10.2.2. Рисисті породи

Створення рисистих порід відносять до кінця XVIII — початку XIX ст., що було пов’язано з потребою легкого міського транспорту в швидких запряжних конях. Першу породу, яка отримала назву нор- фольський рисак, було виведено в Англії. Проте селекційна робота з нею не підкріплювалася рисистими випробуваннями коней, тому не мала подальшого розвитку.

Нині у світі існує чотири спеціалізовані рисисті породи — орлов­ська, російська, стандартбредна (США) та французька. Родоначаль­ник орловського рисака Барс І народився в 1784р., американського Гамблетоніан XI — 1849, французького Фусший — в 1883 р. Коней цих порід використовують для перевезення вантажів, на різних сільськогосподарських роботах, швидкої їзди в екіпажах та спорті.

Орловська рисиста порода виведена складним відтворним схрещуванням коней арабської, датської, голландської, чистокров­ної верхової порід із подальшим розведенням помісей «у собі».

Характерною особливістю породи є висока роботоздатність, міц­ний кістяк, розвинені м’язи, своєрідна краса (рис. 10.3). Середня жива маса тварин — 500 — 550 кг. Найпоширеніші масті — сіра, гніда, ворона, рідше — руда й бура.

Коні зазначеної породи добре акліматизуються, досить довговіч­ні, тривалість використання 18 — 22 роки, плодючі — від 100 кобил

отримують 80 — 85 лошат. Основний недолік — невисока скороспі­лість: їх розвиток завершується в 4 — 5-річному віці. Орловських ри­саків використовують для роботи в упряжі, поліпшення робочих ко­ней і в біговому спорті. Вони жваві й витривалі.

□ Рекорд на дистанції 1600 м — 1 хв 57,2 с (Ковбой), 2400 — 3 хв 02,5 с (Іппіт), 3200 м — 4 хв 13,5 с (Піон).

Орловська рисиста порода позитивно вплинула на виникнення рисистого конярства у Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії та інших західноєвропейських країнах.

Племінну роботу ведуть у напрямі підвищення роботоздатності, жвавості, скороспілості із збереженням позитивних якостей породи. Розводять на кінних заводах: Дібрівському Полтавської, Запорі­зькому Запорізької, Лимарському Луганської і Лозівському Харків - ської областей.

Російська рисиста порода створена схрещуванням орловських кобил із американськими рисистими жеребцями та розведенням помісей «у собі». Його метою було отримати коней із вищими показ­никами жвавості, ніж в орловських рисаків. Як самостійну породу затвердили в 1949 р. (рис. 10.4).

Російська рисиста порода поступається орловській рисистій за нарядністю, довжиною тулуба, плодючістю, проте переважає її за сухістю конституції, глибиною грудей, скороспілістю та жвавістю.

□ На дистанції 1600 м світовий рекорд установила кобила американської стан- дартбредної породи Бітт Тзе Уілл — 1 хв 51,4/5 с (1993 р.), а в межах СНД же­ребець Полігон — 1 хв 56,9 с (1984 р.), 2400 м — 3 хв 03 с (Павлін, Колчедан), 3200 м — 4 хв 6,1 с (Павлін).

Коні цієї породи досить великі, з гарно розвиненими м’язами, су­хожилками та зв’язками, правильним екстер’єром, сухою міцною конституцією, з добрим норовом. Молодняк скороспілий, закінчує ріст у 4-річному, але максимальну жвавість тварини виявляють у

5 — 6-річному віці. За жвавістю коні російської рисистої породи на дистанції 1600 м перевершують орловських рисистих на 2 — 3 с, тому їх використо­вують у спортивних змаганнях, а плідників — для поліпшення ро­бочо-користувальних якостей тварин.

Селекційну роботу з породою ведуть у напрямі підвищення пло­дючості, скороспілості та жвавості за збереження легкозапряжного типу. Розводять на кінних заводах: Дібрівський Полтавської, Ли­марський Луганської, Запорізький Запорізької областей.