8.2.5. Стратегія упередження

8.2.5. Стратегія упередження

Стратегія упередження найбільш часто використову­ється у галузях, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу і полягає у створення потенціалу виперед­ження, який не завжди зможуть нейтралізувати конкуренти.

Стратегія упередження може бути направлена на:

а) систему постачання ( забезпечення доступу до сировинних ресурсів, форсування великих замовлень на обладнання тощо);

б) систему розробки товару та його виробництва (розробка уні­кального дизайну, запровадження унікальної технології виробни­цтва т.д.);

в) систему розподілу та обслуговування (забезпечення контролю над найкрупнішими дистриб'юторами, трейдерами; формування у потенційних покупців спеціалізованих навичок споживання тощо).

Розробляючи стратегію упередження, необхідно здійснити нас­тупні етапи аналізу:

а) визначити напрям розвитку ринку,

б) виявити потенційні можливості для руху на випередження в цих напрямах та блокування дій конкурентів,

в) оцінити економічну доцільність вибраних дій на випереджен­ня та їх відповідність меті і цілям підприємства.

Стратегія упередження має великі ризики:

а) через можливу неточність прогнозу;

б) у випадку, якщо фінансово сильніший конкурент дістане до­ступ до ідей і способів упередження;

в) при використанні стратегії упередження на великих за розмі­рами ринках і т.п.

Будь-яка конкурентна стратегія зможе забезпечити собі конку­рентну перевагу переважно за рахунок наступальних стратегічних дій. Оборонні стратегії можуть захистити, зберегти конкурентну перевагу, але вкрай рідко допомагають її сформувати.

Виділяють шість основних типів наступальних стратегій: ^  заходи, спрямовані на те, щоб протистояти сильним сторо­нам конкурента, чи перевершити їх;

- заходи, спрямовані на використання слабких сторін конку­рента проти нього;

одночасний наступ на декількох фронтах;
- захоплення незайнятих просторів і ніш;

- партизанська війна;

- випереджаючі удари.