14.2. Коротка характеристика хутрових звірів

В Україні розводять із ряду хижаків — норок, сріблясто-чорних лисиць і голубих песців, а із ряду гризунів — нутрію і шиншилу, останніх переважно у приватних господарствах (рис. 14.1). Розпо­чато розведення фреток.

Норка належить до родини куницевих. Маса дорослих самців становить 1,8 — 3,2 кг, самиць — 1 — 2 кг, довжина тіла — 35 — 50 см. Тривалість життя 7 — 8 років, племінного використання — 2 — 4 ро­ки. Статевої зрілості досягають у віці 9 — 10 міс. Сезон розмножен­ня — лютий — квітень, найбільш інтенсивний у першу половину бе­резня. Гін триває 25 — 30 діб, еструс (тічка) — 1 — 2 доби з повторен­ням 2 — 3 рази через 5 — 10 діб. Овуляція у норок провокована і від­бувається тільки під час спаровування. Повторне спаровування проводять через 7 — 10 діб після першого.

Вагітність у норок триває 37 — 80, а період інтенсивного росту за­родків — 27 — 28 діб. Для норок характерний латентний період вагі­тності — стадія вільних зародкових пухирців (переривчастий ембрі­огенез), який може тривати від 1 до 54 діб.

Щеніння у норок відбувається у квітні на початку травня. Щеня­та народжуються масою 9 — 12 г. Зуби прорізуються через 18 — 20 діб, а очі відкриваються через 29 — 30. Відсаджують щенят у 40 — 45 діб. Молодняк росте інтенсивно: жива маса у місячному віці досягає 150 - 250 г, у 2 міс — 450 - 700 і у 4 — 850 - 1300 г.

Світова колекція налічує близько 340 основних кольорових форм норок. У звірогосподарствах України розводять десять основних ко­льорових форм: стандартну, чорну норку-джет, сріблясто-голубу, сапфірову, американське паломино, пастель, соклот-пастель, фінсь­кий топаз, чорну хрестовку і «дику» норку.

Лисиця належить до родини собачих. Маса дорослих самців

5,5— 7,5 кг, самиць — 5 — 6,5 кг. У кліткових умовах розводять пе­реважно сріблясто-чорних, їх часто називають чорнобурками, що абсолютно неправильно, оскільки чорно-бурі лисиці це зовсім інша група звірів, які значно відрізняються від сріблясто-чорних за свої­ми спадковими ознаками.

Тривалість життя у лисиць 10 - 12, племінного використання —

4 — 6 років. Статевої зрілості досягають у 9 — 11 міс. Початок гону — грудень — січень. Підготовку до гону починають з вересня, звертаю­чи основну увагу на вгодованість.

Тривалість вагітності у лисиць 51 — 52 доби. Щенята народжу­ються живою масою 80 — 100 г. Народження дуже дрібних (60 — 70 г) і дуже великих (120 — 140 г) небажане і пов’язане з огріхами у го­дівлі. У віці 40 — 45 діб щенят відсаджують. Молодняк росте інтен­сивно: у місячному віці досягає живої маси 750 — 850 г, у 2 міс —

1,7— 1,9 кг, а у 4 — 3,7 — 4,1 кг.

Світова колекція налічує понад 11 відтінків забарвлення. В Україні розводять лише сріблясто-чорну лисицю, а із середини 70-х років минулого століття у Сокальському звірогосподарстві розпочато розведення червоної лисиці-вогнівки.

Песець належить до родини собачих. Маса дорослих самців

6 — 8 кг, самиць — 5 — 7 кг. Голубий песець є мутантною формою бі­лих песців. Забарвлення їх темне впродовж року і варіює від темно- до світло-коричневого. Тривалість життя 8 — 10, племінного вико­ристання 3 — 5 років.

Статевої зрілості песці досягають у 9 — 11 міс. Гін розтягнутий з лютого по квітень. Тічка триває 12 — 14 діб, а статева охота — 3 — 5, інколи 8 — 10 діб. Повторні спаровування на 2 — 3-й день підвищу­ють багатоплідність. Вагітність триває 49 — 54 доби. Самиці наро­джують 8 — 10 щенят живою масою 60 — 90 г, а багатоплідні — 45 — 50 г. У песців спостерігається висока ембріональна смертність: у багатоплідних — 30 — 50 %, у малоплідних — 15 — 30 %. Інтенсив­ність росту щенят висока. У місячному віці жива маса досягає 550 — 750 г, у 2 міс — 1,6 — 2,0 кг, а у 4 — 3,6 — 4,0 кг.

Тривалість лактації близько 40 днів. Після припинення виді­лення молока щенят слід відсаджувати, оскільки самиці не допус­кають їх до молочних залоз, огризаються і можуть загризти малят.

У звірогосподарствах розводять дві породи голубих песців — вуалеву і сріблясту, які відрізняються загальним забарвленням і структурою волосяного покриву та деякими показниками розмно­ження.

Тхори. Останнім часом в Україні розпочато розведення тхорів (фреток), які належать до родини куницевих. Відомі три види тхо­рів — світлий, чорний і фуро (африканський, відомий під назвою фретка).

Гін у світлого тхора триває з лютого до серпня, найбільш інтен­сивно — з третьої декади березня до середини квітня. Тривалість вагітності 37 — 38 діб. Чорний тхір досягає статевої зрілості у 10 — 12 міс. Період гону — початок квітня до першої декади черв­ня. Тривалість вагітності 40 — 42 доби. Тхір фуро статевої зрілості досягає в 10 — 11 міс. Тривалість гону — з кінця березня до сере­дини серпня. Тривалість вагітності 40 — 42 доби. Внаслідок схре­щування фуро з чорними тхорами отримують гібридів — тхірофрет- ки. При цьому виявляються ефект гетерозису і різноманітність за­барвлення.

Тхори фуро людину сприймають спокійно, лагідно, чого не мож­на сказати про їхніх диких родичів — світлих і чорних. Лактуючі самиці приймають корм із рук, дозволяють брати своїх дітей із гніз­да. Самиці фуро багатоплідні, народжують 10 — 16 малят. Щенята вкриті густим пухом, до 24 — 27 діб глухі, до 30 — 37 — сліпі. Тхори невибагливі до кормів. Вони охоче поїдають молоко, м’ясо, яйця, рибу, хліб, овочі. Норми годівлі не розроблені. За основу приймають норми для норок.

Нутрія — великий гризун. Крім цінної шкурки, від неї отриму­ють харчове м’ясо. Середня маса нутрій 4 — 5 кг, довжина тіла 50 — 65 см. Самці більші від самиць на 10 — 12 %. Окремі екземпля­ри досягають довжини до 90 см за маси тіла до 13 кг. Тривалість життя 6 — 8 років, племінного використання — 2 — 4 роки. Стате­вої зрілості досягають у віці 4 — 5 міс, а до розмноження допуска­ють у 6 — 7 міс. Від нутрій отримують приплід 2 — 2,5 раза на рік за суміщення вагітності з лактацією. Вагітність триває 130 (127 — 137) діб. Тічка повторюється через 25 — 30 діб, а перша охота після ще­ніння настає через 2 — 5 діб. Проте спаровування у цей період дає низьку заплідненість (10 — 12 %). Самиця народжує 5 — 6 малят живою масою 150 — 250 г. Вони опушені, добре розвинені і через кілька годин можуть виходити із гнізда і навіть плавати. Від­саджують молодняк у віці 40 — 45 діб і утримують до 3 міс погнізд- но, потім розподіляють за статтю. Щенята швидко ростуть: у місяч­ному віці досягають живої маси 600 — 700 г, у 2 міс — 1,0 — 1,2 кг, а у 4 — 2 - 2,5 кг.

У нутрій є низка анатомічних особливостей. Молочні залози у самиць розміщені у верхній третині бічної поверхні. У самців сім’яники знаходяться у черевній порожнині або опускаються через пахові канальці під шкіру, що запобігає перегріванню чи охоло­дженню їх. Лапи і хвости не опушені і в разі сильних морозів у хо­лодному приміщенні можуть відмерзати.

Забарвлення стандартних нутрій коричневе, а підшерсток має коричневий і сірий відтінки. Виведено інші кольорові групи — білі, золотисті, сріблясті і бежеві.

Шиншила — південноамериканський гризун. На волі трапля­ються два види шиншили — велика (довжина тулуба 35 — 40 см) і мала (25 — 30 см). У кліткових умовах розводять малу шиншилу.

Статевої зрілості досягає у 7 — 10 міс. Тривалість вагітності малої шиншили 106 — 114 діб, а життя — 18 — 20 років. Нормально роз­множується до 12—15 років. Щенята народжуються зрячими, опу­шеними, масою 40 — 50 г. Самиця народжує 2 — 3 малят, інколи до 5. Утримують у клітках. Для годівлі використовують рослинні корми: траву, сіно, коренеплоди, фрукти, зерно злаків, спеціальні ком­бікорми. Вагітним і лактуючим самицям згодовують молоко. Шин­шила досить чутлива до якості кормів. Згодовування запліснявілого корму спричинює загибель звірків.