11.1. Соціально-економічні категорії та показники для характеристики і оцінки ефективності праці

Успішність будь-якої трудової діяльності характеризується її ефективністю. Під ефективністю праці необхідно розуміти соціально-економічну категорію, що визначає ступінь досягнення тієї чи іншої мети (чи рішення задачі), співвіднесену зі ступенем раціональності витрат використаних при цьому ресурсів. Таке визначення характеризує поняття ефективності з якісної сторони як співвідношення між результативністю праці й економічністю виробничих витрат. З кількісної сторони поняття ефективності визначається як частка від ділення отриманого ефекту (результату) на витрати.

Стратегія ефективізації припускає визначення основних напрямків підвищення ефективності праці на основі комплексного використання і розвитку усіх факторів і ресурсів для найшвидшого подолання кризового стану економіки.

Тактика ефективізації полягає в розробці і здійсненні поточних заходів щодо виявлення і використання резервів підвищення ефективності праці на основі усунення непродуктивних витрат.

Багатоаспектність ефективності як соціально-економічної категорії вимагає розгляду ряду понять, що виражають її сутність. Система понять, що характеризують ефективність трудової діяльності, схематично показана на рис.11.1.

Найбільше поширення в теорії і практиці має поняття продуктивності праці, яке визначається як відношення результатів виробничої діяльності (тобто обсягу випущеної продукції) до витрат робочого часу чи чисельності працівників. Такий підхід припускає використання двох методів - натурального і трудового. При натуральному (чи умовно-натуральному) методі встановлюється прямий зв'язок між кількістю продукції (у штуках, тоннах і інших одиницях) і витратами праці на її виробництво. При трудовому методі як вимірник продукції використовується її трудомісткість у годинах.

Рис. 11.1 - Система показників ефективності трудової діяльності

З поняттям продуктивності праці тісно зв'язане поняття продуктивної сили праці - середній (розрахунковий) обсяг роботи, що може виконати один працівник в одиницю часу при сформованих природних, організаційно-технічних і соціально-економічних умовах, тобто середній потенційний виробіток одного

працівника. Власне кажучи, це потенційна продуктивність праці. Різниця між нею і фактичною продуктивністю визначає резерви росту останньої.

Якість праці як характеристика ефективності повинна розглядатися з погляду двох критеріїв: результативності праці й економічності витрат.

Під результативністю праці розуміється ступінь досягнення заданої мети - у даному випадку забезпечення конкурентноздатності продукції і високої якості виконуваних робіт і послуг по всій сукупності споживчих властивостей (понад ті вимоги, що враховані в оцінці продуктивності праці).

Економічність витрат визначається інтенсивністю праці і продуктивністю використання матеріальних ресурсів.

Ефективність праці (як і продуктивність) відбиває ступінь зусиль працівників по безпосередньому випуску продукції, наданню послуг і виконанню робіт. Ефективність господарської діяльності, крім вищевказаних робіт, характеризує ступінь успішності роботи колективу підприємства щодо забезпечення конкурентноздатності продукції, установлення надійних господарських зв'язків з постачальниками і споживачами, взаємин з  органами, що кредитують, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і інших напрямків.

З кількісної сторони ефективність господарської діяльності може бути оцінена як відношення прибутку до приведених витрат ресурсів з урахуванням раціональності їхнього використання. З якісної сторони вона формується як синтез ефективності праці і результатів зусиль по створенню необхідних для цього організаційних і економічних умов.