1.3.1. Роль і місце соціальної роботи в громадянському суспільстві

Очевидні труднощі виходу України з кризи і

відсутність стратегії побудови демократичного, соціального, правового (громадянського) суспільства з високорозвиненою економікою свідчать про те, що досі не існує наукової платформи і відповідної теорії фор­мування такого суспільства.

Нині ведуться дискусії з приводу того, що слід вважати власне громадянським суспільством, адже цей термін античного суспільство­знавства зустрічається ще у давньогрецьких філософів [1; 11]. Отже, потрібно більш-менш точно визначитися щодо змісту цього терміна, щоб зробити його придатним для практичного користування — як дороговказ трансформації України. Справді, час вирватися із зачаро­ваного кола проб і помилок і зробити рішучі кроки в напрямі науко­вого розуміння справжньої стратегії розвитку українського суспіль­ства на перспективу [9].

На думку автора, у контексті викладеного насамперед потрібно визначитися з наріжними питаннями.

По-перше, визначити основні ознаки громадянського суспільства і теоретичні можливості його побудови, щоб цілеспрямовано йти до кінце­вої мети.

По-друге, відшукати те, що заважає громадянському суспільству сприймати невдачі на шляху державної розбудови як об'єктивні за­кономірності дій вітчизняної управлінської еліти й інших членів сус­пільства.

По-третє, знайти спочатку теоретичний каркас, а потім й інші частини механізму побудови соціального (громадянського) суспільства в організаціях, де людина здійснює трудову діяльність.

По-четверте, визначити принципові шляхи формування грома­дянського суспільства в усіх його сферах, а також у сім'ї, виходячи з антропосоціальних позицій.