Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.3.5.4. КОРМОВИЙ ГОРОХ (ПЕЛЮШКА)

Кормовий горох (Pisum arvense) використовують на зелений корм, а також для приготування силосу, сінажу. В зеленій масі його 18-22 % сухої речовини, а в ній 18-22 % протеїну, 3 - 4 % жиру, 20 — 22 % клітковини. Зерно кормового гороху — цінний концентро­ваний корм.

У виробництві поширено багато різних форм і сортів кормового гороху, які відзначаються скоростиглістю, холодо-, посухо- і певною зимостійкістю. Така пластичність гороху дає змогу успішно вирощу­вати його в різних ґрунтово-кліматичних умовах і одержувати висо­кі врожаї в районах півночі й півдня, заходу і сходу країни.

Кормовий горох добре росте на зерно і зелений корм в країнах Балтії, лісостеповій зоні СНД, центральній частині Нечорноземної зони, Білорусі, північно-західних районах Росії, в районах Західного і Східного Сибіру. Останнім часом його вирощують на значних площах в лісостепових і степових районах України.

Зазначимо, що в багатьох районах СНД, зокрема на легких піща­них ґрунтах Нечорноземної зони, врожайність кормового гороху часто перевищує врожайність інших бобових культур, в тому числі і вики ярої. На сортодільницях Лісостепу України середній урожай зеленої маси кормового гороху становив 250 — 350 ц/га, насіння 20 — 25 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Кормовий горох, як і посівний, проростає при температурі 1 — 2 °С, а сходи витримують заморозки до мінус 4 — 6 °С. Зимуючі сорти його витримують темпе­ратуру мінус 10 - 12 °С і нижче.

Кормовий горох — вологолюбна рослина. Найбільше потребує вологи в період від початку бутонізації до повного цвітіння, коли рослини ростуть найінтенсивніше у висоту і швидко наростає зелена маса. Проте є й досить посухостійкі сорти його, які добре вдаються у богарних умовах Середньої Азії. До ґрунтів горох кормовий має такі самі вимоги, як і посівний. Вегетаційний період залежно від сорту й умов вирощування становить 85 — 120 днів.

В Україні найпоширеніші сорти кормового гороху Харківський 74, Ворошиловградський 29, Зерноградський 8, Кормовий 24, Богун, Резонатор, Зерноукісний.

Для умов півдня, наприклад, Одеської області, Краснодарського краю, західних областей України перспективними вважаються сор­ти зимуючого гороху — Одеський 58, Супутник, Узбецький 71, які рекомендується висівати разом з озимим житом або озимою пшени­цею на зелений корм, збагачуючи таким чином зелену масу на про­теїн. Ці сорти придатні для післяжнивних посівів, особливо в умо­вах зрошення.

Кормовий горох належить до групи культур, не вибагливих до попередників. Він добре росте як у паровому полі, так і після просап­них та зернових культур. У польовій сівозміні на зелений корм його висівають зазвичай у паровому полі (особливо скоростиглі сорти), як парозаймаючу культуру під озиме жито чи пшеницю. На легких ґрунтах він зацвітає до 10 — 15 червня і до сівби озимих культур поле може парувати протягом двох місяців. В кормових сівозмінах його вирощують у полі ранніх ярих кормосумішей в чистих і змішаних посівах з вівсом, вівсом і викою.

Технологія вирощування. Підготовка ґрунту під кормовий горох практично така сама, як і під посівний. Треба тільки на легких ґру­нтах більшу увагу приділяти збереженню вологи.

Кормовий горох позитивно реагує на органічні й мінеральні доб­рива. Однак у зв'язку з його здатністю добре використовувати після­дію добрив, їх вносять, як правило, під попередник. Все ж для одер­жання високого врожаю кормового гороху треба вносити добрива, особ­ливо фосфорно-калійні, безпосередньо під пелюшку (по 45 — 60 кг/га фосфору і калію). На кислих ґрунтах поле під пелюшку треба вап­нувати. Кормовий горох на зелений корм висівають у 2 — 3 строки з інтервалом 15 — 20 днів.

На зелений корм горох висівають у суміші з вівсом. Норма висіву 1 — 1,2 млн зернин гороху (180 — 200 кг/га) і 60 — 70 кг/га вівса. Гли­бина загортання насіння на піщаних ґрунтах, а також у посушли­вих районах 6 — 8 см, в районах з більшою вологістю, на глинистих ґрунтах 4 — 5 см.

У суху весну площі після сівби кормового гороху треба коткувати кільчасто-шпоровими котками в агрегаті з легкими боронами.

Подальший догляд за горохом полягає в до- і післясходовому бо­ронуванні для знищення ґрунтової кірки і бур'янів у фазі «білої ни­точки».

Використовують кормовий горох також як післяжнивну культу­ру. У післяжнивних посівах він швидко розвивається і може давати до 100 ц/га зеленої маси. При післяжнивній сівбі треба трохи збіль­шити норми висіву і глибину загортання насіння.

Горох на зелений корм в чистому вигляді і в суміші збирають у фазі наповнення бобів до молочно-воскової стиглості; на зерно — у восковій стиглості насіння в бобах нижніх і середніх ярусів, викори­стовуючи ті самі збиральні машини.

У південних і південно-західних районах України перспективною культурою є горох зимуючий. Його вирощують у суміші з озимим зер­новими культурами. Важливою умовою успішної перезимівлі таких сумішей є сівба їх в оптимальні строки. Для підвищення стійкості гороху проти низьких температур треба внести під основний обробі­ток ґрунту фосфорно-калійні добрива в дозі 45 - 60 кг/га д. р. Норма висіву гороху в суміші — до 100 кг/га, пшениці 70 — 80 кг/га.