З бобових однорічних трав найпоширеніші вика яра й озима, кормовий люпин, кормовий горох, однорічний буркун, серадела. Набувають поширення однорічні конюшини — персидська, олександ­рійська, інкарнатна, підземна.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов у господарстві культи­вують кілька видів трав. Однорічні бобові трави вирощують пере­важно в бобово-злакових травосумішах, що сприяє підвищенню врожайності та якості корму.

Однорічні бобові трави та їх травосуміші широко вирощують на сіно, як компоненти в зеленому конвеєрі, а також для приготування сінажу й силосу.

Економічна і біоенергетична ефективність бобових трав. Навіть при невисокій урожайності зеленої маси (160 — 180 ц/га) бобові тра­ви економічно вигідні, тому що собівартість їх нижча, ніж зернофу­ражних культур (ячменю й кукурудзи) у 1,6 — 2,8 раза. Це зумовле­но тим, що затрати сукупної енергії на вирощування однорічних бо­бових трав становлять 10 — 12 тис. МДж/га, а ячменю 16 — 18, куку­рудзи на зерно 30 — 35 тис. МДж/га і більше. У зв'язку з цим енер­гетичні коефіцієнти вирощування бобових трав (співвідношення валової енергії в урожаї і витрат її на вирощування культури) ста­новлять, за даними О. І. Зінченка, 8,6 — 9. У ячменю й кукурудзи вони значно нижчі — 4 — 6.

Бобові однорічні трави є надійними страховими культурами ба­гаторічних трав. Щоб підвищити частку високобілкових культур у раціоні тварин, зменшити витрати набагато дорожчого зерна бобо­вих, треба збільшувати використання їх у кормовому конвеєрі.