3.1. Криві "доход—споживання". Криві та закони Енгеля
Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та всіма іншими товарами, то це передусім позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:
Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару X, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходу споживача.
Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута а:
Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових припущень (рис. 3.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність усіх інших товарів для споживача набуває грошового виразу.
Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару X, вираженій у грошовій формі (МUx). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару X, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:
За менших обсягів закупок гранична корисність то- > вару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару X. Якщо закупки виявляться більцщ. ми, ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде тоді, коли гранична корисність, як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.
Рішення споживача про придбання товару X у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву "доход—споживання" (рис. 3.3). Ця крива показує, як кількість товару X, що споживається за певний час, змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.
Характер кривої "доход—споживання" буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари — це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її доход. Неякісні товари — це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.
Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.
Таким чином, для нормальних товарів крива "доход—споживання" матиме зростаючий характер, для неякісних — спадний.
Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "доход—споживання" для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.4).
Від кривої "доход—споживання" легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821— 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 3.5).
Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару х . Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи варів крива Енгеля може зростати з прискоренням.
Цієї групи належать предмети розкоші, споживання
|
|
зростає швидше, ніж зростає доход споживача. ЯІ^ЙХ жності були помічені й сформульовані Енгелем Ц1закони Енгеля: і ВВ1 дрИ незмінних цінах на всі блага частка сімей-'бюджету, щО витрачається на продукти спожи-Н°Гая має тенденцію до зменшення за умови зрос- ^йщли в економічну теорію як
таяня доходів сім І.
2 Споживання освітніх, юридичних, медичних слуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.
І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися, спостерігаючи наше сьогодення.