ється як засоби праці при виробництві продукції, виконанні ро­біт, наданні послуг або для управління організацією протягом строку, який перевищує 12 місяців, або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»1 під терміном «основні фонди» слід ро­зуміти матеріальні цінності, що призначаються платником по­датку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дня введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується через фізичний або мора­льний знос.

До основних фондів належать:

- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини;

- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до ньо­го; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні при­лади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

- будь-які інші основні фонди, не перераховані вище;

- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автома­тичного опрацювання інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Перераховані об'єкти використовуються багаторазово у ви­робничому процесі, поступово переносячи свою вартість на про­дукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, осно­вні і допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо.

Дещо іншій підхід знаходимо в економічній літературі. Виро­бничі фонди інвестиційної сфери поділяються на фонди будівель­ного і виробничого призначення. До перших належать: будівель­ні машини та механізми, виробниче обладнання, транспортні засо­би, виробничі споруди і будівлі та інші основні фонди (інструмен­ти, контрольно-вимірювальні прилади, господарчий інвентар зі строком служби більш одного року, незалежно від вартості).

До фондів виробничого призначення належать машини, об­ладнання, транспортні засоби, виробничий інвентар, інструменти зі строком служби понад один рік, будівлі і споруди підсобних та допоміжних виробництв, які виділено на самостійний баланс, вони входять до складу підприємств, організацій, що здійснюють інвестиційну діяльність.

На практиці певні труднощі виникають при інвестуванні в об'єкти нерухомості, оскільки зазначені об'єкти не відрізняється «мобільністю», і в разі розірвання інвестиційного договору про­блематичним є повернення грошових коштів, вкладених у них1.

Чинне законодавство не має суб'єктивних обмежень щодо укладення інвестиційних договорів в об'єкти нерухомості. Тому суб'єктами інвестування можуть бути юридичні і фізичні особи як окремо, так і спільно. Оскільки інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяль­ності, то за його рішенням права володіння, користування і роз­порядження інвестиціями, а також результати їх здійснення мо­жуть бути передані іншим фізичним і юридичним особам. Вза­ємовідносини між ними регулюються на основі укладених дого­ворів. Чинне законодавство не регулює таку передачу, але на практиці вже є випадки укладення інвестиційних договорів юри­дичними особами з подальшою передачею права власності, на­приклад, на квартиру своїм працівникам. Але неврегульованість та неконтрольованість цих процесів часто призводить до ситу­ацій, коли інвестор, якому виділяється земельна ділянка для бу­дівництва житлового будинку, залучає до цього інших інвесторів і внаслідок такого залучення в багатьох випадках виникає ситу­ація, коли на одну й ту ж квартиру пред'являють свої права кілька інвесторів, у зв'язку з чим виникають спори. З метою усунення цього пропонується введення обов'язкової реєстрації місцевими органами інвестиційних договорів на будівництво (ре­конструкцію) будинків у разі залучення інших інвесторів осо­бою, якій виділяється земельна ділянка під будівництво. Таку реєстрацію повинні проводити органи, які видаватимуть свідоц­тво на право власності на об'єкти нерухомості, і обов'язковою умовою вступу в дію такого договору має бути його реєстрація1.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством по­рядку цінних паперів і позик.

Цінні папери. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, ви­значають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко визначені права володіння або відносини по­зики чи ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний власник цінного папера. Цінні папери характеризу­ються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Спосіб передачі та можливості обмеження передачі залежать від виду цінного па­перу і можуть бути різними: вільний обіг, індосамент, заборона передачі іншим особам. Зазначеним законом визначені види цінних паперів, що можуть випускатися в Україні.

Акція - цінний папір без визначеного строку обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання части­ни прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейова­ної акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами, а також статутом акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власни­ком грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігації зовнішніх державних позик — цінні папери, що роз­міщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явни­кам цих облігацій їх номінальну вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фі­нансового доходу.

Ощадний сертифікат ~ письмове свідоцтво банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одер­жання після закінчення встановленого строку депозиту і проце­нтів по ньому.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випуска­ється компанією з управління активами пайового інвестиційно­го фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в па­йовому інвестиційному фонді.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цін­них паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних під­приємств, державного житлового фонду, земельного фонду1.

Результатом науково-технічної діяльності є промислова вла­сність. До об'єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропози­ції, ноу-хау. Промислова власність - це результати науково-тех­нічної творчості (діяльності), які можуть бути використані на користь суспільства в будь-якій доцільній діяльності людей і є видом і складовою інтелектуальної власності.




raboche-zerkalo-1win
1xbet zerkalo tut
leonbets zerkalo
1xbet zerkalo seychas
1xbet aktualnoe zerkalo
1win zerkalo
rabochee zerkalo leonbets
rabochee zerkalo 1xbet segodnya