Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.7. Утримання та годівля дорослих коней

Коней утримують у стайнях, обладнаних денниками та стійлами. Останні споруджують у два ряди вздовж бокових стін із проходом посередині стайні 2,6 м. Площа денників досягає 9 — 16 м2. їх обла- штовують годівницями, які розміщують на висоті 1 м від підлоги. Стійла розділяють суцільними перегородками, їх розмір залежить від величини коней і в середньому становить: довжина — 3, шири­на — 1,75 м.

Найдоцільніше в стайнях використовувати комбіновані підло­ги — біля годівниці глинобитну, а ближче до сечового жолоба — дощану чи цегляну з ухилом у бік останнього. Для підстилки при­датні тирса, торф, солома з розрахунку 2 — 3 кг щодня на одну го­лову.

Годівниці (ясла) влаштовують вздовж стін. У приміщенні для напування коней встановлюють корита чи невеликі баки з кришка­ми. Роздавання кормів і прибирання гною проводять уручну. В стайнях мають бути приміщення для зберігання кормів, збруї, інве­нтарю. Для забезпечення тваринам оптимальних умов утримання застосовують припливно-витяжну вентиляцію.

Стайні будують на 20, 40 та 60 голів робочих коней. Узимку тем­пературу в приміщенні підтримують на рівні 4 — 10 °С, відносну во­логість повітря — не менше ніж 85 %.

Робочих коней утримують у стійлах, а жеребців, жеребних і під- сисних кобил — у денниках. У кінних заводах племінне поголів’я розміщують у денниках. Конюх доглядає 15 — 20 голів. Кожну пару тварин закріплюють за їздовими, які відповідають за їхній стан здоров’я, роботоздатність та раціональне використання.

Годівля. Характерною особливістю органів травлення коней є невелика місткість шлунка, тому за одну даванку їм не можна зго­довувати велику кількість кормів. Переповнення травного каналу спричинює утруднення дихання й сповільнення руху тварин.

Під час виконання робіт коні витрачають енергію, джерелом якої є вуглеводи, що використовуються організмом упродовж перших трьох годин роботи. Тому коней годують залежно від її характеру, тобто в разі виконання важкої і середньої роботи 6 — 7, а якщо вони відпочивають — то 3 рази на добу.

Напувають тварин після поїдання грубих кормів до згодовування концентрованих, оскільки потрапляння води в організм після конц- кормів зумовлює їх вимивання в кишки, що значно знижує пере­травність корму.

У стійловий період до раціону коням уводять концентровані (овес, ячмінь, пшеничні висівки, зерно кукурудзи і в незначній кількості зерно пшениці та жита), грубі (сіно — переважно злакове, солома — вівсяна, просяна, ячмінна), соковиті (кукурудзяний силос, буряки, морква) корми. За загальною поживністю грубі в раціоні можуть до­сягати 50 %. Сіно бобових культур згодовують у суміші із злаковими, бо окрема його даванка спричинює у тварин здуття й кольки.

Улітку коней випасають на пасовищах чи згодовують свіжоско- шену траву. Тваринам верхових і рисистих порід її згодовують до 50 кг на добу.

Кількість концентрованих кормів у раціонах робочих коней за­лежить від виду роботи. Якщо робота легка, то їх даванку зменшу­ють, а в раціон вводять більше грубих і соковитих. Частка концент­рованих кормів у раціонах робочих коней становить 30 — 40 %. На 100 кг живої маси максимальна кількість грубих кормів досягає 3 — 4 кг, із них сіна — 1,5 — 2 кг. Норми годівлі для робочих коней визначають залежно від живої маси, роботи, яку необхідно викона­ти, її інтенсивності та фізіологічного стану організму (табл. 10.1).

10.1. Норми годівлі робочих коней, на одну голову за добу

Жива маса, кг

Робота

легка

середня

важка

кормових

одиниць

перетрав­ного про­теїну, г

кормових

одиниць

перетрав­ного про­теїну, г

кормових

одиниць

перетрав­ного про­теїну, г

400

7,00

800

8,96

840

10,8

960

500

8,75

870

11,20

1050

13,5

1200

600

10,50

1050

13,44

1260

16,2

1440

Робочим коням із розрахунку на 1 к. од згодовують: перетравного протеїну — 80 - 90 г, кальцію — 4 - 5, фосфору — 4 - 5 г і кароти­ну — 10 — 15 мг. Кобилам, починаючи з четвертого місяця жеребно­сті, норму годівлі збільшують на 1,5 — 2, підсисним — на 3 — 4 кг су­хої речовини, а з дев’яти місяців — відповідно на 2 — 3 і 4 — 6 кг. На кожну кормову одиницю жеребній і підсисній кобилі згодовують: перетравного протеїну — 115 г, кальцію — 7 — 8, фосфору — 5 — 6 г і каротину — 25 мг.

У разі роботи коней у полі норму годівлі збільшують на 20, а на важких дорогах та під час виконання транспортних робіт — на

10 %. Тваринам, які не працюють, норму годівлі знижують на 30 % порівняно з тією, що розрахована для виконання легкої роботи. Як­що коні недостатньо вгодовані, то даванку концентрованих кормів їм збільшують на 2 — 3 к. од.

Частка кормів у раціонах робочих коней у період виконання важкої роботи становить: концкорми — 40 — 55 %, грубі — 35 — 40, соковиті — 5 — 25 %, а середньої і легкої — відповідно 35 — 45, 35 — 50, 5 — 20 % та 25 — 30, 60 — 65, 5 — 20 %. Потреба дорослого ро­бочого коня живою масою 500 кг під час виконання середньої роботи на рік досягає 47 ц к. од. і 3,8 ц перетравного протеїну, а легкої — відповідно 33 і 2,6.

Племінним і спортивним коням згодовують доброякісне сіно, со­ковиті (морква, цукрові буряки, картопля) та суміші концентрова­них кормів, які у зимовий період становлять не менше ніж 50, а за пасовищного утримання — 30 — 40 %.

Раціони жеребців повинні містити різноманітний набір кормів і бути збалансованими за поживними, мінеральними і біологічно ак­тивними речовинами. До їх раціону також вводять корми тваринно­го походження (м’ясо-кісткове борошно, збиране молоко, сир, курячі яйця), пророщене зерно (400 — 500 г на день), премікси, кухонну сіль. У літній період жеребцям згодовують свіжоскошену траву (до 30 кг за добу). В разі посиленого статевого навантаження раціон же­ребців має складатися із концентрованих кормів — 60 %, грубих — 35 і соковитих — 5 %.

Жеребцям рисистих і верхових порід у парувальний період на 100 кг живої маси згодовують 2 к. од. і 130 г перетравного протеїну, а в інші періоди — 1,6 к. од. та 100 г; кальцію — 6 — 8 г, фосфору —

5 — 4 г, каротину 35 — 15 мг. Плідникам ваговозних порід раціон зменшують на 0,2 к. од.

Після закінчення парувального періоду жеребців переводять на звичайний раціон, вилучаючи корми тваринного походження. Плід­нику живою масою 550 кг у непарувальний період згодовують: сіна — 9 кг, концкормів — 4 — 5 і соковитих — 3 — 5 кг.

Племінним кобилам до раціону вводять сіно лучне чи злаково- бобове, моркву, буряки, картоплю, якісний силос. У літній період кобилам верхових і рисистих порід дають зелену масу чи випасають на пасовищах, а також згодовують 2 — 3 кг сіна і 1,5 — 2 кг вівса на одну голову за добу. Для забезпечення організму мінеральними ре­човинами використовують кісткове борошно, преципітат, трикаль­ційфосфат або крейду кількістю 30 — 60 г і кухонну сіль 30 — 50 г на одну голову за добу.

У другій половині жеребності норму концентрованих кормів збі­льшують на 1 — 2 кг і до раціону вводять пророщене зерно, моркву, трав’яне і м’ясо-кісткове борошно та мінерально-вітамінні добавки.

Із розрахунку на 100 кг живої маси жеребним кобилам дають

1,6 — 1,7 к. од. і 105 — 110 г перетравного протеїну, а підсисним — відповідно 2,0 та 100 — 105. Якщо підсисних кобил використовують на легких роботах, то норми годівлі збільшують на 30 %.

Перед годівлею коней напувають (добова потреба води взимку — 30 — 50, влітку — 70 — 80 л на одну голову), після чого згодовують корми у такій послідовності: грубі, соковиті й концентровані. Поло­вину грубих кормів дають у вечірню годівлю.

Концентровані корми згодовують однаковими даванками або за­лежно від характеру й тривалості роботи розділяють їх на ранок і обід. Годувати коней припинять за 30 — 40 хв до початку роботи, оскільки в цей період відбувається часткове перетравлення корму і перевантаження травного каналу зменшується.