3.2. Основні види кормових сівозмін і схеми їх

Залежно від умов землекористування в господарстві можуть бути кормові спеціалізовані, кормопольові (або зернокормові), лукопасо­вищні, кормові сівозміни при комбікормових заводах. До кормових слід віднести і ґрунтозахисні сівозміни, включаючи сівозміни на освоєних пісках і піщаних ґрунтах вздовж великих річок.

У зв’язку з наявністю великих площ кар’єрних виробок у них та­кож можна розмістити переважно зернокормові сівозміни.

Спеціалізовані сівозміни. У них виробляють переважно зелені корми поблизу місця утримання худоби на невеликих площах (1Q — 14 % загальної площі ріллі господарства). Багаторічні трави (бобові і бобово-злакові суміші) в цих сівозмінах використовують 2 — 4, рід­ше 5 — 6 років. Це переважно сівозміни кормового конвеєра. Від площі посівів культур у зеленому конвеєрі, а інколи і для заготівлі сіна й сінажу залежить площа сівозміни та її схема. Слід мати на увазі, що всяка запропонована в рекомендаціях схема будь-якої сі­возміни буде абстрактною. її уточнюють у кожному господарстві від­повідно до структури посівних площ і набору культур.

Загальну площу сівозміни попередньо розраховують підсумову­ванням площі посівів основних культур, які планують розмістити в сівозміні. Розглянемо це на прикладі їх площ посівів у зеленому конвеєрі. Площа сівозміни повинна становити 5B3 га (табл. 4B). Для визначення середнього розміру поля спочатку визначаємо площу багаторічних трав у сівозміні. Це можна зробити за площею третьо­

го укосу трав. Вона становить 223 га. Отже, в сівозміні. їх посіви мають становити близько 40 % площі (223 : 583 • 100 = 38,2 %).

Оптимальний період використання багаторічних трав у сівозміні

3 роки. Отже, вони займуть три поля: 223 : 3 = 74 га кожне.

Виходячи з площі посівів кукурудзи в сумішах з бобовими і су­данською травою (143 га), ранніх ярих (143 га), післяукісних посі­вів після озимих проміжних (74 га) і середньої площі поля під ба­гаторічними травами (74 га), слід виділити під кукурудзу та її су­міші (143 : 74) і під ранні ярі бобово-злакові суміші (126 : 74) по два поля.

У сівозміні можна розмістити одне поле озимих проміжних (піс­ля кукурудзи). Після озимих проміжних підуть посіви основних (післяукісних) культур. Післяукісні посіви слід розмістити також в одному полі після збирання ранніх ярих. У другому полі ранніх ярих проводиться підсів багаторічних трав. У другому полі куку­рудзи доцільно посіяти її суміш з соєю і суданською травою. Судан­ська трава до осені дає 1 — 2 отави. Отже, у сівозміні має бути 8 по­лів, у тому числі: 3 поля багаторічних трав; 2 поля ранніх ярих (одне з післяукісними посівами, друге — з підсівом багаторічних трав); 2 поля кукурудзи (одне з підсівом озимих проміжних, дру­ге — з підсівом суміші кукурудзи з соєю і суданською травою). В одному полі проводиться сівба кукурудзи у суміші з іншими куль­турами після озимих проміжних. При середній площі 74 га під сі­возміну слід займати 592 га. Деяка різниця між фактичною і роз­рахунковою площею (583 і 592) неістотна. Чергування культур бу­де таким: 1 — 3 — багаторічні трави; 4 — кукурудза; 5 — озимі проміжні + післяукісно суміш кукурудзи з бобовими і суданською травою, 6 — ранні ярі + післяукісні посіви; 7 — кукурудза з соєю і суданською травою (крім сої можна підсівати також ріпак озимий);

8 — ярі + багаторічні трави.

Схеми кормових спеціалізованих сівозмін у різних зонах. Полісся. Схема 5 — 7-, рідше 8-пільна. У сівозміни включають до 4 полів трав, посіви ріпаку, жита, однорічних кормосумішей (1-ші по­ля), картоплі і коренеплодів. Можуть бути і озимі зернові по пласту багаторічних трав і після кукурудзи. Замість коренеплодів і картоп­лі інколи сіють силосні культури: І. 1 — однорічні + багаторічні тра­ви; 2 — 5 — багаторічні трави; 6 — озимі на корм + післяукісні або підсівні посіви кормових культур; 7 — кукурудза на силос і зелений корм; II. 1 — однорічні + багаторічні трави; 2 — 4 — багаторічні тра­ви; 5 — озимі зернові + післяжнивні посіви; 6 — картопля (кормові коренеплоди або силосні культури).

І.П. Проскура і Ю.К. Новосьолов (1987) рекомендують поєдну­вати в часі вирощування злакових і бобових трав: злакові трави останнього року використання після першого скошування розорю­ють і сіють (або насівають по дернині злакових) конюшину лучну. Після використання конюшини протягом 1,5 — 2 років сіють злако­ві. Завдяки біологічному азоту, нагромадженому в ґрунті конюши­ною лучною, можна на 60 — 80 кг зменшити норму внесення міне­рального азоту під злакові трави першого року використання.

Лісостеп і Степ. У лісостеповій (рис. 23) і особливо у степовій зоні в сівозмінах збільшують частку однорічних кормових культур. Орієнтовні схеми сівозмін можуть бути такими: І. 1 — 3 — багаторіч­ні трави (люцерна, конюшина, еспарцет, їхні суміші із злаковими);

4 — озимі (свиріпа, ріпак, ріпак + жито, жито, викожито, пшениця на корм, викопшенична суміш, тритикале) + післяукісні посіви ку­курудзи і суданської трави, коренеплодів, кормової капусти та ін.;

5 — кукурудза у суміші з бобовими, кукурудза із сорго-суданковим гібридом + отава підсівної культури; 6 — ранні ярі кормосуміші + + післяукісні посіви кукурудзи із соняшником і горохом, соняшнику, ріпаку, кормової капусти, редьки олійної та ін.; 7 — змішані посіви кукурудзи на зелений корм, коренеплоди; 8 — озимі (ярі) суміші + + кукурудза з підсіванням багаторічних трав; II. 1 — 2 — багато­річні трави; 3 — озимі проміжні + післяукісні посіви кукурудзи, після неї — хрестоцвіті в одновидовому посіві або з вівсом; 4 — ку­курудза з бобовими, післяукісно ярі суміші; 5 — ранні ярі + після­укісні посіви + озимо-ярі суміші (жито, озима свиріпа в суміші з вівсом і горохом); 6 — озимі + післяукісно кукурудза з бобовими або кукурудза із суданською травою чи коренеплоди; 7 — ранні ярі і

кукурудза з підсіванням або післяукісним висіванням багаторічних трав; III. 1 — 3 (4) — люцерна, 5 — 7 (8) — кукурудза на силос і зеле­ний корм. У разі потреби в цій сівозміні одне поле можна виділити під коренеплоди.

Зрошувані сівозміни в Степу і Лісостепу і сівозміни у більш зво­ложених районах Лісостепу можуть мати 3, 5 полів багаторічних трав і 2 — 3 поля однорічних, тобто за своєю структурою вони подібні до лучно-пасовищних (рис. 24).

Кормопольові сівозміни. Часто навіть у дослідженнях не по­казують відмінності між спеціалізованими і кормопольовими сіво­змінами, які становлять основу кормової площі. Кормопольові сіво­зміни — це по суті великі польові сівозміни. Залежно від спеціалі­зації господарства вони займають від 18 — 20 до 60 — 80 % орної зем­лі господарства. В них поряд із кормовими (40 — 50 до 60 % площі

ріллі сівозміни) вирощують зернові, зернофуражні й технічні куль­тури. Ці сівозміни є переважно універсальними. Спеціалізованими кормовими їх можна назвати лише тоді, коли площа кормових культур у них сягає 60 — 70 %.

Зернові, особливо озимі і технічні, культури, а також кормові ко­ренеплоди вимогливіші до попередників, ніж кормові трави і силос­ні культури, Тому в кормопольовій сівозміні багато- й однорічні трави, силосні культури, крім прямого призначення, є попередни­ками зернових, технічних культур і коренеплодів.

У кормопольовій сівозміні, подібно до польової зернопросапної, важче організувати вирощування 2 — 3 урожаїв зелених кормів, а отже, важче створити ефективну систему літньої годівлі худоби.

У великій сівозміні важче організувати поливи кормових трав і коренеплодів, що призводить до невиправданого збільшення площі кормових культур у структурі посівних площ. Як уже зазначалось, у спеціалізованих сівозмінах можна застосовувати інтенсивну систему удобрення — вносити багато органічних і мінеральних добрив, що не завжди можливо у звичайній польовій і кормопольовій сівозмі­нах у зв’язку з особливостями живлення зернових, зернобобових і технічних культур, а також внаслідок можливого вилягання хлібів, інтенсивного азотного живлення попередника.

При складанні схеми кормопольової сівозміни треба використо­вувати дані перспективного плану про урожайність, валовий збір і площі посіву зернових, зернофуражних, кормових і технічних куль­тур, які передбачають вирощувати в цій сівозміні. Площі посіву кормових і зернокормових культур розраховують відповідно до ба­лансу кормів господарства. Урожайність культур у розрахунках має відповідати показникам, що рекомендовані науково-дослідними установами.

Орієнтовні схеми кормопольових сівозмін для Лісостепу і Степу,

2 (3) — багаторічні трави; 3 (4) — озима пшениця + післяжнивні посі­ви; 4 (5) — коренеплоди або цукрові буряки і коренеплоди; 5 (6) — кукурудза на силос з бобовими і хрестоцвітими; 6 (7) — озимі на зер­но і зелений корм + післяукісні і післяжнивні посіви; 7 (8) — куку­рудза на зерно, в тому числі на частині площі ущільнені посіви з гарбузами; 8 (9) — зернофуражні культури + післяжнивні посіви;

9 (10) — ячмінь на зерно, ранні ярі кормосуміші з підсіванням і піс­ляукісним висіванням багаторічних трав.

На Поліссі І.П.Проскура і Ю.К. Новосьолов (1987) серед інших рекомендують таку схему: 1 — однорічні + багаторічні трави; 2 — 4 — багаторічні трави; 5 — озимі на зерно і корм + післяукісні і після­жнивні посіви; 6 — силосні; 7 — зернофуражні + післяжнивні посі­ви; 8 — кормові коренеплоди.

Лукопасовищні сівозміни розміщують на заплавних землях. Основне завдання таких сівозмін — забезпечення тваринництва зеленою масою, коренеплодами і, якщо є площі, — сіном, силосом, сінажем. У приміських господарствах молочно-овочевого напряму в таких сівозмінах організовують пасовища й сіножаті, вирощують овочі; в сівозмінах на мінеральних ґрунтах можна також вирощува­ти зернові культури.

Торфово-болотні ґрунти заплав утворились внаслідок накопи­чення органічної маси в анаеробних умовах. У ґрунт надходило ма­ло повітря, що сприяло появі болотної рослинності, рештки якої за­знавали неповної мінералізації і перетворювалися на торф.

Ґрунтотворні породи заплав найчастіше представлені алювіаль­но-суглинковими і алювіально-піщаними відкладами, мергелізова- ними пісками і суглинками.

Торфово-болотні ґрунти мають два горизонти: А — торфовий, С — глейовий. Залежно від глибини торфового шару, водного ре­жиму, умов живлення ділянки торфові ґрунти поділяють на три групи: торфово-болотні, торфувато-болотні і торфовища. Наступний поділ залежить від ступеня розкладання торфу (ті, що слабко, сере­дньо і сильно розклались). Південні торфовища на відміну від полі­ських мають вищу зольність, більш засолені.

Чергування культур може бути в часі або в часі і просторі. На ді­лянках площею понад 100 га доцільно вводити сівозміни з повною ротацією. Важливою особливістю створення кормових сівозмін на заплавах є додержання оптимального співвідношення лучного (ба­гаторічні трави) і польового (однорічні польові культури) періодів. Багаторічні трави можуть займати від 40 до 70 — 100 % площі сіво­зміни і використовуватись протягом 3 — 7 років. При нарізуванні полів не враховується різниця в кілька гектарів між полями пло­щею до 50 га і 10 га — між полями площею понад 60 га.

На осушених торфових і мінеральних ґрунтах можна вирощувати не тільки корми, а й овочі і зерно, і тому залежно від ґрунтово- кліматичних умов і напряму господарств науково-дослідні установи рекомендують вводити такі орієнтовні схеми кормових, овочекормо- вих, зернокормових і сіножате-пасовищних сівозмін.

Для Лісостепу. Овочекормові: І. 1 — картопля; 2 — столові ко­ренеплоди; 3 — капуста, 4 — однорічні трави + багаторічні трави,

5 — 7 — багаторічні трави; II. 1 — картопля; 2 — столові коренепло­ди; 3 — капуста, 4 — картопля рання + багаторічні трави; 5 — 8 — багаторічні трави.

Кормова: 1 — виковівсяна або гороховівсяна суміш + післяукісні посіви однорічних кормових культур, 2 — коренеплоди; 3 — кукуру­дза, 4 — гороховівсяна суміш з підсівом багаторічних трав (бобово- злакові травосуміші); 5 — 8 — багаторічні трави.

Зернокормова (тільки на мінеральних ґрунтах): 1 — 3 — багаторі­чні трави, 4 — озима пшениця + післяжнивні посіви, 5 — цукрові і кормові буряки, 6 — кукурудза на зерно, 7 — зернобобові + після­жнивні посіви, 8 — кукурудза на силос, 9 — ячмінь, викоовес + ба­гаторічні трави (одновидові посіви бобових і травосуміші).

Сіножатно-пасовищні: І. 1 — виковівсяна або гороховівсяна су­міш + багаторічні трави, 2 — 8 — багаторічні трави; II. 1 — просо + + багаторічні трави; 2 — 7 — багаторічні трави; III. 1 — озимі на зе­лений корм + багаторічні трави, 2 — 7 — багаторічні трави.

Для Полісся. І. 1 — озимі зернокормові, 2 — картопля, корене­плоди, 3 — коренеплоди, кукурудза, 4 — ярі зернові + літні посіви багаторічних трав, 5 — 8 — багаторічні трави; II. 1 — озимі зернові + + післяжнивні посіви, 2 — картопля, 3 — кормові коренеплоди, ово­чеві, 4 — ярі зернові + літні посіви багаторічних трав, 5 — 7 — бага­торічні трави; III. 1 — льон + післяжнивні посіви, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — ранні ярі кормосуміші + літні посіви багаторічних трав, 4 — 8 — багаторічні трави; IV. 1 — льон, озимі зернові + + післяжнивні посіви, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — силосні, 4 — ярі зернові + літні посіви багаторічних трав, 5 — 8 — багаторічні трави; V. 1 — картопля, 2 — овочі, 3 — кукурудза, 4 — овочі, 5 — ранні ярі кормосуміші на зелений корм + літні посіви багаторічних трав, 6 — 9 — багаторічні трави; VI. 1 — льон, 2 — зернові + літні посіви багаторічних трав, 3 — 4 — багаторічні трави.

Кормова (для осушених мінеральних ґрунтів): 1 — картопля, 2 — коренеплоди, 3 — кукурудза з бобовими, 4 — однорічні трави + ба­гаторічні трави, 5 — 8 — багаторічні трави.

У структурі посівних площ на осушених землях ще дуже мало бобових культур, зокрема люпину, тому площі під них слід збільшу­вати. Для вирощування люпину в одновидових і змішаних посівах дуже сприятливі умови Полісся.

Як показують дослідження і практика кращих господарств, на осушених торфово-болотних і заплавних землях можна одер­жати 700 — 800 ц/га багаторічних трав, високі врожаї овочевих і зернових культур. Проте врожайність кормових культур на осу­шених землях поки що невисока, що пояснюється недостатньою забезпеченістю господарств мінеральними добривами, технікою, браком науково обґрунтованих рекомендацій з технології ви­рощування сільськогосподарських культур, необхідних сортів то­що. Залишається високою собівартість 1 ц кормових культур, які вирощують на осушених землях, особливо на торфово-болотних ґрунтах, що частково зумовлено застосуванням ручної праці. Ве­лике значення має правильне чергування культур у сівозміні. За даними Панфільської дослідної станції на р. Трубіж, урожайність цукрових буряків на осушених заплавах була вищою при ви­рощуванні після картоплі, а після капусти і буряків — різко зни­жувалась. По пласту злаково-бобової суміші не рекомендується висівати кукурудзу на зелений корм, оскільки урожайність її знижується на 30 — 40 % порівняно з вирощуванням після про­сапних та ін.

Спеціалізовані сівозміни при комбікормових заводах. На

великих підприємствах з виробництва комбікормів є потужні сушар­ки для виробництва кормів штучного сушіння АВМ(СВ)-1,5 або більш досконалі й економічні аналоги їх. Транспортування сирови­ни для цих агрегатів на великі відстані (буває до 40 км) призводить до різкого подорожчання продукції і погіршення її якості. Зелена маса в процесі транспортування втрачає насамперед вітаміни, вуг­леводи. Тому сировину для АВМ треба виробляти поблизу підпри­ємств у спеціалізованій сівозміні з виробництва кормів, аналогічно тому, як зелені корми виробляють біля ферм. Досвід підприємств із виробництва штучно висушених кормів у Черкаській області повні­стю це підтверджує.

Не можна вважати, що організація районних міжгосподарських підприємств з виробництва кормів у 70 — 80-х роках була кращим вирішенням питання. Комбікорми, трав’яні добавки як їхні інгреді­єнти вигідніше виробляти безпосередньо в господарствах. Оскільки такі підприємства створені, треба вдосконалювати їх роботу, поліп­шувати якість і знижувати собівартість кормів.

Сівозміна не обов’язково повинна повністю забезпечувати ці під­приємства трав’яною сировиною. Додатковою сировиною є бурячин­ня, післяжнивні та озимі проміжні посіви з польових сівозмін, трава природних угідь тощо. Якщо площа такої сівозміни зрошується, ос­нову в ній становлять багаторічні трави (конюшина, люцерна, еспа­рцет) і суміші їх із злаковими — стоколосом безостим, грястицею збірною, кострицею лучною, пирієм безкореневищним та ін. Однорі­чні культури (озимі, ранні ярі, післяукісні і післяжнивні посіви) у цьому разі мають допоміжне значення, але висівати їх треба обов’язково.

При складанні сівозміни для одержання трав’яної сировини на комбікормовому заводі слід скласти конвеєр, визначивши районо­вані види й сорти багато- і однорічних трав і побічну продукцію з таким розрахунком, щоб у часі вони становлять єдине ціле. Струк­тура посівних площ у сировинній сівозміні, як і в спеціалізованій кормовій, залежить від урожайності і строків використання основ­них культур. Основу їх становлять багаторічні трави

Орієнтовна схема такої сівозміни для Лісостепу: 1, 2, 3 — люцер­на (1, 2 — 3 укоси, 3 — 2 укоси), 4 — озимі проміжні післяукісно од­норічна конюшина (шабдар, олександрійська), 5 — соя, буркун + + післяукісно горох з вівсом, 6 — вика з вівсом з підсівом люцерни.

Ґрунтозахисні кормові сівозміни створюють на схилах кру­тизною до 12°, а з використанням спеціальної обробної, посівної і збиральної техніки — до 14 — 16°. У них вирощують переважно травосуміші і зернові культури. Широко застосовують післяжнивну сівбу. Ці сівозміни подібні до лукопасовищних (які теж інколи на­зивають ґрунтозахисними, якщо вони розміщені на піщаних ґрун­тах уздовж річок), але, на відміну від них, посіви просапних куль­тур тут розміщувати неприпустимо (щоб запобігти водній ерозії ґрунту). Схеми цих сівозмін переважно короткі: 6 — 7, рідше — 8 — 9-пільні. Кількість полів залежить від тривалості лучного пері­оду (багаторічні трави), площі схилів і від культур, які планують висівати в сівозміні.

Орієнтовні схеми сівозмін. Лісостеп: І. 1 — 5 — багаторічні трави (люцерна + еспарцет + стоколос безостий), 6 — озима пшени­ця + післяжнивні культури, 7 — ранні ярі сумішки з підсіванням багаторічних трав; II. 1 — 5 — багаторічні трави, 6 — озима пшени­ця + післяжнивні посіви, 7 — ячмінь, гречка та ін., 8 — ранні ярі сумішки або кукурудза на зелений корм (звичайна рядкова сівба) з підсіванням багаторічних трав. Степ: І. 1 — 3 (4, 5) — багаторічні трави (еспарцет + стоколос безостий або прямий), 4 (5, 6) — озима пшениця) + післяжнивні посіви, 5 (6, 7) — суданська трава (2 — 3 укоси), 6 (7, 8) — просо (або кукурудза на зелений корм) з підсівом багаторічних трав.

Сівозміни в орендних і фермерських господарствах залеж­но від виробничої спеціалізації можуть бути зернокормовими, зер- нопросапними, зернопросапнокормовими і кормовими. У них виро­бляють переважно грубі, зелені й соковиті корми. Кормові сівозміни створюють переважно у господарствах, що спеціалізуються на виро­бництві молока, відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, виро­щуванні овець.

Через невелику площу землекористування (20 — 50 га) тут впро­ваджують 3 — 4-пільні сівозміни. У разі потреби на одному полі ви­рощують по 2 — 3 культури — кукурудзу на зерно і силос, горох і сою, соняшник, цукрові і кормові буряки та ін.

Зернокормові сівозміни: І. 1(2) — багаторічні трави, 2(3) — озимі зернові і післяжнивні посіви, 3(4) — кукурудза на зерно і силос, 4(5) — горох, ячмінь з підсівом багаторічних трав; II. 1(2) — багато­річні трави, 2(3) — озимі зернові + післяжнивні посіви, 3(4) — куку­рудза, соя або горох, 4(5) — ярі кормосуміші, ячмінь з підсівом бага­торічних трав; III. 1 — люцерна (3 — 4 роки); 2 — кукурудза на зер­но (3 - 4 роки).

Зернопросапнокормові сівозміни: І. 1(2) — багаторічні трави, 2(3) — озимі зернові + післяжнивні посіви, 3(4) — цукрові і кормові буряки, кукурудза на зерно, 4(5) — ранні ярі кормосуміші, кукуру­дза на зелений корм з підсівом багаторічних трав; II 1(2) — багато­річні трави, 2(3) — озимі на зерно + післяжнивні посіви, 3(4) — ку­курудза, соняшник, 4(5) — ярі кормосуміші, ячмінь + трави.

Кормові спеціалізовані сівозміни: І. 1(2) — багаторічні трави, 2(3) — кукурудза на силос і зелений корм, коренеплоди, 3(4) — яч­мінь, ранні ярі кормосуміші з підсівом багаторічних трав; II. 1(2) — багаторічні трави, 2(3) — кукурудза на силос і зелений корм, 3(4) — ранні ярі кормосумішки з підсівом багаторічних трав

Сівозміни кар’єрних виробок залежно від умов можуть бути кормовими, зернокормовими, зернотрав’яними і рідше універсаль­ними з розміщенням у них і технічних культур. Чергування в перші роки здійснюється в часі, потім на значних площах (100 — 150 га і більше) може бути і в просторі (на площі).