Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Господарське значення. Картопля посідає одне з перших місць се­ред інших сільськогосподарських культур за універсальністю вико­ристання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою.

Продовольча цінність картоплі визначається її високими смако­вими якостями та сприятливим для здоров'я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14- 22 % крохмалю, 1,5 - 3 % білків, 0,8 — 1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організ­мом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки ін­ших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітамі­ни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С

Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використову­вати для технічних потреб.

Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому й запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеле­ного бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб — барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оці­нюються 29,5 корм. од., силосу — 8,5, сушених жмаків — 52 корм. од.

При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5 — 6 тис.

Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохма­лю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства.

Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є доб­рим попередником для ярих культур, а ранні сорти — і для озимих.

Поширення. Картопля — рослина Південної Америки. Індійські племена Перу, Еквадору, Болівії, Чилі вирощували її за 1 — 2 тис. років до н. е. Першими європейцями, які побачили картоплю в 1492 р. на о. Куба, були Х. Колумб і його супутники. В Європу (Іспанію) во­на була завезена лише в 1565 р., звідки поступово поширилася в інші європейські країни.

У Росії появу картоплі пов'язують з іменем Петра І, який нібито в 1700 р. передав з Голландії мішок картоплі на батьківщину для розмноження, але інтенсивно поширюватись вона почала тільки з 1765 р.

У 1881 р. посівні площі під картоплею досягали в Росії понад 1,5 млн га, а в 1913 р. — 2,7 млн га.

Сучасна світова площа картоплі — близько 18 — 29 млн га. Ви­рощують її у 130 країнах світу. Найбільші посівні площі в європей-

ських країнах — до 13 млн га. В СНД насадження картоплі займа­ють 6 — 6,5 млн га (1990 р.). Найбільше поширена вона в Нечорно­земній зоні Російської Федерації, у Білорусі та Україні. На значних площах її вирощують також у Центрально-Чорноземній зоні, районах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу.

В Україні площі під картоплею становлять 1,5 —1,6 млн га (1996 р.). Основні масиви їх розміщення на Поліссі — близько 60 % та в Лісостепу — до 30 % загальної площі, решта припадає на Степ.

Середня врожайність картоплі в Україні у сприятливі роки 125 -130 ц/га. Досвід кращих господарств показує, що її урожайність в основних районах вирощування може бути в 2 — 3 рази вищою. У багатьох господарствах Чернігівської та інших поліських областей вирощують по 250 — 300 ц/га бульб і навіть більше.

Природні умови України й застосування прогресивних техноло­гій вирощування картоплі дають змогу довести її середню врожай­ність у найближчі роки на Поліссі до 250 — 300 ц/га, в Лісостепу до 200 - 220 ц/га і в Степу до 180 - 220 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Картопля (Solanum Tuberosum L.) — багаторічна трав'яниста рослина, але в культурі вирощують її як однорічну рослину. Розмножують картоплю вегета­тивно — бульбами та їх частинами, проростками, живцями, а в се­лекційній практиці — також насінням.

У вегетації картоплі виділяють три періоди: від сходів до початку цвітіння; від початку цвітіння до закінчення росту бадилля; від за­кінчення росту бадилля до його в'янення.

У розвитку картоплі визначають чотири фази: сходів, бутонізації, цвітіння й достигання. Тривалість кожної фази залежить від біоло­гічних особливостей сорту й умов вирощування. Наприклад, сходи середньостиглих сортів картоплі з'являються через 15 — 20 днів, від сходів до початку бутонізації минає 17 — 24 дні, від бутонізації до повного цвітіння 14 — 18 днів і від цвітіння до відмирання ба-


дилля 45 — 48 днів. У ранньостиглих сортів кожний період корот­ший, у пізньостиглих — на кілька днів довший.

Картопля — рослина помірного клімату, забезпечує максимальні прирости врожаю при середньодобовій температурі 17 - 18 °С. Як низькі, так і високі температури шкідливо впливають на ріст і роз­виток картоплі.

Бульби картоплі починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10 — 12 см не нижче 3 — 5 °С, але поява сходів за такої температури затягується, вони легко уражуються хворобами. Актив­ніше їх проростання спостерігається при температурі 7 — 8 °С. Най­сприятливішою температурою для проростання бульб є 16—18 °С, за якої сходи з'являються вже на 12 — 13-й день (рис. 92).

Бадилля росте інтенсивніше при 17 — 22 °С. Рослини цвітуть і формують ягоди при 18-21 °С, а бульби — при 16 - 17 °С.

Якщо в період бульбоутворення ґрунт прогрівається до 25 °С і при цьому спостерігається посуха, ріст бульб затримується, а при 29 — 30 °С припиняється — настає так званий «простій» картоплі з можливим проростанням вічок на бульбах та появою на поверхні пагонів, а в ґрунті столонів, на кінцях яких утворюються маленькі дочірні бульби. Спостерігається також у період короткочасної посу­хи утворення на бульбах (у місцях, де шкірка не огрубіла) різних за розміром і формою наростів. Високі температури не тільки затриму­ють ріст бульб, а й викликають температурне виродження картоплі.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Наприклад, бульби її гинуть вже при температурі мінус 1 — 2 °С, а бадилля чорніє й ги­не при мінус 2 — 3 °С. Заморозки такої сили згубно діють і на молоді рослини. Проте за умов достатнього нагромадження цукрів в суху погоду вони можуть витримувати короткочасне зниження темпера­тури до мінус 4 °С.

Вимоги до вологи. Картопля досить вибаглива до вологи, оскільки формує велику надземну масу за недостатньо розвиненої кореневої системи. Тому висока продуктивність її спостерігається лише при вологості ґрунту в період вегетації не менше 75 — 85 % НВ. У разі зниження вологості ґрунту до 60 % НВ врожайність картоплі знижу­ється на 3 — 9 %, а при 40 %-й вологості — більш як на 40 %. Най­менші вимоги в картоплі до вологи спостерігаються в початковій фазі росту — під час проростання й появи сходів, коли проростки й молоді рослини формують тканини з використанням води материн­ської бульби.

З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі. Критич­ним періодом для неї є фаза початку цвітіння, коли листкова по­верхня досягає максимального розміру. Нестача вологи в цей час може спричинитись до зниження врожаю бульб на 20 % і більше.

Транспіраційний коефіцієнт картоплі становить 400 — 550. В окре­мі спекотливі дні добре розвинений кущ картоплі випаровує до 4 л

води. Тому в районах недостатнього зволоження слід особливо дбати про нагромадження вологи в ґрунті.

Потрібно, проте, враховувати, що надмірне зволоження ґрунту шкідливо впливає на картоплю. Якщо, наприклад, у період бульбо­утворення йдуть часті дощі і вологість ґрунту перевищує 85 % НВ, спостерігається передчасне відмирання бадилля, припиняється ріст бульб, вони передчасно загнивають, урожайність їх знижується до 50 - 60 ц/га.

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі відзначається під­вищеною інтенсивністю дихання, поглинає в 5 — 10 разів більше ки­сню порівняно з іншими рослинами. Дослідженнями встановлено, що на утворення 1 г сухої речовини картопля витрачає 7 — 12 мг ки­сню протягом 1 год. Тому вона має високі вимоги до пухкості ґрунту. На пухкому ґрунті з об'ємною масою 1,1 — 1,2 г/см3 коренева система картоплі має високу вбирну здатність, на ущільнених перенасиче­них вологою ґрунтах коріння її загниває і відмирає. На ущільнених ґрунтах погано розвиваються столони, картопля формує дрібні, час­то деформовані бульби. Пояснюється це тим, що у бульб значно бі­льші тканинні клітини, ніж у коренів, тому вони мають рихлу стру­ктуру й важче «розсовують» щільний ґрунт у процесі росту.

Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані й суглинисті ґрунти, легкі чорноземи. Вона добре росте на окультуре­них некислих торфових ґрунтах і на заплавах річок, де складаються сприятливі умови зволоження, живлення й температурний режим.

Вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах, але лише при внесенні високих доз органічних добрив, які, крім прямого впливу на рослини, поліпшують фізичні властивості ґрунту.

Малопридатні для картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. На таких ґрунтах бульби фор­муються дрібні із зниженим вмістом крохмалю. Погано родить кар­топля і на солонцюватих ґрунтах, де спостерігається сильне пошко­дження бульб паршею. Найкраще формується врожай картоплі за слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН 4,5 - 6,5). При рН ниж­че 4,5 і вище 8 вона росте погано.

Особливості живлення. Картопля досить вибаглива до елементів живлення в ґрунті. Так, при середньому врожаї її 180 ц/га та 80 ц/га бадилля вона виносить з ґрунту N — близько 95 — 105 кг, Р2О5 40 — 50, К2О 110- 120 кг/га. У перерахунку на 1 т бульб це становить відповідно 5,6; 2,2 і 6,4 кг. Отже, порівняно із зерновими культура­ми картопля виносить з ґрунту також значну кількість елементів живлення. Тому бідні ґрунти малопридатні для її вирощування. Особливо вибаглива картопля до елементів живлення під час інтен­сивного наростання вегетативної маси (до цвітіння) і утворення бульб. В цей час у неї найвищий показник міжфазного фотосинте­тичного потенціалу посіву (МФПП).

Винос елементів живлення урожаєм картоплі свідчить, що на створення одиниці врожаю вона найбільше потребує калію. Однак не всі форми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Добриво, що містить багато хлору, викликає плямис­тість листя, ослаблення фотосинтезу та зниження врожайності, вмі­сту крохмалю в бульбах. Під дією хлору погіршуються смакові якості бульб, у них з'являється неприємний запах.

Під картоплю вносять високі норми добрив, проте не можна вно­сити надмірну кількість їх, бо при надмірному живленні азотом силь­но розростається бадилля, затримується утворення бульб, подовжу­ється вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зов­нішні частини їх ростуть швидше, внутрішні розриваються, утво­рюючи дупло); надмір фосфору зумовлює передчасне відмирання бадилля, листя, внаслідок чого знижується інтенсивність фотосин­тезу; надмір калію затримує дозрівання бульб. Надмірне живлення одночасно всіма поживними речовинами викликає ферментативне потемніння бульб, надає їм неприємних смаку й запаху.

Вимоги до світла і тепла. Картопля вибаглива до світла. При за­тіненні рослини жовтіють, витягуються, в них порушується фотоси­нтез і ґрунтове живлення, що призводить до пізнього утворення бульб і зниження врожаю.

Картопля — рослина короткого дня. В умовах короткого дня у неї скорочується період бульбоутворення. Однак при вирощуванні її в районах з довгим світловим днем спостерігається більш інтенсивне цвітіння, кращий розвиток вегетативних органів та вищий урожай бульб.

Сорти. В Україні районовано близько 70 сортів картоплі. Залеж­но від використання в господарстві їх поділяють на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (займають близь­ко 60 % посівних площ картоплі) столові сорти. Вони відзначаються високими кулінарними та смаковими якостями, сприятливим спів­відношенням білка й крохмалю (не менш як 12 і не більш як 16) та підвищеним вмістом вітаміну С в бульбах, мають звичайно округлу і овальну форми бульб з поверхневим розміщенням вічок.

Технічні сорти містять найбільше крохмалю (18 — 25 %).

Для кормових сортів характерні високий вміст білка (до 2 % і біль­ше) та висока врожайність.

Універсальні сорти використовують залежно від потреб — як столові, технічні або кормові.

За часом достигання сорти поділяють на ранньостиглі з періодом достигання 70 - 80 днів, середньоранні 90 - 120, середньопізні 120 -130 і пізньостиглі 130 — 150 днів. Із районованих сортів картоплі в Україні найпоширеніші: ранньостиглі — Божедар, Гарт, Джаерла, Зов, Кобза, Коруна, Краса, Молодіжна, Памір, Сідневська рання та ін.;

середньоранні — Адретта, Берегиня, Водограй, Обеліск, Обрій, Ра-дич, Цезар, Доброчин, Карін, Купава та ін.; середньостиглі — Гор­лиця, Західний, Либідь, Нікіта, Придеснянська, Слава та ін.; серед­ньопізні — Витязь, Воловецька, Дезіре, Зарево, Пікассо, Ракурс та ін.; пізньостиглі — Древлянка, Ласунак, Темп.

Технологія вирощування. Інтенсивна технологія спрямована на одержання урожаю картоплі на Поліссі не менше 250 ц/га, в Лісосте­пу 200 ц/га, в Степу при зрошенні 180 ц/га бульб. Впровадження технології у господарствах картоплярських районів, крім півдня України, передбачає:

•  вирощування насінної картоплі на всю площу садіння на влас­
них насінних ділянках, які відводять у розмірі 30 — 35 % від загаль­
ної площі під картоплею в господарстві;

•  вирощування в господарстві 3 — 4 районованих в області сортів
картоплі з розрахунку: 30 - 35 % площі під ранні та середньоранні;
40 — 45 % — під середньостиглі; 15 — 30 % — під середньопізні та
пізні сорти;

•  вирощування насінної картоплі доручати спеціалізованим від­
ділкам або ланкам на чолі з агрономом або агрономом-бригадиром;

•  закладання насінних бульб на зберігання з розрахунку 5 т/га
площі, запланованої для садіння картоплі в наступному році;

•  для оздоровлення посівів картоплі щорічні завезення насіннє­
вого матеріалу з насінницьких господарств закритих районів або
науково-дослідних установ;

•  періодичні заміни старих сортів новорайонованими на основі
розроблених планів сортооновлення.

Попередники. Найбільші урожаї картоплі збирають при роз­міщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по плас­ту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових куль­тур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави — озима пшениця — цукрові буряки; зернові бобові — озима пшениця — картопля. Добре родить кар­топля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження — після цукрових буряків. У Степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 — 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов'яз­ковому дотриманні високої технології вирощування.

Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як піс­ляукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати про­рощені бульби і садити в стислі строки.

Картопля — один з кращих попередників у сівозміні для багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін.

Обробіток ґрунту. Картопля позитивно реагує на глибокий обро­біток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особ­ливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрун­тах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення ор­ганічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зябле­вим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, осно­вну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих при­йомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властиво­стей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3 — 4 дні після збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, мо­лочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6 — 8 см дис­ковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а дру­гий — у період утворення розеток цих бур'янів на 10— 12 см з вико­ристанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з пе­редплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 — 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними бур'янами, 2 — 3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром корене­вища «вичісують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10 — 15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто за­пливають. Тому навесні їх повторно орють для поліпшення фізич­ного стану ґрунту. Перед садінням картоплі нарізають гребені. Коли навесні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є по­треба в його поглибленні, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-8-35), які зароб­ляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27 — 30 см без вивер­тання підґрунтя на поверхню. Використовують також плуги з виріз­ними полицями, плуги-розпушувачі.

При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навесні на цих площах орють плу­гами без полиць на глибину 25 — 25 см. Якщо восени гній не вноси­ли, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.

У північному Лісостепу і на Поліссі при заміні зяблевої оранки весняною врожаї картоплі практично не знижуються. Однак для того, щоб не пропустити оптимальні строки садіння картоплі, вес­няну оранку потрібно проводити без запізнення і в стислі строки.

Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важ­кий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повіль­но, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.

На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28 — 56 м, за­лишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оран­ку плугами з передплужниками на глибину 25 — 30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоро­вими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18 — 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А). На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або викорис­товують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).

На зрошуваних ґрунтах півдня України зяблеву оранку прово­дять на глибину 35 — 40 см, на окультурених торфовищах Полісся — на 22 — 25 см, на середньомінералізованих торфовищах 25 — 27 см. Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14 — 16 см. Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і приорюють навесні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне при­орювання люпину за ефективністю не поступається осінньому, а ін­коли й перевершує його.

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7 — 8 см і неглибоку оранку на 16 — 18 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 — 2 культивацій для знищення бур'янів.

Удобрення. Внесення добрив під картоплю — обов'язкова умова одержання високих урожаїв бульб. Особливо цінні для картоплі ор­ганічні добрива, які використовуються не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб по­ліпшення фізичного стану ґрунту та повнішого забезпечення картоп­лі вуглекислотою.

Найпоширеніше органічне добриво для картоплі — гній. Дані науково-дослідних установ підтверджують його високу ефективність на всіх типах ґрунтів і особливо на дерново-підзолистих ґрунтах По­лісся. Картопля добре реагує на внесення високих доз гною — до 60 — 80 т/га. Однак при визначенні ефективних доз органічних доб­рив слід враховувати, що при їх підвищенні понад 60 т/га звичайно спостерігається абсолютне збільшення урожаю бульб, але нерідко знижується приріст врожаю на 1 т внесених добрив і підвищується собівартість картоплі.

На мінеральних ґрунтах Полісся безпосередньо під картоплю вносять 50 — 60 т/га напівперепрілого гною або торфокомпостів, у Лісостепу — під попередник не менше 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. Вносять рідкий гній розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його норми збільшують у 1,5 — 2 рази, при­чому на Поліссі приблизно 50 — 60 % площі під картоплю удобрюють восени, а 40 — 50 % навесні, в лісостепових районах всю норму гною вносять восени. Не рекомендується вносити під картоплю свіжий торф, бо в його складі є багато закисних сполук, шкідливих для кар­топлі.

В якості органічних використовують також зелені добрива — лю­пин, ріпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендо­вану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита — 1/3 нор­ми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вно­сять по 30 т/га гною, який приорюють.

При використанні гною або торфокомпостів вносять повні мі­неральні добрива з розрахунку: на чорноземах — N60-90Р60-90К60-90; на дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах — 90-120Р60-90К90-120. Фосфорно-калійні добрива застосовують восени, азотні — навесні. На осушених торфових ґрунтах слід вносити тіль­ки фосфорно-калійні добрива в дозі Р60-90К90-120 і один раз за ро­тацію добрива із вмістом міді — 5 — 6 ц/га піритного недогарку або 25 — 30 кг/га мідного купоросу. За інтенсивної технології всю но­рму добрив використовують для основного внесення або вносять мі­неральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 — 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За інтенсивної технології картоплю, як правило, не підживлюють. Але при недо­статньому внесенні добрив під обробіток ґрунту слід провести піджив­лення.

Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна се­літра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива. Хлорид калію, сирі калійні солі для картоплі малопридатні, їх краще не застосовувати.

Кислі ґрунти потрібно вапнувати — піщані з розрахунку 0,6 нор­ми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані — 0,75 норми. Найкраще використовувати для цього доломітове борошно. На засо­лених ґрунтах півдня України ефективне гіпсування (3 — 5 т/га гіпсу).

Підготовка бульб до садіння. Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини.

Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракції: дрібну— 25 - 50 г, середню — 51 - 80 г й ве­лику — понад 80 г. Для садіння використовують переважно бульби середньої фракції (з домішкою некондиційних бульб до 7 %). Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини на спеціальних бульборіз-ках за 2 - 3 дні до садіння. Щоб краще відбувалося опробковіння рі­заних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту, зокрема 10 %-м ячмінним солодом (10 кг пророщеного ячменю в 100 л води) з додаванням 25 г розчиненої в 100 мл води янтарної кислоти.

Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх про­грівають на сонці (при температурі вдень 12 — 15 °С, вночі до 5 °С) під плівковим арковим укриттям протягом 2 — 3 тижнів — до утво­рення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10 — 15 мм). Можна прогрівати бульби і в засіках, продуваючи їх 7 — 10 днів теплим по­вітрям (18 - 20 °С) з використанням теплогенераторів ТГ-75, ТГ-150, ВПГ-400 та ін.

Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях-яровизаторах (на стелажах, у ящи­ках на 10 — 15 кг), поліетиленових мішках (на 8—10 кг), поліетиле­нових рукавах (розміром 30 х 1,5 — 3 м), на площадках під поліети­леновою плівкою при температурі близько 15 °С, доброму освітленні й вентиляції, вологості повітря 80 — 90 % протягом 15 — 30 днів — до утворення проростків приблизно 5 мм завдовжки.

Перед садінням картоплю протруюють з використанням картопле­комбайнів типу Е-665 і обробляють стимуляторами росту. Суспензію препаратів готують у баках обприскувачів ОВТ-1А, ОПШ-15-01 з нор­мою витрати 20 л суспензії фунгіциду на 1 т бульб. Суспензію наносять на поверхню бульб у розпиленому стані. Для протруєння використо­вують препарати: проти ризоктонії, фітофторозу, мокрої гнилі, пар­ші — дитан М-45 (80 %-й) — 2 - 2,5 кг/т; лікарбацин (80 %-й) — 2,6 -2,7 кг/т; проти фітофторозу — цинеб (80 %-й) — 0,5 — 1 кг/т; проти ризоктоніозу — вітавакс 200 (75 %-й) — 2 кг/т, фундазол (50 %-й) — 0,5 — 1 кг/т та ін., рекомендовані в рік вирощування.

Садіння. До садіння картоплі приступають при температурі 4 — 7 °С фізично спілого ґрунту на глибині 10 — 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки — одночасно із сівбою ранніх зернових культур. Насамперед садять пророщені бульби ранньостиглих сортів картоплі, потім насінну й товарну картоплю і закінчують садіння різаними бульбами (у добре прогрітий ґрунт).

На Поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у Лісостепу і Степу — гребеневим способом або в гребені, нарізані восени, саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6.

Середня густота садіння бульбами масою 50 — 80 г: на Поліссі — товарної картоплі не менше 55 — 60 тис./га, насінної 65 — 70 тис./га; в Лісостепу — відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу — 45 і 50 тис./га; при зрошенні — 55 — 60 тис./га.

Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрун­тах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при використанні для садіння дрібних бульб; менша — на бідних ґрунтах, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиг­лих сортів. Щоб досягти рекомендованої густоти насаджень на час збирання, норму висаджування бульб збільшують на 10 - 15 %. За­лежно від розміру бульб на 1 га висаджують їх 3,5 - 4,5 т. Для біль­шості сортів густота насаджень має становити 200 — 250 тис./га.

Глибина садіння на ґрунтах середнього механічного складу (су­глинкових) 6 — 8 см від вершини гребеня, на легких (супіщаних) — на 1 - 2 см глибше (8 - 10 см).

Догляд. Старанний догляд за насадженнями картоплі передба­чає створення оптимальних умов росту рослин протягом вегетації. Він включає механічні способи підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані — проведення 2 — 3 досходових і 2 — 3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоп­лі від бур'янів, хвороб і шкідників. Для першого і другого досходових обробітків (на 5 - 7-й і 12 - 14-й день після садіння картоплі) на кож­ній секції культиваторів КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А ставлять лапу-підгортач (або дисковий підгортач), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Другий обробіток нерідко проводять секцією з лапою-підгортачем посередині та ла-пами-бритвами для підрізання вершин гребенів з боків.

Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять підгортача-ми-розпушувачами і долотами. Лапи-підгортачі при розпушуванні встановлюють на глибину 6 — 8 см, долота 12 — 14 см. Нерідко сек­цію обладнують лише трьома долотами. Другий післясходовий об­робіток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночас­ним присипанням на гребенях бур'янів і сходів картоплі шаром землі 2 — 3 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації, коли рослини досягають висоти 25 — 35 см і змикаються бадиллям рядки, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5 — 6 см з шириною захвату 170 мм, а кущі підгортають дисковими підгортачами-розпу-шувачами.

Боротьба з бур'янами із застосуванням гербіцидів. Восени проти коренепаросткових бур'янів поля обробляють у період формування розеток, наприклад, амінною сіллю 2,4Д з розрахунку 5-6 л/га (за препаратом), проти вегетуючих рослин пирію вносять раундап (36 %-й, 2-5 кг/га).

Після садіння до з'явлення сходів проти однорічних двосім'я­дольних і злакових бур'янів вносять аценіт (50 %-й) 3 — 5 кг/га, геза-гард (50 %-й) 3-4 кг/га, 2М4Х (35 %-й) 0,8-1,5 кг/га або топогард (50 %-й) 2-4 кг/га та ін.

Проти хвороб — фітофторозу, макроспорозу — рослини при досяг­ненні висоти 15 — 20 см обприскують акробатом МЦ (69 %-м) 2 кг/га, дитаном М-45 1,2 - 1,6 кг/га, купроксатом (34,5 %-м) 3-5 кг/га або полікарбацином 2,4 кг/га; при повторному обприскуванні (через 10 — 12 днів за потребою) використовують цинеб — 2,5 кг/га, хлорок -сид міді (90 %-й) 2,4 - 3,2 кг/га.

Колорадського жука знищують, обприскуючи картопляні поля пер­ший раз під час масового виходу шкідників з ґрунту, другий — при масовій появі личинок другого віку, третій і наступні — в період ви­ходу молодих жуків, використовуючи один з препаратів — банкол (50 %-й) 0,2-0,3 кг/га, децис (2,5 %-й) 0,2 кг/га, золон (35 %-й) 1,5-2 кг/га, сонет (10 %-й) 0,2 кг/га, суміцидин (20 %-й) 0,3 кг/га, сумі-альфа (5 %-й) 0,25 кг/га, фастак (10 %-1) 0,07-0,1 кг/га та ін. Робочі розчини готують на агрегатах АПЖ-12 або в механізованих пунктах СЗС-10. Обприскують насадження картоплі обприскувача­ми ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та ін.

Збирання. Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене ба­дилля — у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиран­ням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з руч­ним підбиранням бульб.

Середньо- й пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Закінчують збирання за 20 — 25 днів до на­стання постійної середньодобової температури 7 °С. За нижчої тем­ператури під час збирання різко збільшується пошкодженість бульб.

За 10-15 днів до збирання насінної картоплі і за 3 - 6 днів — товарної скошують бадилля на висоті 8 — 10 см при збиранні картоп­лі копачами або на 18 - 20 см — при комбайновому збиранні. За­лишки бадилля обприскують хлоратом магнію (30 кг/га) або регло-ном (2 — 3 л/га), розчиненими у 400 — 500 л води. Це сприяє швид­кому фізіологічному дозріванню бульб, дозріванню та огрубінню шкірки, що запобігає пошкодженню хворобами.

На важких ґрунтах за 3 - 4 дні до збирання міжряддя розпушу­ють культиваторами КОН—2,8А, КРН-4,2Д, які обладнані долотами, на глибину 14 — 16 см, завдяки чому поліпшується робота кар­топлекомбайнів (КПК-2, КПК-3 та ін.). Бадилля, уражене фітофто­рою, скошують і вивозять з поля.

У роки надмірного зволоження і нестачі тепла, коли затягується вегетація рослин, рекомендується проводити сенікацію бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1 — 2 діб суперфосфат (20 % від кількості води), додають 20 г гербіциду 2,4Д і гектарну нор­му фунгіциду ридомілу (0,8-1 кг/га).

При збиранні середньопізніх та пізньостиглих сортів картоплі під­сушують бадилля, тобто проводять його десикацію. Посіви картоплі при цьому за 10 - 15 днів до збирання обприскують розчинами хло­рату магнію (25 - 30 кг/га в 400 - 600 л води) або реглону (2-3 л/га). Завдяки десикації швидше достигають бульби, грубіють покривні тканини бульб і вони менше уражуються хворобами.

Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбай­новому збиранні можливі втрати з мінімальним пошкодженням бульб — не більше 3 % від загального урожаю.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутво-рювачі КСТ-1,4А, КТН-2В, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля зали­шають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з буль­бами викопують комбайном КПК-2.

Роздільний спосіб збирання застосовують на вологих ґрунтах. Копачами-валкоутворювачами викопують бульби і укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядків. Підбирають рядки ком­байнами, котрі обладнані підбирачами.

Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх розділяють на фрак­ції і кожну фракцію відправляють на зберігання — в засіки, схови­ща та кагати. При потоково-перевалочному збиранні бульби спочат­ку зберігають під шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцією протягом 15 — 20 днів. Після цього товарну картоплю сортують на фракції і відправляють на постійне зберігання.

Насінну картоплю з незначною домішкою ґрунту (до 12 %) та при видаленні бульб, уражених хворобами, закладають на зберігання, не сортуючи.

Зберігають картоплю у спеціалізованих, типових картоплесхо­вищах та кагатах.

Картоплесховища до закладання бульб на зберігання дезінфіку-ють 1 %-м формаліном з витратою 40 л розчину на 100 — 150 м3 схо­вища або обкурюють сіркою в дозі 40 — 50 г на 1 м3 приміщення. Крім того, їх білять свіжогашеним вапном з додаванням на кожні 10 л «вапняного молока» 100 г мідного купоросу.

У картоплесховищах кожен сорт картоплі зберігають окремо. Цього особливо потрібно дотримуватись при зберіганні насінної картоплі. Температура тут має становити 1,5 — 5 °С (залежно від сорту й тривалості зберігання), відносна вологість повітря 90 — 95 %.

Кагати влаштовують на злегка підвищених місцях рельєфу. Їх довжина становить 15 — 20 м, ширина 2 м, глибина 20 см. Вони мо­жуть бути з проточною вентиляцією, коли повітря надходить через душники й вентиляційні канали, та активною вентиляцією, за якої повітря подається вентилятором у вентиляційний канал. Темпера­тура зберігання картоплі в кагатах (2 — 4 °С) підтримується регулю­ванням товщини солом'яного і земляного накриттів.

Картоплю для літнього садіння зберігають у траншеях довільної довжини, глибиною 1 — 1,5 м і шириною до 1 м. У довгих траншеях через кожні 5 — 10 м залишають земляні перегородки товщиною 40 — 50 см, які захищають здорові бульби від можливого масового ураження хворобами. Траншеї також накривають соломою і землею і підтримують в них температуру при зберіганні бульб 3 — 5 °С. При зберіганні картоплі у поглиблених траншеях, де можливе самозігріван­ня бульб, стежать за тим, щоб температура не перевищувала 7 — 8 °С.

Особливості вирощування картоплі на торфових ґрунтах. На торфових ґрунтах Полісся картоплі надають перевагу як найбільш урожайній культурі. Для господарств важливо також, що на «холод­них» торфовищах формується здоровий, без ознак виродження сади­вний матеріал. Щодо смакових якостей бульб, то на торфових ґрунтах вони невисокі і їх використовують частіше на корм худобі.

З урахуванням ступеню мінералізації торфу кращими поперед­никами картоплі вважають: на слабкорозкладених низинних тор­фах Полісся озимі зернові культури й льон; на сильно розкладених — багаторічні трави; в лісостепових районах на добре- й середньороз-кладених торфах — багаторічні трави 2 — 3-річного використання.

Основний обробіток ґрунту включає 2 - 3-разове дискування на глибину 6 — 8 см відразу після збирання попередників і зяблеву оранку на глибину 25 — 30 см. Якщо восени з'являються бур'яни, зяб дискують. Рано навесні закривають вологу боронуванням, а че­рез 7—10 днів площу дискують на глибину 10 — 12 см і коткують.

З добрив під картоплю вносять фосфорні та калійні в дозі 60 кг/га фосфору, 120 - 150 кг/га калію. Азот застосовують лише на слабко-розкладених торфовищах у дозі 30 - 40 кг/га. Один раз за ротацію використовують мідні мікродобрива — піритні недогарки (4 — 6 ц/га) або мідний купорос (25 кг/га).

На торфовищах вирощують сорти картоплі, стійкі проти фіто­фторозу й холоду: Огоньок, Гатчинська, Темп та ін.

Садять картоплю на торфових ґрунтах дещо пізніше, ніж на мі­неральних при досягненні температури ґрунту на глибині 19 см 8 — 9 °С, використовуючи пророщені бульби. Густота садіння для товар­них посівів 60 — 65 тис. кущів на 1 га, насінних 70 — 90 тис.

На осушених і надміру розкладених торфах, а також у районах, де існує загроза вітрової ерозії, застосовують безгребеневе садіння картоплі, а на недостатньо осушених слабкорозкладених торфах — гребеневе.

Догляд за картоплею і збирання бульб на торфових ґрунтах такі самі, як і на мінеральних.

Вирощування ранньої і насінної картоплі на півдні. На півдні України вирощування картоплі ускладнюється несприятливими для її росту кліматичними умовами. Високі літні температури пові­тря і ґрунту на глибині залягання бульб, недостатня вологість орно­го шару ґрунту не тільки різко знижують урожайність картоплі, а й негативно впливають на її товарну і насінну якість: внаслідок ура­ження рослин вірусними та іншими хворобами формуються дрібні, хворі бульби, відбувається виродження, старіння картоплі. Викорис­тання бульб такої картоплі під урожай наступного року викликає прогресуюче зниження урожайності і погіршення якості бульб.

Враховуючи умови південних степових районів, товарну картоп­лю вирощують для раннього використання бульб із застосуванням зрошення, насінну — із запровадженням літнього садіння.

Особливості вирощування ранньої картоплі для споживання. Ус­пішне вирощування картоплі в Степу залежить насамперед від за­безпечення господарства здоровим безвірусним садивним матеріа­лом. У зв'язку з цим у господарства півдня щороку завозять такий матеріал із сприятливих для картоплі північних районів насінниц­тва картоплі або вирощують його у господарстві із застосуванням літнього садіння свіжозібраними бульбами.

Виробництво ранньої картоплі великою мірою залежить також від дотримання технології вирощування з урахуванням умов півд­ня. Ранню картоплю вирощують на зрошуваних землях у польових сівозмінах після озимих та баштанних культур, гороху; в овочевих — після столових коренеплодів, огірків, цибулі, капусти.

Після збирання попередників застосовують зяблеву систему об­робітку ґрунту з оранкою наприкінці серпня — в першій половині вересня на глибину 21 — 30 см.

Під основний обробіток ґрунту вносять до 30 — 40 т/га перегною та мінеральні добрива у нормі N60-80Р80-100К40.

Для садіння використовують пророщені і протруєні вітаваксом 200 (2 кг/т) або полікарбацином (2,6 - 2,7 кг/т) бульби масою 50 - 80 г.

При використанні великих бульб (масою 100 г і більше) безпосеред­ньо перед садінням їх розрізають на 2 - 4 частини.

Максимальний урожай картоплі отримують при ранньому садін­ні бульб, проведеному одночасно із сівбою ранніх зернових культур

Садять ранню картоплю картоплесаджалками з дотриманням оптимальної густоти насаджень: при садінні в червні — до 60 тис./га бульб середньої величини, при більш пізніх строках — до 50 тис./га. При висаджуванні великих бульб (масою 80 — 100 г) густоту садіння зменшують до 40 — 42 тис./га

Догляд за ранньою картоплею полягає в підтриманні ґрунту в чистому від бур'янів та пухкому стану із застосуванням до- і після -сходових боронувань, 1 — 2 міжрядних обробітків та підгортання ро­слин перед змиканням рядків.

Високий урожай ранньої картоплі на півдні забезпечується при застосуванні зрошення. Залежно від погодних умов вегетаційного періоду, картоплю поливають із застосуванням максимального або мінімального режимів зрошення. За максимальним режимом кар­топлю зрошують у посушливе літо. Перший полив проводять після з'явлення сходів, наступні 5 — 6 поливів — через кожні 10 — 12 днів. Поливна норма становить 500 м3/га, зрошувальна 3000 - 3500 м3/га.

При випаданні влітку недостатньої кількості опадів зрошують картоплю за мінімальним режимом — поливають рослини 3 — 4 ра­зи в період бутонізації — цвітіння із зрошувальною нормою води 1400 - 1500 м3/га.

Збирають картоплю картоплекопачами після скошування і по­дрібнення бадилля при технічній (товарній) стиглості бульб. Підби­рають бульби звичайно вручну.

Вирощування насінної картоплі. Розміщують насінну картоплю в сівозміні переважно після озимої пшениці. Основний обробіток ґру­нту включає лущення стерні та глибоку зяблеву оранку (27 - 30 см). Під оранку вносять 20 - 30 т/га напівперепрілого гною та фосфорно-калійні добрива (Р45-60К45-60). У весняно-літній період проводять на­півпаровий обробіток ґрунту.

Для літнього садіння використовують насінний матеріал, завезе­ний із закритих північних картоплярських районів на насінні ділян­ки і розмножують картоплю свіжозібраними бульбами або завезену насінну картоплю безпосередньо висаджують улітку. Висаджують цілі бульби у першій-другій декадах липня з густотою 60 - 65 тис./га.

У період літньо-осінньої вегетації картоплю після з'явлення схо­дів 4—5 разів поливають поливною нормою450 — 500 м3/га та двічі прочищають насадження, видаляючи рослини, уражені хворобами, та наявні домішки інших рослин.

Збирають картоплю переважно у другій декаді жовтня.

Зберігають насінну картоплю для весняного садіння у картопле­сховищах або неглибоких траншеях без вентиляції при температурі 3-5 °С.

Особливості голландської технології вирощування картоплі. Тех­нологія рекомендована голландською фірмою «Себеко» для застосу­вання в картоплярських районах України. За даними фірми, вона забезпечує урожайність картоплі в умовах Голландії 400 ц/га і бі­льше.

Національною програмою розвитку картоплярства в Україні пе­редбачено до 2005 р. досягти стабільної врожайності бульб в основних районах вирощування картоплі на рівні не менше 180 — 200 ц/га.

Перші результати вирощування за голландською технологією в господарствах Чернігівської області показують, що застосування цієї технології підвищує продуктивність картопляного поля.

Проводять зяблевий обробіток ґрунту, під який вносять до 70 т/га гною та мінеральні добрива N130Р120К200. Цей обробіток проводять на глибину 28 см без огріхів «скиба в скибу», щоб поле було пухким і максимально вирівняним. Навесні при настанні фізичної спілості ґрунту закривають боронуванням вологу, після чого ґрунт обробляють фрезерними культиваторами-розпушувачами (КФГ-3,6-01), які роз­пушують ґрунт до дрібногрудочкуватого стану на глибину 10 — 12 см. Розпушувачі одночасно вирівнюють і коткують ґрунт. З ґрунту аку­ратно видаляють всі тверді матеріали.

Бульби перед садінням обігрівають теплим повітрям за допомо­гою теплогенераторів. Для садіння використовують бульби розміром 35 — 55 мм. На 1 га їх висаджують 54 тис. (40 ц/га) з розрахунку, щоб на 1 га у кущах було не менше 300 тис. стебел (приблизно по 5,5 стебла в одному кущі). Відстань між бульбами 22 — 24 см, ширина міжрядь 75 см. Садять саджалкою голландського виробництва «Кратер», а також вітчизняними КСМ-6, у яких видаляють два сош­ники, бо догляд ведеться 4-рядними агрегатами.

Під час садіння кожну бульбу в сошнику з трьома форсунками обробляють рідкими розчинами (400 л/га) препаратів проти хвороб. Одночасно цими засобами обробляють також смугу ґрунту, в яку висаджують бульби.

Глибина садіння 5 — 6 см. При використанні саджалок утворю­ється гребінь 10 см заввишки.

Днів через 10 після садіння, коли на поверхні гребенів з'явля­ються до 2 % сходів, а решта проростків будуть біля поверхні гребе­ня, приступають до формування повнопрофільних гребенів гребене-утворювачем (фірми «Амак» або вітчизняним КФЛ-4,2). Формують гребені так, щоб на них потрапляв лише розпушений ґрунт з розмі­ром грудочок не більше 22 мм. Висота гребенів 22 — 24 см. Бульби загортають на глибину 10 — 12 см від поверхні гребеня. Під час формування гребенів активно сходять бур'яни, які повністю знищують у міжряддях фрезами гребенеутворювача, а на вершині гребеня присипають шаром ґрунту 2 — 3 см. Проти бур'янів використовують також гербіциди, в тому числі 70 %-й зенкор у дозі 1,5 кг/га за пре­паратом у 300 л води. Після насипання гребенів обробіток ґрунту не проводять аж до збирання врожаю.

Проти фітофтори картоплю через 20 днів після садіння обробля­ють цинебом (2,5 кг/га), а далі через кожні 2 тижні застосовують препарати проти комплексу хвороб. За вегетацію кілька разів про­водять фітосанітарне сортове очищення насаджень — видаляють усі хворі й нетипові рослини, які спалюють за межами поля.

Коли 75 % бульб досягнуть розмірів садильних фракцій, прово­дять десикацію реглоном дозою 2 — 2,5 кг/га у 800 л води. Через кіль­ка днів після десикації скошують бадилля бадилеподрібнювачем (фірми «Амак»), а бульби картоплі ще на два тижні залишають у ґрунті до досягнення ними потрібних кондицій (шкірка бульб у руці лущиться і обсипається).

Копають картоплю картоплекомбайном фірми «Амак» або вітчиз­няними комбайнами. Прямо з-під комбайна чисті бульби відвозять у сховища. Бульби при збиранні не травмуються, бо всі робочі орга­ни агрегатів обтягнуті гумовим покриттям.

Механічний догляд за посівами картоплі. Вирощування картоплі за екологічно чистою технологією повністю виключає застосування гербіцидів.

Перший досходовий обробіток проводять на 5 — 7-й день після са­діння, коли бур'яни перебувають у фазі «білої ниточки». Виконують цю роботу культиватором КОН-2,8ПМ або КРН-4,25, а на 8-рядко-вих насадженнях — культиваторами КРН-5,6 або переобладнаними культиваторами КРН-4,2Г. На кожну секцію встановлюють по одній стрілчастій лапі посередині міжрядь на глибину 14 — 16 см і по дві широкозахватні лапи (бритви), які підрізують вершину гребеня на 3 — 5 см. Для кращого знищення бур'янів культиватори доповнюють спеціальною профільною борінкою, яка переміщується посередині рядків за культиватором, або використовують сітчасті борони БСО-4А.

Другий обробіток проводять через 7-10 днів після першого. У цей час на гребеневих насадженнях доцільно використовувати сітчасті борони в агрегаті з культиваторами з одночасним обробіт­ком гребенів плоскорізальними лапами. Наступний обробіток — міжрядні культивації з присипанням сходів бур'янів на гребенях.

Для кращого розпушування ґрунту в міжряддях у період підгор­тання — присипання бур'янів на культиваторах слід встановити долота із захисною зоною по 10 - 12 см в обидва боки від центра вер­шини гребенів. Чотирирядкові насадження обробляють відповідно культиваторами КРМ-2,8ПМ, шестирядкові — КРН-4,2Г або їх аналогами.

Біоенергетична ефективність вирощування картоплі. Картопля — економічно вигідна культура, але собівартість її виробництва майже у 2 — 2,5 раза вища за собівартість зернових, затрати на 1 ц бульб становлять 0,5 — 0,8 люд.-год, або вища за аналогічні показ­ники вирощування навіть цукрових буряків в 2 — 3 рази. Рентабельність культури також нижча порівняно з рентабельністю зерно­вих, соняшнику, цукрових буряків та інших культур (на 40 — 60 %) при врожайності не менше 250 ц/га. У багатьох районах інтенсивно­го картоплярства, наприклад, у Рівненській області, де врожайність картоплі в господарствах становить 36 — 40 т/га і більше, показники економічної ефективності її оптимальні. Відповідно до цього вищі й показники біоенергетичної ефективності вирощування картоплі. Зазначимо, що безгербіцидна технологія вирощування картоплі ре­альна вже в багатьох господарствах, проте ефективно боротися з колорадським жуком та фітофторою можна поки що переважно хі­мічними засобами. Втрати сукупної енергії як при обробітку гербі­цидами, так і при механічному догляді практично однакові — 40 тис. МДж/га. При врожайності 39 т/га і більше енергетичний ко­ефіцієнт становить близько 3, а коефіцієнт енергетичної ефектив­ності виробництва — 2,4 (табл. 37).