Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.8. Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства та їх оцінка

10.8. Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства та їх оцінка

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства:

коефіцієнт концентрації власного капіталу;

коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

співвідношення позикового і власного капіталу;

коефіцієнт забезпеченості за кредитами.

Чим вище значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Згідно з методикою № 81 і Методикою № 22 підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %.

Хочемо звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно до якого заповнюється форма фінансової звітності “Звіт про власний капітал”. Показники, наведені у Звіті, можна використовувати для аналізу динаміки структури власного капіталу.

Чим нижчий показник концентрації позикового капіталу, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

 

Співвідношення позикового і власного капіталу. Як і перераховані вище коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він розраховується за формулою:

Співвідношення позикового капіталу і власного = Позиковий капітал (ряд. 430+480+620+630 ф. 1) / Власний капітал (ряд. 380 ф. 1)

Показник має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інше найменування цього коефіцієнта – коефіцієнт покриття відсотка). З його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Він розраховується за формулою:

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами = Фінансовий результат (прибуток) до оподаткування від звичайної діяльності (ряд. 170 ф. 2) + + Витрати на виплату відсотків (ряд. 140 ф. 2) / Фінансові затрати (ряд. 140 ф. 2)

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

Можна сформулювати правило, яке застосовують для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

Аналіз фінансової стійкості може проводитися із використанням показників таблиці 10.16.

Таблиця 10.16

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

№ з/п

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Нормативне (рекомендо-ване) значення

Призначення (опис)

1

Коефіцієнт автономії

Ф.1 (ряд. 380/ ряд. 640)

> 0,5

Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

2

Коефіцієнт фінансової залежності

Ф.1 (ряд. 640/ ряд. 380)

Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів

3

Коефіцієнт маневреності власних засобів

Ф. 1 (ряд. 380 –

– ряд. 080) / ф. 1 ряд 380

Характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства

4

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

Ф. 1 (ряд. 260 –

– ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380)

> 0,5

Розраховується як відношення   вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1 (ряд.380)/ ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 + + ряд. 620 +

+ ряд. 630)

> 1

Визначається як відношення   власного капіталу та залученого

6

Коефіцієнт співвідно-шення залученого і власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 +

+ ряд. 620 + ряд. 630)/ ф.1 (ряд. 380)

Залежить від характеру

господарсь-кої діяльності

Розраховується як відношення всієї суми зобов’язань по залучених коштах та суми власних коштів

7

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності)

Власний капітал (ряд. 380 ф. 1) / Активи підприємства (ряд. 080+260+270 ф. 1)

Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

8

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Позиковий капітал (ряд. 430+480+ 620+630 ф.1) / Активи підприємства (ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1)

Є доповненням до попереднього коефіцієнта – їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства

А.Д. Шеремет, В.В. Ковалев[1] виділяють чотири типа фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість фінансового стану: запаси та затрати (3) менше суми власного оборотного капіталу (ВКоб ) та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРтмц)

а коефіцієнт забезпеченості запасів та затрат джерелами коштів (Кзз) більше одиниці

> 1

2) нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

3) передкризовий фінансовий стан: порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновити рівновагу платіжних засобів та платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Двр) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення та споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською тощо.

При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

вартість виробничих запасів плюс вартість готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція погіршення фінансового стану.

4) кризовий фінансовий стан підприємства (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках, бюджету тощо.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, залежністю від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал.

Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється на рахунках класу 4 “Власний капітал і забезпечення зобов’язань” і відповідно до П(С)БО 2 відображається в розділі І Пасиву балансу, рядках 300-380.

Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими розділами балансу: розділ ІІ “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, розділ ІІІ “Довгострокові зобов’язання”, розділ IV “Поточні зобов’язання”, розділ  V “Доходи майбутніх періодів”.

 



[1] Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1998.

Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. Издание 2-е, переработанное и дополненное. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1997.