5. Оголошення фізичної особи померлою
За загальним правилом фізична особа може бути у судовому порядку оголошена померлою, якщо:
1) вона відсутня за місцем постійного проживання;
2) про її місцезнаходження немає відомостей протягом трьох років;
3) розшук її не дав позитивного результату;
4) відсутні підстави вважати, що особа ухиляється від правосуддя у зв’язку із вчиненням злочину чи від виконання цивільних обов’язків (наприклад, сплати аліментів, повернення боргу тощо).
Якщо особа пропала за обставин, що загрожували її смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, то її можна оголосити померлою через шість місяців після цього. Суд повинен виходити з даних, що підтверджують не факт загибелі людини, а наявність обставин або нещасного випадку, що загрожував смертю. Тобто йдеться про ситуацію, яка створила реальну загрозу для життя людини. Якщо такої ситуації не було, то й відсутні підстави для оголошення особи померлою у скорочений строк.
Особливі підстави встановлення для оголошення померлими осіб, які пропали безвісти у зв’язку із воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
Правові наслідки оголошення особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (видається свідоцтво про смерть, припиняється шлюб, утриманці набувають право на пенсію, припиняються особисті зобов’язання, відкривається спадщина, але спадкоємці не мають права відчужувати нерухоме майно протягом п’яти років).
Якщо особа, яка була оголошена померлою, з’являється або якщо одержані відомості про її місцеперебування, суд скасовує рішення про оголошення її померлою. Особа, яка з’явилася, має право вимагати повернення свого майна, що перейшло до іншої особи безоплатно (подароване, успадковане) і збереглося, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.