8.4. Організація енергогосподарства
До складу енергогосподарства крупного підприємства входять:
1) енергосиловий цех (електростанцій, підстанції, акумулюючі дільниці та інші),
2) тепловий цех (котельні, компресорні станції, теплові мережі підприємства, водопостачання та інші),
3) газовий цех (газогенераторні мережі, кисневі станції, холодильні установки, промислові вентиляції),
4) енергоремонтний цех, що виконує ремонт енергетичного обладнання.
5) зв’язок (АТС (автоматичні телефонні станції), радіозв’язок і телезв’язок).
Завдання енергогосподарства:
1. забезпечення безперебійного постачання підприємства всіма видами енергії;
2. ефективне використання та економне витрачання в процесі виробництва палива і енергії;
3. ріст енергоозброєності праці;
4. раціональна експлуатація енергетичного обладнання, його ремонт і обслуговування.
Керівництво енергетичним господарством на крупних підприємствах здійснює управління головного енергетика.
На середніх підприємствах – відділ головного енергетика.
На малих підприємствах – енергомеханічний відділ, очолюваний головним механіком.
До складу управління головного енергетика та відділу головного енергетика входять: інспекція інженерних мереж, відділ або бюро аналізу та планування ремонтів; відділ або бюро нормування, електрична і теплова лабораторії.
Штат відділу головного енергетика визначається в залежності від встановленої потужності обладнання, потреби теплоенергії, стиснутого повітря і води.
Енергопостачання підприємства має специфічні особливості: в одночасності виробництва і споживання енергії.
1. Виробництво електроенергії на кожний момент повинно регулюватися об’ємом споживання.
2. Неповне використання її веде до втрати енергії, при зменшенні виробництва енергії – не повно використовується потужності підприємства.
В теперішній час енергопостачання більшості промислових підприємств побудовано на системі централізованого забезпечення.
Центральне енергопостачання спрощує структуру енергогосподарства, зменшує капвкладення та поточні витрати на отримання енергії. Однак окремі види енергії, наприклад, стиснуте повітря, економічно недоцільно передавати на велику відстань через великі втрати на магістралях. Тому компресорні станції розташовані на підприємствах поблизу місць споживання стиснутого повітря.
Потреби підприємства в енергії і паливі визначаються на основі енергобалансу.
Енергобалансом називається таблиця показників потреби в різних видах енергії і джерела їх покриття. Енергобаланс складається з двох частин:
- дохідних (отримання зі сторони) і власна енергія,
- витратна - витрати підприємства для виконання виробничої програми.
Визначення потреби промислового підприємства в енергоресурсах базується на використанні прогресивних норм витрат.
Прогресивна норма витрат енергії – це максимально допустима кількість, необхідна для виготовлення одиниці або виконанні одиниці роботи у раціональних умовах організації виробництва та експлуатації обладнання.
Норми енергоспоживання є сумарні на одиницю продукції і операційними вид робіт та виробничий процес. В залежності від використання енергії її норми підрозділяються на технологічні і норми на допоміжні потреби (опалювання, освітлення, вентиляцію та ін.).
Потреба в енергії і паливі визначається за допомогою формули:
Со = НрQ + Сдоп + Сст + Спот
де Нр – норма витрат енергії на одиницю продукції, Вт/год;
Q – об’єм випуску продукції,
Сдоп – витрати на допоміжні потреби,
Сст – відпущена та сторону,
Спот – втрати енергії в мережах.
Планування енергогосподарства базується на трьох групах ТЕП
І. Показники виробництва енергії:
1) виробництво електроенергії в кіловат/год
2) виготовлення гарячої води і пари в кум. м
3) виготовлення стислого повітря в кум. м
ІІ. Показники споживання енергії:
1) питомі витрати енергії і палива на одиницю продукції,
2) загальні витрати енергії і палива за звітний період,
3) витрати енергії в енергомережах підприємства,
4) коефіцієнт використання енергопотужності.
ІІІ. Економічні показники:
1) собівартість одиниці енергії,
2) продуктивність праці енергоцехів.