Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Поняття, види і функції інвестиційного договору

У сучасних умовах надзвичайної актуальності і науково-прак­тичного значення набуває розробка концепції інвестиційних договорів, яка значною мірою відповідала б цілям державної інвестиційної політики і враховувала б завдання правового регулювання в цій сфері для досягнення значного економіч­ного та соціального ефекту від інвестиційної діяльності в Україні. Для цього, на наш погляд, слід розробити ознакову кваліфікацію інвестиційного договору в загальній кількості договорів, сформулювати істотні умови цих договорів, здійс­нити ідентифікацію інвестиційних договорів з метою поши­рення на них загального режиму регулювання, а також дер­жавних гарантій, визначити коло таких договорів та розроби­ти типові форми інвестиційних договорів з метою їх прова­дження в практичну діяльність.

У чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «ін­вестиційний договір», але ним визначені окремі види інвес­тиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність і де­які інші.

При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття слід враховувати численність існуючих варіан­тів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефекти­вність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин1.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяль­ність» основним правовим документом, що регулює взаємовід­носини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестицій­ний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвес­тором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто за­кріплювати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. А саме інвестування, у свою чергу, поділяється на:

- самоінвестування, тобто інвестування власної підприємниць кої діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не матимуть двостороннього зобов'язального характеру;

- інвестування діяльності іншої особи, у якому беруть участь два суб'єкти інвестиційної діяльності - інвестор і суб'єкт підприємницької діяльності.

Термін «інвестиційний договір» в юридичній літературі роз­глядається у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розу­мінні цей термін застосовується стосовно угод між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. У широкому розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту[1].

О.К. Вишняков розглядає інвестиційний договір (інвести­ційну угоду) як основний правовий документ, що регулює взає­мовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Автор вважає, що практично в усіх випадках форма інвестицій має договірний характер, за винятком створення підприємства од­ним засновником, а також створення структурних підрозділів підприємства2.

На думку інших авторів, інвестиційний договір (контракт) - це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних зі здійсненням вкладання та ре­алізації інвестицій у видах, передбачених законодавством[2].

У юридичній літературі інвестиційний договір визначається також як договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою — сторона, яка приймає інвестиції, - реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному вигляді, формі та кількості), в обраний об'­єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України з метою отримання прибу­тку, що мають ризиковий характер[3]. Ризик в інвестиційних до­говорах обумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тоб­то реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також має певний ступінь ризику.

Інвестиційний договір більшістю вчених-правознавців роз­глядається як різновид господарсько-правового договору, який має специфічний характер і мету. У науковій юридичній літера­турі немає єдиного тлумачення правової природи інвестиційно­го договору. Існують дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори, особливо якщо однією зі сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів; за дру­гою - інвестиційні договори мають цивілістичну природу[4].

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забо­роненій законодавством України формі. Зокрема, це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності:

- інноваційна діяльність;

- капітальні вкладення в основні фонди;

- корпоративна форма;

- лізинг;

- придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна;

- створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства по вністю;

- придбання майнових прав.

Також предметом інвестиційного договору можуть бути дії, послуги тощо, які надаються (виконуються) учасниками інвес­тиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Об'єктами інвестування можуть бути такі види інвестування: фінансові - вкладення в цінні папери, цільові грошові вклади, де­позити, паї тощо; реальні - вкладення в матеріальні активи (буді­влі, обладнання, споруди) у формі придбання, будівництва, реконст­рукції, лізингу тощо; інтелектуальні — вкладення в нематеріальні активи, об'єкти інтелектуальної власності, спільна діяльність з при­воду реалізації інвестицій з метою отримання прибутку.

Мета інвестиційного договору - це той безпосередній госпо- дарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування, яку визначено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяль­ність» - досягнення внаслідок здійснення інвестицій певного результату, - одержання прибутку чи досягнення певного соці­ального ефекту. І це надає підстави стверджувати, що мета інве­стиційного договору не обов'язково повинна передбачати або одер­жання прибутку, або досягнення соціального ефекту. Можли­вим є здійснення інвестицій з досягненням сукупної мети.

Соціальний ефект може бути особистий, суспільний чи ком­плексний, який передбачає поєднання особистого та суспільного соціального ефекту. Особистий соціальний ефект досягається при звичайних споживчих відносинах, наприклад, інвестування в будівництво з метою одержання квартири. Суспільний соціаль­ний ефект не має індивідуалізованого характеру і поширюється на необмежене (невизначене) коло осіб. Крім того, він досяга­ється також і при здійсненні інвестування з метою одержання прибутку. У такому контексті суспільний соціальний ефект ви­являється у створенні (збереженні) робочих місць, підвищенні ефективності виробництва, розбудові необхідної інфраструкту­ри, збільшенні надходжень до державного та місцевих бюджетів тощо. Тому, коли йдеться про мету здійснення інвестицій, то не обов'язково розуміти щось одне - одержання прибутку або до­сягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір є різновидом договору взагалі, якому притаманні свої особливості. До них належать:

- господарський характер та мета інвестиційного договору - врегулювання відносин між учасниками інвестиційної ді­яльності (інвестиційного проекту);

- суб'єктами таких відносин є інвестори, учасники інвестицій­ного проекту та інвестований, але вони відповідно до виду

договору можуть мати різний правовий стан;

- договір має враховувати імперативні вимоги інвестиційного законодавства;

- укладається тільки в письмовій формі, але для деяких видів чинним законодавством встановлена обов'язкова реєстрація;

- виступає як інструмент інвестиційної політики (інвестицій­ного проекту);

- завжди є концесуальним і, як правило, довгостроковим[5].

З метою більш глибокого усвідомлення поняття та змісту інвестиційних договорів в юридичній літературі проводиться їх класифікація за різними ознаками.

О.К. Вишняков інвестиційні договори поділяє на дві групи:

- договори (угоди) про створення юридичної особи або про па­йову участь у підприємстві чи неприбутковій організації;

- договори (угоди) без створення юридичної особи. Серед них виділяються договори про спільну інвестиційну діяльність та інвестиційні договори, які не пов'язані зі спільною діяль­ністю[6] .

Більш докладна класифікація інвестиційних договорів проведена О.М. Вінник[7]. За кількістю сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні договори.

За критерієм ошатності розрізняються:

- статні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак цей прибуток може не залежати безпосередньо від результа­тів дій контрагентів (як це має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустріч не матеріальне задоволення не безпосередньо від свого парт­нера, а від здійснення інвестицій);

- безоплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо досягається певний соціальний ефект; наприклад, буді­вництво та облаштування приміщень для відпочинку пра­цівників шдприємства-інвестора.

За часом виконання розрізняються:

- інвестиційні договори з одноразовим виконанням, які перед­бачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії протя­гом короткого проміжку часу;

- інвестиційні договори з тривалим виконанням, які передба­чають їх виконання протягом тривалого часу[8].

За економічним змістом та юридичними ознаками розрізня­ються такі види інвестиційних договорів:

- договори про передання майна у власність, повне господарсь­ке відання або оперативне управління з метою здійснення інвестиційної діяльності;

- договори про передання майна в користування з метою здій­снення інвестицій;

- договори про передання майнових прав;

- договори про спільну підприємницьку діяльність;

- договори про виробничу кооперацію;

- договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності;

- договори про придбання (передачу) прав на використання ін­телектуальної власності з метою інвестиційної діяльності;

- договори на придбання майна в користування з метою інвес­тиційної діяльності;

- договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав;

- договори підряду на виконання проектно-пошукових, будіве­льних та пов'язаних з ними робіт;

- договори концесії;

- договори про розподіл продукції[9].

Заслуговує на увагу запропонований в юридичній літературі поділ інвестиційних договорів на мінові та ризикові. До ризико- вих належать договори, які відрізняються тим, що за метою та наміром кінцевий результат договору, матеріальна його цінність поставлені в залежність від невідомої, випадкової або ймовірної події1. Але, враховуючи те що в інвестиційному договорі існує розрив у часі між моментом укладення договору та моментом його виконання, тобто досягненням його мети, а також характер самої мети, пов'язаної в основному з отриманням прибутку, то такий договір, на думку О. Сімсон, слід віднести до ризикового[10]. Залежно від того, хто виступає інвестором, виділяються інвести­ційні договори на державне інвестування, іноземне

інвестування та інвестування національним суб'єктом.

За матеріальним об'єктом (видом інвестиції) інвестиційні договори поділяються на:

- договори на інвестування майна, що належить інвестору на праві власності;

- договори на інвестування майнових прав;

- договори на інвестування прав інтелектуальної власності.

За об'єктом, або формою, інвестування, якій вони відповідають, виділяються інвестиційні договори, спрямовані на:

- придбання у власність рухомого і нерухомого майна з метою здійснення підприємницької діяльності;

- інвестиційні договори, спрямовані на придбання інших май­нових прав - корпоративних, прав на користування землею та природними ресурсами, права інтелектуальної власності тощо;

- заснування юридичної особи для реалізації інвестицій з ме­тою отримання прибутку.

Залежно від ступеня ризику розрізняють:

- інвестиційні договори з середнім ступенем ризику;

- інвестиційні договори з високим ступенем ризику;

- інвестиційні договори авантюрні (спекулятивні) щодо купів­лі акцій.

За напрямом інвестиційної діяльності виділяються:

- галузеві інвестиційні договори;

- регіональні інвестиційні договори;

- мегаполісні (спеціальні) інвестиційні договори (у вільні еко­номічні зони та зони зі спеціальним режимом інвестицій­ної діяльності) .

Інвестиційний договір, як і будь-який інший договір, виконує певні функції. Функції інвестиційного договору - це передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його якюридичного акту, завдяки яким урегульовуються відповідні ін­вестиційні відносини. Інвестиційному договору властиві такі функції:

- регулятивна, яка полягає у врегулюванні відносин між сто­ронами інвестиційних правовідносин, враховуючи специфіку відносин контрагентів - учасників інвестиційної діяльності в межах закону, а якщо останній не регулює певні умови чи порядок здійснення інвестиційної діяльності, то й доповнює прогалини закону. Наприклад, щодо конкретного розміру санкцій за порушення умов інвестиційного договору, якщо такі санкції не передбачені законом;

- координаційна, яка полягає в тому, що сторони інвестиційно­го договору розробляють умови цього договору шляхом по­годження між собою його положень;

- планування, яка полягає в тому, що за допомогою цих догово­рів інвестор та інші учасники інвестиційної діяльності пла­нують свою діяльність на певний проміжок часу (час підго­товки та виконання договірних зобов'язань);

- контрольна, яка полягає в тому, що за допомогою інвестицій ного договору здійснюється контроль за ефективністю діяль­ності його учасників;

- інформаційна, яка полягає в тому, що договір містить інформа­цію про правовий стан сторін договору, необхідну сторонам, а в певних випадках - юрисдикційним органам і третім особам;

- охоронна, яка полягає в тому, що сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і обо­в'язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому по рядку захист прав та законних інтересів сторін у випадку порушення однією зі сторін своїх договірних зобов'язань.

Інвестиційному договору притаманна також і специфічна функція - опосередкування відносин, що складаються між інве­сторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спря­мовані на здійснення інвестицій.

Інвестиційний договір виступає основним регулятором поведі­нки суб'єктів інвестиційної діяльності. Нормативні акти створю­ють правову основу інвестиційної діяльності, договір же встанов­лює конкретний правовий режим економічних і правових зв'язків між його сторонами. Він визначає порядок і умови виконання до­говірних зобов'язань, форми взаємодії сторін, контроль за виконан­ням зобов'язань, а також враховує специфічні особливості конкре­тних взаємозв'язків сторін. Інвестиційний договір виконує також функцію оцінки результатів інвестиційної діяльності.



[1] Вінник О.М, Інвестиційне право. —К.: Атіка,2000. —С. 31.

[2]

Чабан О.М. Інвестиційний договір (контракт) як форма здійснення інвестицій: поняття та особливості // Правова держава: щорічник наукових праць. Вип. 9.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 244.

[3] Симсон О. Критерии квалификации инвестиционньїх договоров // Підприєм ництво, господарство і право. - 2001. - № 1. - С. ЗО.

[4] Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 772-774.

[5] Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. Р.Б. Шишки. - X •

Еспада, 2000. - С. 342.^П^е^п^инимательское право в вопросах й ответах. - X.: Одиссей 2000 -

[8] Коссак В.І. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). — Л, Центр Європи, 1996. - С. 60.

[9] Див.: Закон України «Про угоди про розподіл продукції» // ВВР України. - 1999. -№44. -Ст. 391.

[10] Симеон О. Существеннме условия й классификация инвестиционных догово­ров і і Підприємництво, господарство і право. —2001. - № 3. — С. 20—21.

Більш докладно див.: Симеон О. Существенные условия й классификация инвестиционных договоров і і Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 3. - С. 21.




raboche-zerkalo-1win
1xbet zerkalo tut
leonbets zerkalo
1xbet zerkalo seychas
1xbet aktualnoe zerkalo
1win zerkalo
rabochee zerkalo leonbets
rabochee zerkalo 1xbet segodnya