Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14.4. Угоди про вільну торгівлю і виробничу кооперацію

Ця група угод набула широкого застосування з метою усунення митних бар'єрів на шляху руху товарів, інвестицій, а також по­ставок технологічно взаємопов'язаної продукції між суб'єкта­ми господарювання різних країн. Двосторонні угоди про вільну торгівлю укладені Україною з усіма країнами СНД, за винятком Таджикистана та країн Балтії, але багатосторонню Угоду про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. Україна не ратифікувала.

Основними положеннями угод про вільну торгівлю є:

- незастосування ввізного мита відносно товарів національно­го виробництва країни-експортера;

- застосування ПДВ та акцизного збору при імпорті товарів за­ставками, що не перевищують встановлені для аналогічних товарів національного виробництва країни-імпортера;

- кількісні обмеження імпорту окремих товарів у разі необхідно­сті застосовуються на визначений термін за умови надання об­ґрунтування шляхом проведення двосторонніх консультацій.

Угоди передбачають можливість введення винятків за окреми­ми товарними групами по узгодженому переліку, який оформлю­ється спеціальним протоколом і підписується обома сторонами.

Серед угод про виробничу кооперацію відзначається Угода про загальні умови та механізм підтримки розвитку виробни­чої кооперації підприємств та галузей держав - учасниць СНД (23.12.1993 р., м. Ашхабад) і Протокол про механізм реалізації цієї Угоди (15.04.1994 р., Москва).

Угодою передбачено незастосування ввізного та вивізного мита, акцизів та кількісних обмежень стосовно товарів і послуг, які надаються по кооперації, крім готової продукції, а також у межах митних режимів переробки. Як додаток до цієї Угоди було підписане Положення про порядок застосування ПДВ та акцизів за поставками товарів (послуг) за виробничою коопера­цією при розрахунках між суб'єктами господарювання - учас­никами СНД (17.01.1997 р.).

Під кооперованими поставками товарів розуміються постав­ки сировини, матеріалів, вузлів, запасних частин, заготівок, ком­плектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого при­значення, які технологічно взаємопов'язані і необхідні для виго­товлення кінцевої продукції. Під наданням послуг розуміються проектні, ремонтні роботи, технічне обслуговування та технічні операції. Поставки в межах митних режимів переробки товарів визначаються відповідно до законодавства сторін угоди і найча­стіше маються на увазі операції із давальницькою сировиною.

Крім зазначеної угоди, діють також двосторонні міжурядові угоди про виробничу кооперацію з окремими державами СНД (Ро­сією, Вірменією, Азербайджаном, Узбекистаном, Грузією, Туркменіста- ном, Киргизстаном, Казахстаном). На базі цих угод укладаються га­лузеві та міжгалузеві міжнародні угоди про виробничу кооперацію[1].

Наприклад, з метою реалізації у двосторонніх відносинах Угоди про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комер­ційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаці­ональних об'єднань від 15 квітня 1994 року було укладено Уго­ду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про основні принципи створення українсько-російських фінансово- промислових груп (26 липня 1995 року, м. Москва). В Угоді сто­рони домовилися про сприяння створенню фінансово-промисло- вих груп на базі українських і російських суб'єктів господарю­вання для встановлення і розвитку технологічних і кооперацій­них зв'язків. Згідно з Угодою учасниками фінансово-промисло- вих груп можуть бути підприємства, кредитно-фінансові устано­ви, інвестиційні інститути та інші організації обох держав будь- якої організаційно-правової форми незалежно від форми влас­ності, а також третіх країн, як це передбачено законодавствами України і Російської Федерації.

Сторони вважають найбільш перспективним створення про- мислово-фінансових груп у таких сферах діяльності:

- пошук, видобуток, переробка, транспортування і реалізація па- ливно-енергетичних ресурсів;

- проектування, будівництво, реконструкція і експлуатація га­зових транспортних трубопроводів;

- виробництво феросплавів на марганцевій основі;

- виробництво листової сталі, газопровідних труб великого ді­аметру і труб нафтового сортаменту для нафтовидобувної про­мисловості;

- виробництво глинозему, алюмінію і алюмінієвого прокату;

- виробництво титану;

- виробництво продукції хімічної промисловості (карбаміду, ані­лінової кислоти, великогабаритних шин та ін.);

- виробництво гірничошахтного, збагачувального і електроте­хнічного устаткування для вугільної промисловості, велико­го енергетичного і насосного устаткування для електроенер­гетики;

- виробництво ліків, препаратів і медичної техніки;

- виробництво, зберігання, транспортування і комплексна пе­реробка сільськогосподарської продукції;

- виробництво морських і річкових суден, аерокосмічної тех­ніки, спецтехніки, обладнання для атомної енергетики.

Сторони виходять з того, що фінансово-промислові групи формуються з метою об'єднання матеріальних і фінансових ре­сурсів їх учасників для підвищення ефективності виробництва,

конкурентноспроможності на світовому ринку, розширення і поглиблення раціональних технологічних і коопераційних зв'я­зків між підприємствами двох країн, збільшення експортного потенціалу в треті країни, прискорення науково-технічного про­гресу і залучення інвестицій третіх країн. Формування фінансо­во-промислових груп здійснюється згідно з законодавством обох держав і відповідно до Договору про проведення узгодженої ан- тимонопольної політики від 23 грудня 1993 року.

Інвестиційна діяльність фінансово-промислових груп прово­диться згідно з законодавством держави, у якій здійснюються інвестиції, і угодами, що укладаються між сторонами про співро­бітництво у сфері інвестиційної діяльності і взаємного захисту інвестицій.

З метою стимулювання створення і функціонування фінан­сово-промислових груп Україна і Російська Федерація будуть у разі необхідності надавати державні гарантії і пільги відпо­відно до національного законодавства у сферах діяльності, що зазначені вище.

Угодою встановлено, що з питань, не передбачених цією Уго­дою, сторони керуватимуться положеннями Угоди про сприяння у створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінан­сових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань від 15 квітня 1994 р., Угоди про співробітництво в галузі інвестицій­ної діяльності від 24 грудня 1993 р. і Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць СНД від 23 грудня 1993 р.



[1] Більш докладно з цих питань див.: Кибенко Е. Международно-правовьіе аспе- ктьі регулирования иностранньїх инвестиций в Украине / Предпринимательс- тво, хозяйство й право. - 2000. - № 5. - С. 3-10.