Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14.2. Міжнародні договори про захист інвестицій

Одним із напрямків міжнародно-правового регулювання інозе­мних інвестицій є договори про заохочення (стимулювання) та захист інвестицій.

Міжнародні договори про захист інвестицій укладаються за ініціативою країн - експортерів капіталу і спрямовані на забез­печення їх інвесторам певних мінімальних правових та еконо­мічних гарантій безпеки та стабільності, тобто економічно роз­винуті країни за їх допомогою намагаються захистити своїх ін­весторів міжнародно-правовими засобами.

Договори про захист інвестицій є засобом міжнародно-пра- вового регулювання іноземного інвестування в тих країнах, для яких характерна економічна та політична нестабільність (краї­ни з несприятливим інвестиційним кліматом). Як правило, еко­номічно розвинені демократичні країни не укладають між со­бою таких договорів, оскільки для захисту іноземних інвестицій у них сформовані достатньо ефективні національні правові ін­ститути[1] .

Україною укладено більш ніж 40 двосторонніх міжнародних договорів про захист інвестицій з країнами СНД (Казахстан, Грузія, Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Білорусія, Киргизстан, Туркменістан), з країнами Східної Європи (Угорщина, Болгарія, Польща, Словенія, Хорватія, Македонія), з країнами Балтії, з країнами Західної Європи (Австрія, Франція, Іспанія, Італія, Данія, Греція, Австрія, Німеччина, Швеція, Швейцарія) та з країнами інших регіонів (СІЛА, Куба, Аргентина, Канада, Чилі, Корея, Ізра­їль, Іран, Туреччина, Китай та ін.).

Бажаючи розширити економічне співробітництво для взаєм­ної вигоди України та Польщі з метою створення та збереження вигідних умов для інвестицій інвесторам однієї держави на те­риторії іншої держави і визнаючи необхідність заохочення і захисту іноземних інвестицій з метою сприяння економічному розвитку обох держав у м. Варшаві 12 січня 1993 року було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне заохочення та захист інвестицій.

16 червня 1994 року у м. Києві було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про заохочення та взаємний захист інвестицій. Згідно зі ст. 2 цієї Угоди кожна зі сторін на своїй території створює та підтримує сприятливі умови для інвестування іншої сторони та, спираючись на свої права та законні інтереси чи законодавство, забезпечує здійснення інвес­тування. Інвестиції кожної сторони здійснюються на рівнопра­вній основі та користуються повним захистом і безпекою на території іншої сторони. Жодна зі сторін не повинна завдати шкоди безпідставними або дискримінаційними заходами щодо здійснення, підтримки, використання та розміщення на її тери­торії інвестицій інвесторами іншої сторони. Кожна зі сторін зобов'язалася застосовувати на своїй території відносно здійс­нення інвесторами іншої сторони інвестицій чи прибутків ре­жим не менш сприятливий, ніж в аналогічних випадках для інвестицій і прибутків своїх інвесторів і прибутків інвесторів інших країн.

Бажаючи створити сприятливі умови для підвищення еконо­мічного співробітництва між Україною і Австрією, визнаючи, що сприяння та взаємний захист інвестицій може посилити готов­ність до таких інвестицій і таким чином зробити важливий вне­сок до розвитку економічних відносин між державами, у м. Граці 8 листопада 1996 року було укладено Угоду між Україною і Рес­публікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій. Цією Угодою визначено питання сприяння та захисту інвестицій, режиму інвестування, компенсацій, переказів, вирішення інвести­ційних спорів. Угода укладена на 10 років, і по завершенні цього строку вона залишається чинною на невизначений строк та може бути денонсована будь-якою стороною шляхом повідомлення по дипломатичних каналах. Угода застосовується до інвестицій, здійснених або тих, які будуть здійснені інвесторами однієї краї­ни згідно з законодавством іншої країни на її території, як до, так і після набуття чинності цією угодою.

У межах СНД укладено багатосторонню Угоду про співробі­тництво у галузі інвестиційної діяльності (1993) та Конвенцію про захист прав інвестора (1997).

Умови договорів про захист інвестицій в юридичній літера­турі поділяють на три групи.

Перша група - це умови, які визначають поняття іноземних інвестицій та коло іноземних інвесторів. Ці визначення досить часто є більш широкими порівняно з нормами національного законодавства. Так, більшість договорів визнає іноземними інве­стиціями будь-яке майно іноземного інвестора, що знаходиться на території України у зв'язку з господарською діяльністю. Ін­вестиціями визнаються роботи та послуги, що надаються інозем­ним інвестором; займи, що надаються українським суб'єктам господарської діяльності; грошові кошти, сплачені іноземним інвестором за дозволи, ліцензії, що отримані від іноземної дер­жави; реінвестовані доходи. Положення договорів значно роз­ширюють і коло осіб, які можуть бути визнаними як іноземні інвестори.

Угода СНД про співробітництво в галузі інвестиційної ді­яльності від 1993 року дозволяє віднести до категорії іноземних інвесторів громадян України, що постійно проживають на тери­торії країн СНД.

Друга група - це умови захисту прав іноземного інвестора від деяких політичних ризиків. Ці умови встановлюють право на безперешкодний переказ будь-яких сум у зв'язку з інвести­ціями; гарантують право на отримання адекватної, ефективної та швидкої компенсації у випадку реквізиції або націоналізації інвестицій, а також нарахування процентів на розмір компенса­ції; закріплюють право на недопущення дискримінації інозем­них інвесторів у випадку війни, революції, повстань, збройних конфліктів, надзвичайного стану; закріплюють можливість суб- рогації - переходу до держави всіх прав інвестора, у випадку якщо держава здійснила страхові або гарантійні виплати сво­єму інвестору, який втратив капіталовкладення внаслідок дій держави, що приймає інвестиції. Після суброгації держава вирі­шує питання про виплату відповідної компенсації вже на між­народному рівні.

Третя група - стабілізуючі застереження, які спрямовані на те, щоб забезпечити інвестору незмінність правових умов інвес­тування протягом певного проміжку часу з моменту здійснення ним капіталовкладень. Перелік правових умов інвестування, на які поширюються застереження, є досить різноманітним і може містити норми податкового, митного, валютного, підприємниць­кого та іншого законодавства.

Практично всі договори цього виду встановлюють можливість розгляду інвестиційних спорів міжнародними юрисдикційними органами. Такими органами в договорах (угодах) називаються:

- Міжнародний центр з вирішення інвестиційних спорів. Від­повідно до прийнятого в 1978 році Додаткового протоколу до Вашингтонської конвенції 1965 року сторони мають право на звернення до центру і у випадках, якщо одна із сторін - держава, яка не є учасником конвенції;

- інша постійно діюча міжнародна арбітражна установа;

- арбітражний суд «ай Бос», який призначається на підставі спеціальної домовленості або створюється згідно з Арбітраж ним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі.

Більшість двосторонніх договорів містить норму про те, що рішення, які приймаються зазначеними органами, є остаточними та обов'язковими для обох сторін. Досить часто угоди про за­хист інвестицій містять положення про доарбітражне врегулю­вання спору, тобто врегулювання шляхом проведення перегово­рів та консультацій, а також може встановлюватися необхідність звернення до національних судових органів. Якщо протягом шести місяців з моменту офіційного початку переговорів не до­сягнуто домовленості, сторони набувають право використання інших засобів вирішення спору.



[1] Кибенко Е. Международно-правовые аспекта регулирования иностранных инвестиций в Украине // Предпринимательство, хозяйство й право. - 2000. - № 5. - С. 4.




raboche-zerkalo-1win
1xbet zerkalo tut
leonbets zerkalo
1xbet zerkalo seychas
1xbet aktualnoe zerkalo
1win zerkalo
rabochee zerkalo leonbets
rabochee zerkalo 1xbet segodnya