Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.1. Поняття і вили іноземних інвестицій

В економічній та юридичній літературі існують різні підходи до визначення поняття «іноземні інвестиції». Так, Г. Шварценбер- гер при визначенні іноземних інвестицій підкреслює, що термін «інвестиції» та термін «власність» повинні розглядатися як си­ноніми, яка охоплюють усі види прав власника та інвестора. Дуже часто під іноземними інвестиціями розуміють іноземні капіта­ли, вкладені в підприємство за кордоном. Так, Ф. Хеніус визна­чив іноземні інвестиції як інвестиції, експортовані з однієї кра­їни і вкладені на території іншої. Дещо інше визначення цього поняття пропонує Н. Вознесенська, яка вважає, що іноземні інвестиції - це таке надання коштів іноземним інвестором, при якому обов'язковою є економічна діяльність (з участю або без участі місцевого капіталу), що приводить до створення виробничого об'єкта, яктий сприяє розвитку економіки молодої держави, підвищенню 5Ї економічного потенціалу[1]. Але це визначення більшою мірою містить економічну характеристику, ніж розкриває правову природу іноземних інвестицій.

Визначаючи правовий зміст поняття «іноземні інвестиції», слід звернути увагу на такі положення. Будь-яка інвестиція - це майно йбо майнові права, які є об'єктом права власності. Наступним віажливим елементом правової характеристики іноземних інвестицій є те, що під іноземними інвестиціями розуміють усі майновзі цінності, які дозволені для інвестування національним законодавством або міжнародними договорами відповідних країн.. A.B. Омельченко вважає необхідним враховувати те, що під іноземними інвестиціями розуміються капіталовкладення за кордоном, які передбачають отримання прибутку та контроль інвестора за підприємством, в яке вони вкладені. Отже, на думку автора, іноземні інвестиції як правова категорія — це юридичне регламентована власність у вигляді будь-якого майна або май­нових прав, які походять з-за меж країни, що приймає, та дозво­лені для інвестування законодавством цієї країни або міжнаро­дними договорами і вкладаються іноземними інвесторами в об'­єкти підприємницької та іншої діяльності країни, що приймає, відповідно до законодавства цієї країни або її міжнародних до­говорів з метою отримання прибутку (доходу) та досягнення со­ціального ефекту[2].

В.М. Коссак вважає, що, незважаючи на те що коментоване ви­значення досить велике за обсягом, деякі істотні ознаки іноземних інвестицій у ньому не враховані. Це, зокрема, джерело утворення майна, яке може вкладатися як іноземна інвестиція, може перебу­вати на території країни, що приймає інвестиції (наприклад, у разі інвестування). Крім цього, інвестиції повинні здійснюватися в пе­вних формах, які не заборонені законом, що не знайшло відобра­ження в коментованому визначенні. І, нарешті, на думку В.М. Кос­сак, майно має вкладатися не просто в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, а в об'єкти інвестиційної діяльності.

В.М. Коссак визначає іноземні інвестиції як речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелек­туальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (у передба­чених законом формах) в об'єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту .

Спробу визначити поняття іноземної інвестиції через юри­дичні категорії робить також і А. Богатирьов, на думку якого «іноземні інвестиції є іноземним капіталом — власністю в різних видах і формах, які вивезені з однієї держави і вкладені в підприємства на території іншої»[3].

Визначення терміну «іноземні інвестиції» наведено в ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Під іноземними інвестиціями розуміються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності від­повідно до законодавства України з метою одержання прибут­ку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на терито­рії України в тих видах, які передбачені законодавством. Насам­перед це стосується конвертованої валюти, оскільки економіка України потребує залучення іноземних інвестицій у вільноконве- ртованій валюті з метою вкладення її в найважливіші інвести­ційні проекти. До конвертованої валюти належить валюта, що визначається Національним банком України. Згідно з Декре­том Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» іноземною валютою визнаються іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських біле­тів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засо­бом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на гро­шові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банків­ських та інших кредитно-фінансових установ за межами Украї­ни. Згідно з Декретом до іноземної валюти належать також мо­нетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, вира­жені в іноземній валюті або в монетарних металах1. Монетарні метали — це золото і метали іридієво-платинової групи в будь- якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових та побутових виробів із цих металів і брухту цих металів.

Валютне законодавство відносить до іноземної валюти також платіжні документи та інші цінні папери: акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, бан­ківські накази, депозитні сертифікати, а також інші фінансові й банківські документи, виражені в іноземній валюті або монетар­них металах. Законом України «Про режим іноземного інвесту­вання» одним із видів іноземних інвестицій передбачено грошові вимоги та права вимоги на виконання договірних зобов'язань, а також цінні папери, виражені в конвертованій валюті.

До іноземних інвестицій належать реінвестовані кошти у валюті України за умов сплати податку на доходи від інвести­цій. Визначення валюти України наведено в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Водночас Закон України «Про режим іноземного інвестування» визначає, що валюта України вва­жається одним із видів іноземних інвестицій при реінвести- ціях в об'єкт первинного інвестування, а також, за умови сплати податку на прибуток, у будь-які інші об'єкти інвестування згі­дно з законодавством України. Таким чином, законодавство про іноземні інвестиції диференціює об'єкти реінвестування, підкреслюючи, що інвестор може здійснювати реінвестиції в об'єкт первинного інвестування, а за умов сплати податку на прибуток - будь-які інші об'єкти інвестування. Але законо­давець не розкриває змісту поняття «сплата податку на при­буток» стосовно іноземних інвестицій. Іноземні інвестори пі­сля сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів можуть переказати за кордон доходи та інші кошти в інозем­ній валюті, одержані на законних підставах унаслідок здійс­нення інвестицій[4].

Чинне законодавство передбачає і такий вид іноземних інве­стицій, як будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права. Однак законом України «Про власність» не ви­значено, яке майно є рухомим, а яке нерухомим. За загальним правилом, до нерухомого майна належать земля, споруди, будівлі та насадження. І в контексті законодавства про іноземні інвес­тиції інвестору необхідно спочатку придбати майно, а потім вкла­сти його в об'єкти інвестиційної діяльності.

Складнішим є питання з майновими правами. Адже майнові права можуть бути пов'язані з нерухомістю, яка перебуває за межами України. А тому заслуговує на увагу думка В.М. Косса- ка про доцільність викладення ч. 4 ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» в такій редакції: іноземні ін­вестиції можуть здійснюватися у вигляді «...будь-якого майна, яке перебуває на території України, та пов'язаних з ним майно­вих прав» .

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді майно­вих вимог, до яких належать не тільки цінні папери, що містять майнові вимоги, а й документи, які не визнаються як цінні папе­ри, наприклад, договірні зобов'язання. Визначення цінних папе­рів та їх види наведено в Законі України «Про цінні папери і фондову біржу»[5].

Крім акцій, облігацій, інших цінних паперів, Законом Укра­їни «Про режим іноземних інвестицій» передбачено, що інозем­ні інвестиції можуть здійснюватися також у вигляді корпорати­вних прав - прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства Украї­ни або законодавства інших країн. У Законі України «Про вне­сення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під корпоративними правами розуміють право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридич­ної особи, включаючи права на управління, отримання відповід­ної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавст­ва. Тобто мова йде лише про право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до за­конодавства України. Закон України «Про режим іноземних інвестицій» передбачає серед видів інвестицій також право на пай у статутному фонді юридичної особи, створеної за законо­давством інших країн. Таким чином, на думку В.М. Коссак, у нормативній базі міститься різний підхід до визначення змісту корпоративних прав[6].

Одним із видів іноземних інвестицій можуть бути грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвер­тованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Різновидом таких платіжних вимог є векселі, чеки. Грошове зобо­в'язання, яке міститься у векселі, повинно бути абсолютним, тобто презюмується, що вексель видано на зустрічне матеріальне задо­волення. Хоча грошове зобов'язання є абстрактним. Чек за своєю правовою природою є платіжним документом, у якому зафіксова­не право, що не може бути реалізоване без пред'явлення цього паперу. За змістом чек вважається грошовим документом і міс­тить наказ чекодавця платнику-банку заплатити ремітенту за його наказом певну суму після пред'явлення чека до оплати.

Відповідно до законодавства України іноземні інвестиції мо­жуть виступати у вигляді будь-яких прав інтелектуальної влас­ності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території Укра­їни авторські права, права на винаходи, промислові зразки, ко­рисні моделі, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо. Право інтелектуальної власності як вид іноземних інвестицій має бути чітко визначене. Об'єкт інтелектуальної власності пови­нен підлягати правовій охороні як у країні інвестора, так і в країні, що приймає інвестицію. Іноземні інвестиції у вигляді майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності можуть здійснюватися по-різному. Майнові права на об'єкт інтелек­туальної власності можуть бути інвестиційним внеском як при створенні юридичної особи, так і для вже зареєстрованої. Вони можуть мати місце у всіх видах створюваних підпри­ємств з іноземними інвестиціями - як спільних, так і тих, які цілком належать іноземному інвестору. Але якщо в другому випадку це залежить від волі самого іноземного інвестора, то в першому потрібна згода інших учасників. Крім цього, зако­нодавство України про іноземні інвестиції висуває спеціальну вимогу до іноземної інвестиції у вигляді прав інтелектуальної власності, а саме: їх вартість повинна бути підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжна­родними торговельними звичаями у конвертованій валюті, а також експертною оцінкою в Україні.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» не встановлює вичерпного переліку прав інтелектуальної влас­ності. Тому іноземною інвестицією можуть бути будь-які об'­єкти інтелектуальної власності, які визнаються такими й охо­роняються законодавством України. Права на кожний з цих об'єктів мають різний зміст, строк дії, що істотно впливає на їх практичне здійснення, але всі вони можуть здійснюватися у вигляді інвестицій.

Видом іноземних інвестицій є право на здійснення господар­ської діяльності, у тому числі право на користування надрами та використання природних ресурсів, надані відповідно до законо­давства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті під­тверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Законом України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України. А тому можна вважати, що цей перелік не є вичерпним і за відсутності заборони в зако­нах України іноземні інвестиції можуть здійснюватися в будь- яких інших формах.

Відповідно до ст. 392 Господарського кодексу України іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в таких формах:

участь у господарських організаціях, що створюються разом із вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

- створення іноземних підприємств на території України, фі­лій або інших структурних підрозділів іноземних юридич­них осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи ін­ших цінних паперів;

- придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизня­них юридичних осіб прав користування землею та викорис­тання природних ресурсів на території України;

- господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

- придбання інших майнових прав;

- в інших формах, не заборонених законом.

Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення інозем­них інвестицій може провадитися лише законом.



[1] Вознесенскгая Н. Иностранные инвестиции й смешанные предприятия в стра­нах Африки,- - М.Д973.

[2] Омельченко А. Державне управління іноземними інвестиціями в Україні (ор ганізаційно-правові питання): Автореф. дис... канд. юрид. наук. —К.Д996. —

С. 10-11.

[3] Богатьірев А. Инвестиционное право. - М.: Российское право, 1992. — С. 12.

[4] Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. - Л: Центр Європи, 1999. -С. ЗО.

[5] Див.: ВВР України. - 1991. - № 38. - Ст. 508.

[6] Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування. - Л: Центр Європи, 1999.-С. 35.




raboche-zerkalo-1win
1xbet zerkalo tut
leonbets zerkalo
1xbet zerkalo seychas
1xbet aktualnoe zerkalo
1win zerkalo
rabochee zerkalo leonbets
rabochee zerkalo 1xbet segodnya