8.2.4. Пухова продукція

У більшості випадків (за винятком мохеру) волосяний покрив кіз формують (у різному співвідношенні) такі типи волокон: пух, пере­хідний волос, ость, сухий та мертвий волос. Велику цінність має пух, який вичісують із волосяного покриву у період линяння. Частка пу­ху в неоднорідній вовні тварин може досягати 35 - 95 %, а начіс пу­ху — від 300 - 800 г у маток до 450 - 1300 г у козлів. Проводять два чесання з інтервалом 15 - 18 днів. Тонина пуху — 14 - 23 мкм, дов­жина — в межах 3 - 12 см. Після линяння (чесання) нова генерація пуху з’являється на поверхні шкіри в серпні і за наступні три місяці досягає майже 75 % своєї повної довжини перед линянням. У верес­ні приріст за довжиною становить 35 %, жовтні — 25 і листопаді — 15 %. Пух кіз має дуже мало жиропоту, тому вихід чистого волокна здебільшого досягає в середньому 90 - 95 % і рідко буває нижчим за 85 %.

На якість пуху негативно впливають: наявність ості (бажано не більше ніж 10 %, причому грубу ость легше видалити з пуху під час первинної обробки) та мертвого волосу, зваляність, рослинні до­мішки і лупа, погіршення еластичності й пружності, а також жорст­кість та ламкість волокон. Проте за високого рівня селекції і техно­логії пух кіз характеризується низкою визначних якостей: дуже тон­кий та пружний, еластичний і шовковистий, відносно довгий та стійкий проти звалювання, легкий і міцний, маложиропітний та м’який, а не сухий. Його використовують у трикотажному виробниц­тві, а пухові хустки «павутинка» були і залишаються візитною карт­кою високої якості продукції та перспектив розвитку пухового козів­ництва.