7.4. ВЕКСЕЛЬ. ВИДИ, ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).
В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:
>• Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".
>• Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року", якою запроваджено "Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999року.
>• Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 "Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України ".
>• Указ Президента України від 26 липня 1995 року "Про розширення сфери обігу векселів ".
В Україні використовуються два види векселів:
1. простий;
2. переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель -• це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явнику векселя.
Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі). У разі використання алонжа останній має бути прикріплений до векселя. За своїм змістом індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим.
За формою передачі індосамент може бути двох видів: іменний та бланковий. Іменний індосамент повинен мати дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і вказівку нового векселетримача, якому передається право за векселем. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо лише підпису індосанта. Отримавши вексель за бланком, векселетримач має три можливості: заповнити бланк від імені третьої особи (або й від власного імені), індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім'я або ж передати вексель третій особі, не заповнюючи бланка та не надписуючи індосаменту.
ОСНОВНІ ВИДИ ОПЕРАЦІЙ ТА ПРОБЛЕМИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
З векселями здійснюються різні операції.
Доміцилювання - це оплата векселя за дорученням клієнта (векселедавця), що за попередньою домовленістю з банком вказує місце платежу.
Інкасування векселя - виконання доручення векселетримача на одержання у встановлений термін належних платежів за векселем. Звичайно ця операція доручається банку. Якщо платіж не надійшов - вексель повертається кредитору з протестом. Якщо протест не був зроблений - банк несе відповідальність за можливі наслідки.
Дисконт векселів - це їхній облік (прийом, придбання) у банках, під час якого банк одержує дисконтну ставку, ф
орфейтування - купівля вексельних боргів, коли векселетримач, робить переказний напис покупцю із застереженням типу "без звертання на мене".
Депонування векселів - здача їх на збереження в спеціалізовані фінансово-кредитні й інвестиційні інститути.
Основні проблеми вексельного обігу в Україні:
>• 1) векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
>• 2) часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту:
>• 3) арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
>• 4) ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
Для подальшого розвитку обігу векселів в Україні необхідні певні заходи, спрямовані на захист прав векселетримачів, оскільки саме ці суб'єкти вексельного обігу нині найнезахищеніші. В Україні не здійснюється державна реєстрація випущених
векселів. Не існує обмежень щодо випуску векселів одним суб'єктом підприємницької діяльності. Це може призвести до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів.
Використання векселів у міжнародних розрахунках стало причиною того, що правове забезпечення вексельного обігу (вексельне право), відповідаючи національним потребам кожної країни, завжди було спрямоване на уніфікацію в інтересах світового співтовариства. Використання векселів для міжнародних розрахунків спонукало країни, пов'язані між собою економічними та культурними традиціями, здійснити низку заходів щодо уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів. Із цією метою у 1930 році на Міжнародній Женевській конференції було розроблено і прийнято три вексельні конвенції: Конвенцію № 358 "Про встановлення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 359 "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 360 "Про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів".
В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:
>• Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".
>• Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року", якою запроваджено "Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999року.
>• Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 "Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України ".
>• Указ Президента України від 26 липня 1995 року "Про розширення сфери обігу векселів ".
В Україні використовуються два види векселів:
1. простий;
2. переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель -• це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явнику векселя.
Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі). У разі використання алонжа останній має бути прикріплений до векселя. За своїм змістом індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим.
За формою передачі індосамент може бути двох видів: іменний та бланковий. Іменний індосамент повинен мати дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і вказівку нового векселетримача, якому передається право за векселем. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо лише підпису індосанта. Отримавши вексель за бланком, векселетримач має три можливості: заповнити бланк від імені третьої особи (або й від власного імені), індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім'я або ж передати вексель третій особі, не заповнюючи бланка та не надписуючи індосаменту.
ОСНОВНІ ВИДИ ОПЕРАЦІЙ ТА ПРОБЛЕМИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
З векселями здійснюються різні операції.
Доміцилювання - це оплата векселя за дорученням клієнта (векселедавця), що за попередньою домовленістю з банком вказує місце платежу.
Інкасування векселя - виконання доручення векселетримача на одержання у встановлений термін належних платежів за векселем. Звичайно ця операція доручається банку. Якщо платіж не надійшов - вексель повертається кредитору з протестом. Якщо протест не був зроблений - банк несе відповідальність за можливі наслідки.
Дисконт векселів - це їхній облік (прийом, придбання) у банках, під час якого банк одержує дисконтну ставку, ф
орфейтування - купівля вексельних боргів, коли векселетримач, робить переказний напис покупцю із застереженням типу "без звертання на мене".
Депонування векселів - здача їх на збереження в спеціалізовані фінансово-кредитні й інвестиційні інститути.
Основні проблеми вексельного обігу в Україні:
>• 1) векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
>• 2) часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту:
>• 3) арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
>• 4) ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
Для подальшого розвитку обігу векселів в Україні необхідні певні заходи, спрямовані на захист прав векселетримачів, оскільки саме ці суб'єкти вексельного обігу нині найнезахищеніші. В Україні не здійснюється державна реєстрація випущених
векселів. Не існує обмежень щодо випуску векселів одним суб'єктом підприємницької діяльності. Це може призвести до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів.
Використання векселів у міжнародних розрахунках стало причиною того, що правове забезпечення вексельного обігу (вексельне право), відповідаючи національним потребам кожної країни, завжди було спрямоване на уніфікацію в інтересах світового співтовариства. Використання векселів для міжнародних розрахунків спонукало країни, пов'язані між собою економічними та культурними традиціями, здійснити низку заходів щодо уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів. Із цією метою у 1930 році на Міжнародній Женевській конференції було розроблено і прийнято три вексельні конвенції: Конвенцію № 358 "Про встановлення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 359 "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 360 "Про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів".