Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.1.2. Основи раціонального використання пасовищ

Вплив випасання на травостій. Випасання худоби — це склад­ний комплекс взаємодії тварин і рослинних організмів. Воно більше впливає на лучні ценози, ніж скошування, оскільки тварини поїда­ють рослини на неоднаковій висоті і в різний час. Виявляється се­лективність у поєднанні різних видів трав. Тварини діють на пасо­вище механічно (копитами), залишають екскременти. За рівномір­ного навантаження і добре організованого випасання трави добре кущаться, формується міцна, пружна дернина, із травостою випадає малоцінне різнотрав’я.

Ємність пасовищ, тобто навантаження тварин на пасовище залежить від його продуктивності, що визначається ґрунтово- кліматичними умовами, травостоєм, технологією вирощування трав і експлуатації пасовищ. На високопродуктивних культурних зрошу­ваних пасовищах можна утримувати 3 — 4 дійні корови на 1 га або виділити 0,25 — 0,33 га на одну голову, приблизно стільки ж коней, набагато більше овець та інших видів поголів’я (табл. 37).

Таблиця 37. Середнє сезонне навантаження різних груп тварин на 1 га культурних пасовищ, голів (за П.С. Макаренком, 1988)

Вид поголів’я

Незрошуване пасо­вище

Зрошуване пасови­ще

бобово-

злакове

злакове

бобово-

злакове

злакове

Полісся

Корови дійні

1,9

2,5

2,5

3,1

Вівці

12,5

16,6

-

-

Ремонтний молодняк великої





рогатої худоби *

3,8

5,0

5,0

6,2

Лісостеп

Корови





дійні

1,7

2,0

2,7

3,2

м ясні

1,4

1,6

-

-

Вівці

12,0

14,0

-

-

Ремонтний молодняк великої





рогатої худоби *

3,7

4,0

5,4

6,4

Степ

Корови





дійні

1,3

1,0

3,4

3,4

м ясні

1,0

0,8

2,7

-

Вівці

10,0

8,0

25,0

-

Ремонтний молодняк великої





рогатої худоби *

2,6

2,0

6,8

6,8


* Середнє за період вирощування від 6 до 24 міс.


Таке саме навантаження дійних корів і в інших країнах — Ве­ликій Британії, Франції, Бельгії та ін. Тільки для дуже високопро­дуктивних корів виділяють по 0,4 — 0,5 га на голову, для овець — до 0,2 га і більше на природних травостоях у Австралії і лише по 0,05 —

0, 1 га — в Новій Зеландії.

У кожному конкретному випадку важливо знайти оптимальне співвідношення між продуктивністю пасовища і чисельністю тва­рин, що пасуться. Інколи доцільно дещо збільшити кількість тварин на 1 га пасовища, використавши для їх підгодовування менш цінні корми. В результаті цього збільшується загальний вихід продукції. Навіть короткочасне перебування тварин на пасовищі позитивно позначається на їхній молочній продуктивності. Це важливо, якщо врахувати, що в Лісостепу і Степу України з їх високим рівнем роз- ораності земель можливості розширення площі культурних пасовищ обмежені.

Недовантаження, як і перевантаження, пасовища неприпустимі. Недовантаження не тільки знижує вихід продукції з 1 га угіддя, а й певною мірою позначається на продуктивності і плодючості тварин.

Проілюструємо це на прикладі, який описав А.П. Мовсисянц, з посиланням на чотирирічні досліди П. Брауна (Австралія). При ви­пасанні мериносових валахів на пасовищі з канарковою травою лу­чною і конюшиною з навантаженням 5 і 10 тварин на 1 га вихід во­вни від однієї вівці становив 5,7 кг, а при збільшенні його до 15 го­лів навіть підвищився до 6,6 кг і лише при випасанні на 1 га 22,5 голови знизився до 5,3 кг. При цьому з розрахунку на 1 га пасовища одержали вовни відповідно 27,7; 56,7; 83,7 і 120,4 кг. Збільшення кількості вівцематок для випасання на 1 га на пасовища, за даними

І. Гулайджа (1965), сприяло підвищенню їх плодючості. Так, при навантаженні 2,5; 5; 7,5 і 10 вівцематок плодючість їх становила відповідно 105, 168, 148 і 144 %, настриг вовни на вівцю — 4,4; 3,8; 4,1 і 3,9, а на 1 га — 11,19, 31 і 39 кг. Отже, при збільшенні наван­таження пасовища продуктивність тварин може знижуватись, але виробництво продукції на одиницю площі пасовища збільшується.

Щільність випасання худоби. Це кількість голів або загальна маса тварин, які одночасно пасуться на 1 га його. Як і ємність пасо­вища, щільність випасання тварин впливає на врожайність, ботані­чний склад і повноту використання травостою, фізичні властивості і поживний режим ґрунту, продуктивність тварин. За даними П.С. Макаренка (1988), на пасовищах продуктивністю 40 — 44 ц/га корм. од. одночасно можна випасати до 100 голів на 1 га, а на висо­копродуктивних (80 — 120 ц/га сухої маси) при порційному випасан­ні — до 800 голів (табл. 38).

Таблиця 38. Кількість порцій за день і щільність випасання корів залежно від урожаю зеленої маси і вмісту бобових у травостої

(на стадо з 200 корів 140 ц трави)*

Урожайність зеленої маси, ц/га

Кількість порцій, якщо вміст у травостої люцерни і конюшини, %

Загальна площа на день, га

Щільність випасання, корів на 1 га

до 30

більш як 30

20 - 40

1

2 - 3

7,0 - 3,6

30 - 160

40 - 60

1 - 2

3 - 4

4,4 - 3,6

160 - 250

60 - 80

2 - 3

4 - 5

2,4 - 1,8

250 - 550

80 - 100

3 - 4

5 - 6

1,8 - 1,4

550 - 700

100 - 120

4 - 5

6 - 7

1,4 - 1,2

700 - 800


* Справочник по кормопроизводству. — М.: ВНИИ кормов, 1985.


Системи і способи використання пасовищ. Застосовують пе­реважно три системи випасання тварин — вільну, загінну та пор­ційну (в літературі трапляються аналоги системи вільного випасан­ня — безсистемна, вільна, така, що не регулюється).

Вільну систему застосовують повсюди на заливних луках, від- гінних, у тому числі гірських альпійських і субальпійських пасови­щах Кавказу, Криму, полонинах Карпат та в інших гірських райо­нах. Вона неефективна, оскільки при її використанні часто немож­ливо узгодити кількість тварин із площею випасу, що призводить до надмірного спасування травостою і різкого зниження врожайності трав. Нерідко такий випас застосовують і в кормових сівозмінах на багато- та однорічних травах. Він може бути ефективнішим, якщо організувати пасіння «з-під ноги». Цей спосіб застосовують повсюди на необгороджених пасовищах. Звичайно на стадо слід мати пасту­ха і двох помічників, а для великого стада і одного - двох верхових коней, а також спеціально навчених собак. Попереду стада йде пас­тух, ліворуч або праворуч — його помічники залежно від того, з яко­го боку знаходиться неспасений травостій.

Загінне випасання полягає в тому, що пасовище поділяють на ді- лянки-загони з постійною і переносною огорожею. Інколи для зруч­ності поливу і проведення інших робіт межі загонів позначають пі­кетами, а пасовище огороджують тільки по периметру і скотопрого­ну. Тривалість перебування тварин у загонах можна регулювати залежно від урожаю трави — на початку випасання (циклу) утри­мувати в загоні тварин протягом 1 - 2, в кінці — 5 - 6 днів. Загони дають змогу поліпшити догляд за пасовищами, проводити його ре­гулярновідповідно до плану. Регульоване випасання, удобрення, зрошення та інші прийоми догляду за травостоєм рослини запобі­гають випаданню рослин, забезпечують високу продуктивність па­совища протягом тривалого періоду.

Кількість загонів на пасовищі визначають у такій послідовності. Спочатку встановлюють оптимальний період відростання трави в загоні, який у середньому становить 26 - 30 днів. Це означає, що через 26 - 30 днів у загоні знову можна випасати тварин. Звичайно на початку циклу випасання трави вистачає на 1 - 2, в кінці — на 6 - 8 днів. Проте тварин не слід випасати у загоні більш як 5 - 6 днів, щоб уникнути надмірного спасування травостою, його витоп­тування, засмічення екскрементами, що небезпечно з огляду на са­нітарію травостою і можливість зараження ґрунту яйцями гельмін­тів. Відомий теоретик і практик пасовищного утримання тварин французький учений проф. А. Вуазен також вважає, що перебуван­ня тварин у загоні більш як 6 днів рівнозначне вільному випасан­ню, оскільки трава після першого дня випасання встигає так відрос­ти, що її знову можуть спасувати тварини. Це призводить до знач­ного зниження продуктивності пасовища.

Отже, в середньому стадо в загоні може перебувати 3 - 4 дні:

1 - 2 дні на початку і 5 - 6 днів — у кінці циклу випасу (час, за який спасують траву в загонах). Якщо тривалість періоду відростання травостою 28 днів і тварини перебувають в одному загоні протягом 3 - 4 днів (у середньому 3,5), слід виділити 28 : 3,5 = 8 загонів. На суглинкових ґрунтах оптимальний період продуктивного викорис­тання травостою на пасовищах становить приблизно 4, а період створення міцної дернини залуженням — 2 роки. У цьому разі схе­ма поділу пасовища на загони матиме такий вигляд: 1 - 4 — загони для випасання, 5 — перезалуження, 6 — сіножаті, 7 - 10 — випа­сання; 11 — перезалуження; 12 — сіножаті. У 5-му і 11-му загонах у роки підсівання трав збирають на корм покривні культури, а восе­ни — отаву травосуміші. На другому році (6-й і 12-й загони) на укіс використовують бобово-злакову суміш першого року використання. Практично в 6-му і 12-му загонах можна випасати тварин після 1 - 2 укосів трави. Якщо тривалість продуктивного використання траво­стою 7 - 8 років (особливо на супіщаних і торфових землях), а на перезалуження (самозасівання або сівба трав) потрібно один рік, то на пасовищі буде 8 - 9 загонів.

На півдні України пасовища нерідко створюють на орних землях. Для цього біля ферм виділяють мінімально можливу площу — 0,15 - 0,2 га на одну корову. Для збільшення площі пасовища вико­ристовують післяукісні, післяжнивні та озимі проміжні посіви в кормових і польових сівозмінах.

Порційне випасання — це основний спосіб випасання тварин. Вперше застосований у Новій Зеландії ще в 1936 р. За прикладом Данії, де корів пасли на прив’язі, було введено в практику виділення вузької смуги пасовищної ділянки, обмеженої переносною огорожею. Для високопродуктивних пасовищ уранці виділяють невелику ділян­ку 30 - 40 м2 на одну тварину (30 - 40 кг зеленої маси). Звичайно до 10.30 - 11.00 більшість тварин переривають випасання для ремиґан­ня. Через 40 - 50 хв огорожу переносять на кілька метрів. При цьому все стадо знову починає пастись. Після денного доїння худоба «під­чищає» площу, виділену їй у першій половині дня. Потім ще 1 - 2 рази їй дають свіжу траву. Це дає змогу одержати додатково 1 - 1,5 л молока на корову в день без додаткових витрат. Порційний випас широко практикується, але зводиться частіше до виділення одноден­них порцій, тоді як слід виділяти 2 - 3 порцій на день.

Порівняння безсистемного, загінного і порційного способів вико­ристання пасовищ за деякими показниками свідчить про великі переваги порційного випасання та його аналогів (табл. 39), а саме:

♦ за порційного випасання пасовища більше часу вільні від тва­рин, що позитивно впливає на відростання трави;

♦ поліпшуються фізичні властивості ґрунту, і це у майбутньому позитивно впливає на продуктивність і тривалість використання травостою;

♦ тварини краще поїдають траву — на 85 - 90 %, а в окремих ви­падках і більше проти 60 - 70 % при безсистемному і великозагін- ному випасі;

♦ поліпшується догляд за травостоєм;

♦ підвищується продуктивність пасовища.

Таблиця 39. Ефективність різних способів використання пасовищ

(за А.П. Мовсисянцом, 1976, з посиланням на Пааш, 1956)

Спосіб випасу

Кількість

загонів

Вихід кормових одиниць

з 1 га

%

Вільний

1

2490

100

Ділянковий

4

3150

126

Великозагінний

7

4580

184

Дрібнозагінний

14

5900

237

Одноденний

28

7130

286

Порційний

8300

333

Погодинний*

10 600

425


* Практично такий самий, як і смуговий, фронтальний і т.ін.


З розвитком порційного випасання з’явились його різновиди — погодинний, смуговий, фронтальний тощо. Суть їх полягає у виді­ленні нових малих ділянок прямокутної форми або фронтальних смуг упоперек загону на всю його ширину кілька разів на день, що дає змогу збільшити продуктивність пасовища. Чим вужча смуга і чим частіше переносять огорожу, тим чистіше спасування траво­стою, вищі продуктивність пасовищ і надої.

Випасання на прив’язі (в лінію або на припоні з радіусом 4 — 5 м) застосовують для невеликих груп тварин. Він є різновидом порцій­ного випасання, його ефективність висока і прирівнюється до пого­динного, смугового та ін.

Загінні і порційні випасання тварин широко застосовують у зарубіжних країнах. Поділ пасовищ на загони здійснюють різними способами. За даними М.Г. Андрєєва, у Великій Британії для цього використовують електроогорожу, дріт, каміння, жердини, живу огорожу. У Швеції переважає дрібнозагінний поділ пасовищ. У загонах тварини перебувають від 2 до 6 днів. Скошену траву згодовують тваринам у стійлах. При цьому із зростанням надоїв збільшуються і витрати на годівлю та утримання тварин. У Вели­кій Британії і Франції тварин утримують на пасовищах майже ці­лий рік. У більшості європейських країн застосовують електрови- пасання.

За інтенсивного загінного випасання у Новій Зеландії вихід про­дукції на 50 % більший, ніж при неконтрольованому випасанні. За даними Р.А. Афанасьєва і Я. Варги (1979), випасання в малих заго­нах дає змогу дотримуватись основного правила раціонального ви­користання пасовищ — скорочення періоду спасування травостою і тривалі проміжки між випасаннями.

У Канаді в результаті 8-річного експерименту встановлено, що при безсистемному випасанні на 1 кг приросту тварини витрачали 13,5, а при порційному — 10,4 кг сухої речовини. У штаті Небраска (США) при вільному, безперервному випасанні мали 38, при дріб- нозагінному — 52 ц сухої речовини на 1 га пасовища.

Пасовищезміни. Для забезпечення високої продуктивності і довголіття пасовищних травостоїв треба забезпечити черговість пе­ріодів випасання і перезалуження (або засівання, скошування). На чисто злакових або переважно злакових пасовищах у районах до­статнього зволоження бажано зменшити негативний вплив однобіч­ного пасовищного використання угіддя. За даними П.С. Макаренка (1988), можна застосовувати перемінне його використання — один рік скошування, другий — випасання. Добрі результати, але нижчі, ніж у першому випадку, мають, коли знімають укіс з наступним ви­пасанням. Разом з тим П.С. Макаренко рекомендує враховувати вид травостою. Так, укісно-пасовищне використання травостою з білою конюшиною призводить до зниження її частки у травостої, тобто до погіршення пасовищного корму. Перевагу пасовищно- укісного використання пасовищ підтверджують і зарубіжні автори (Д. Остендорп, Дж. Кеніг).

Наші спостереження в Лісостепу і Степу України свідчать, що перевага укісно-пасовищного використання пасовищ тим більша, чим жорсткіші умови на пасовищі влітку (жарка погода, нерегуляр­ні поливи, огрублення трави, теплові стреси).

Скошування трави в різні фази (вихід у трубку, колосіння, цві­тіння злаків) чергують зі строками випасання — раннім, середнім, пізнім або здійснюють чергування перезалуження, скошування і випасання. Все це чергують у прийнятому порядку за площею і ро­ками (табл. 40). Наведена в таблиці схема пасовищезміни досить детальна. Може бути і більш простий її варіант, за принципом ро­тації прийомів використання пасовища в часі і на площі аналогічно ротаційній таблиці чергування полів у сівозміні.

Таблиця 40. Орієнтовна схема пасовищезміни для багаторічних зрошуваних пасовищ із злаковим травостоєм

(за П.С. Макаренком, 1988)

Рік

використання

Загін

1

2

3

4

б

6

7

8

9

10

11

12

Перший

ст

ск

сц

вр

вр

вп

вс

вп

вр

вп

вр

вс

Другий

вп

вр

вс

ст

ск

сц

вр

вс

вп

вс

вп

вр

Третій

вс

вп

вр

вп

вр

вс

ст

ск

сп

вр

вс

вп

Четвертий

вр

вс

вп

вс

вп

вп

вр

вр

вс

ст

ск

сц

П’ятий

ск

сц

ст

вр

вс

вп

вс

вп

вр

вп

вр

вс

Шостий

вп

вр

вс

ск

сц

ст

вр

вс

вп

вс

вп

вр

Сьомий

вс

вп

вр

вп

вр

вс

ск

сц

ст

вр

вс

вп

Восьмий

вр

вс

вп

вс

вп

вр

вп

вр

вс

ск

сц

ст

Дев’ятий

сц

ст

ск

вр

вс

вп

вс

вп

вр

вп

вр

вс

Десятий

вп

вр

вс

сц

ст

ск

вр

вс

вп

вс

вп

вр


Примітка: ст — скошування у фазі виходу в трубку; ск — скошування у фазі колосіння; сц — скошування у фазі цвітіння; вр, вс, вп — випасання відповідно ран­нє, середнє і пізнє.