Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6. 9. Революції кінця 80-х років

У другій половині 80-х рр. країни Східної Європи опинилися в стані глибокої економічної та соціально-політичної кризи, їх відставання від інду­стріальне розвинутих країн Заходу дедалі більше посилювалося. Особли­во помітним воно стало в таких галузях, як електроніка, інформатика, об­числювальна техніка. Відстала технологія, застарілий машинний парк, низька ефективність сільського господарства були характерні тією чи іншою мірою для економіки всіх країн регіону. Неподільна монополія компартій на владу, злиття партійного й державного апарату, антидемократизм, придушення інакомислення, вирішення нагромаджених соціально-політичних проблем за допомогою сили — всі ці риси були притаманні тоталітарним режимам Східної Європи. Спроби реформування існуючої системи не принесли успі­ху. Формально схваливши перебудову, розпочату СРСР у квітні 1985 р., лідери компартій соціалістичних країн насправді відверто негативно ста­вилися до неї. Визначаючи на словах необхідність глибоких економічних і політичних зрушень та докорінного оновлення суспільства, в дійсності вони проводили лише косметичні зміни, що не зачіпали самої суті існуючої си­стеми. Все це викликало глибоку, а то і повну недовіру основної маси населення до існуючих порядків, породило практику проведення політич­них "круглих столів". Компартії, погоджуючись на політичний діалог з опо­зиційними партіями і силами, сподівалися досягти загальнонаціональної згоди в проведенні демократичних перетворень спільними зусиллями. Опо­зиція домагалась легальних умов для дальшого наступу проти існуючого політичного устрою і проведення змін.

М. Горбачев і перебудова в СРСР стали поштовхом до революцій 1989 р. Зміни в СРСР сприяли посиленню реформістського крила компартій та дискредитації консервативного неосталінського керівництва ними. Відмова від "доктрини Брежнєва", визнання права народів Східної Європи обирати свій шлях розвитку позбавили народи цих країн від страху перед радянською інтервенцією. Майже в усіх країнах події починалися з при­ходу до влади прихильників "оновлення соціалізму" в компартіях. Це було результатом або гострої внутрішньополітичної боротьби (Польща, Угорщина, Болгарія, Албанія), або відбувалося під безпосереднім тиском масових виступів (НДР, Румунія). Нові сили проголошували курс на замі­ну тоталітарного соціалізму демократичним; вони підтримували плюралізм і багатопартійність, критику тоталітаризму і політики компартій. На пер­ших же вільних виборах вони, як правило, отримували більшість і приходи­ли до влади, відтісняючи компартії. Вони вже пропонували політичні про­грами не "оновлення соціалізму", а "будівництва капіталізму", включаючи приватизацію державного сектора, сприяння бізнесу, створення ринкових структур. У політичній області вони продовжували лінію на ліквідацію тоталітарних режимів. У зовнішній політиці вони вимагали ліквідації РЕВ і ОВД, виведення радянських військ зі своїх територій.

У Польщі ПОРП 1988 р. оголосила про економічні реформи і перехід до політичного плюралізму. На "круглому столі" в лютому 1989 р. з уча­стю ПОРП й усіх опозиційних сил, включаючи "Солідарність", була досяг­нута угода про проведення виборів у парламент на багатопартійній основі. На червневих виборах 1989 р. ПОРП зазнала поразки, а опозиція сформу­вала уряд на чолі з Мазовецьким. Президентом було обрано лідера ПОРП В. Ярузельського. В січні 1990 р. ПОРП саморозпустилася, залишки її членів створили Соціал-демократичну партію. В грудні 1990 р. на всена­родних виборах президента переміг лідер "Солідарності" Л. Валенса. Країна здійснила широкомасштабні економічні реформи, направлені на перехід до ринкової економіки, але економічна ситуація на початку 90-х років зали­шалася досить скрутною.

В Угорщині початок перетворенням було покладено в травні 1988 р., коли на конференції компартії було визнано необхідність проведення полі­тичної та економічної реформ і змінено керівництво УСРП. Нові лідери виступили з ініціативою проведення "круглого столу" з опозиційними партія­ми, яких на кінець 1989 р. було понад ЗО. В жовтні 1989 р. замість комуніс­тичної партії була створена соціалістична партія. Однак на перших демо­кратичних виборах навесні 1990 р. перемогу здобули їхні політичні опо­ненти. Був сформований уряд на чолі з лідером Угорського демократич­ного форуму Й. Анталлом; президентом став представник вільних демок­ратів А. Гьонц.

У НДР політична криза виникла в жовтні 1989 р., коли розпочалися багатотисячні демонстрації та мітинги проти тоталітарного режиму. 18 жовт­ня на пленумі СЄПН Е. Хонеккер був звільнений з посади генсека партії та глави держави. Партія проголосила про свій перехід на соціал-демокра-

тичні позиції. В результаті активізації опозиційного руху в листопаді було відкрито кордон НДР із Західним Берліном та ФРН, зруйновано Берлін­ську стіну. На перших демократичних виборах у березні 1990 р. перемогу здобули опозиційні демократичні сили. Розпочалася підготовка до об'єд­нання Німеччини, яке відбулося 3 жовтня 1990 р.

Мирним шляхом відбувся перехід влади від комуністів до опозицій­них демократичних сил у Чехословаччині (так звана оксамитова рево­люція 1989 р.) і в Болгари.

Найтрагічніший характер мали події в Румунії, де існував найбільш жорстокий тоталітарний режим Н. Чаушеску, який охороняла 120-тисячна служба безпеки "Секурітате". Особливість подій в Румунії полягала та­кож в тому, що тут не було свого Л. Валенси як у Польщі, або В. Гавела, як у Чехословаччині, не було комуністів-реформаторів, як в Угорщині та Болга­рії. Антиурядові виступи вибухнули в місті Тімішоарі 21 грудня 1989 р., звідки невдоволення існуючим режимом перекинулося на інші міста і на­самперед Бухарест. З 22 до 25 грудня відбувалися криваві сутички повста­лих з військами служби безпеки. Армія перейшла на бік народу, і режим Чаушеску було повалено. Диктатор і його дружина були страчені. Влада опинилася в руках Фронту національного порятунку на чолі з І. Ілієску, який оголосив про ліквідацію всіх державних структур, що існували в часи диктатури, зокрема комуністичної партії.

Таким чином, виступи широких народних мас, які стали провідною силою демократичних революцій 1989—1990 рр. у країнах Східної Євро­пи, привели до повалення комуністичних режимів. Нові політичні сили, що прийшли до влади, розпочали курс на ринкові реформи і утвер­дження парламентської демократії. Припинили своє існування Варшав­ський договір і Рада Економічної Взаємодопомоги. Розпочався склад­ний і досить суперечливий процес вростання пост.соціалістичних країн Східної Європи в європейське і світове співтовариство.

безпеки.