3.5. Прийоми підвищення продуктивності кормових сівозмін

Крім загальноприйнятих прийомів підвищення продуктивності кожної культури (добір сортів і гібридів, обробіток ґрунту, удоб­рення, зрошення, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин та ін.), сівозміна як система має і свої специфічні резерви підвищення загальної продуктивності площі, яку вона займає. Це найбільш вдале поєднання високопродуктивних культур у полях сівозміни, тобто чергування їх, використання міжкультурних про­міжків вегетації, не зайнятих рослинами, для додаткового одер­жання продукції завдяки вирощуванню різних проміжних куль­тур, система обробітку ґрунту, система удобрення, загальна систе­ма ґрунтозахисних і протиерозійних та інших заходів, можливих насамперед у сівозміні, система агротехнічних, біологічних і хіміч­них заходів захисту рослин. У кормових сівозмінах останнє стосу­ється здебільшого зерно-кормових культур, коренеплодів і хресто­цвітих.

Удосконалення чергування культур. Цей фактор значною мірою визначає фізичні властивості, водний і поживний режими, санітарний стан ґрунту, вміст у ньому корисних мікроорганізмів (бактерій, грибів, водоростей). Так, багато- і однорічні бобові трави, бобово-злакові травосуміші поліпшують родючість і санітарний стан ґрунту, зменшують вміст у ньому кореневої гнилі, засміченість на­сінням бур’янів. Хрестоцвіті (капустяні) рослини також зменшують вміст кореневої гнилі, але після них можливе розмноження нема­тод, що несприятливо впливає на буряки. Тому ці культури не слід поєднувати в процесі чергування.

Можуть бути сівозміни, де чергуються 2 — 3 культури, напри­клад люцерна, кукурудза і коренеплоди. При поєднанні люцерни і кукурудзи в кукурудзяно-люцерновій або люцерно-кукурудзяній сівозміні культури вирощують по 3 — 4 роки, потім міняють міс­цями як за типом вивідних полів, так і за принципом звичайної ротації, щороку виорюючи одне поле під кукурудзу. При збиранні кукурудзи на силос в молочно-восковій і восковій стиглості, мож­на використовувати також озимі проміжні посіви. При цьому, за даними автора і А.І. Зайця, продуктивність сівозміни збільшува­лась на 12 — 16 % за виходом сухої речовини і на 18 — 20 % — про­теїну.

Досліди показали також можливість висіву кукурудзи після лю­церни по необробленому полю. Проте треба знищити рослини люце­рни гербіцидом типу 2,4Д-амінна сіль, що не є кращим вирішенням проблеми, але раз за 3 — 4 роки це можна допустити. Замість оброб­ки гербіцидами можна провести восени і навесні поверхневий обробіток ґрунту на глибину до 8 см.

Система основного обробітку ґрунту в кормових сівозмі­нах. При складанні систем обробітку ґрунту в сівозміні треба керу­ватися зональними рекомендаціями, довідковими матеріалами про ефективність полицевого, безполицевого і поверхневого обробітку ґрунту і стерньової сівби під різні кормові культури. Глибокий без- полицевий обробіток ґрунту плоскорізами в кормових сівозмінах з великою кількістю стерньових решток застосовується рідше, ніж по- лицевий. Це пояснюється тим, що при 2 — 3-укісній системі одер­жання кормів слід хоч би раз за 1 — 2 роки заорювати рештки рос­лин.

Система удобрення. Нині є загальноприйнятим положення, що вирішальне значення має органо-мінеральна система удобрен­ня, коли не менше половини, а можливо, й більше поживних речо­вин вносять у вигляді органічного добрива. Більш того, сівозміну можна повністю перевести на органічну систему удобрення. Допус­тимою нормою на 1 га ріллі може бути 18 — 20 т/га органічної речо­вини (з розрахунку на гній). Слід зазначити, що високі норми гною, як і мінеральних добрив, можуть погіршувати загальний екологіч­ний і, що не менш важливо, санітарний стан сівозміни (гельмінти, бактерії). Усунути це можна самозігріванням гною в буртах і гноєс­ховищах на початку його зберігання.

У сівозміні треба враховувати післядію органічних і мінеральних добрив, які вносять під попередники, а також родючість ґрунту. Пі­слядія мінеральних добрив у сівозміні триває недовго. Мінеральні добрива використовують здебільшого культури, під які їх вносять. Вплив органічних добрив, як відомо, триває протягом 2 — 4, а при внесенні великих норм — 4 — 5 років. На супіщаних і піщаних ґрун­тах не слід вносити великі норми гною на окремих полях, а рівномі­рно розподіляти їх по полях сівозміни. Великі норми органічних добрив внаслідок їх мінералізації і сильної фільтрації цих ґрунтів несприятливо впливають на екологічний стан сівозміни, водні дже­рела і якість продукції. На суглинкових і важкосуглинкових ґрунтах така загроза різко зменшується, що дає змогу в 7 — 8-пільних кормо­вих сівозмінах органічні добрива вносити рідше, але великими нор­мами (табл. 50).

Усі відомості про удобрення основних і проміжних культур зано­сять у паспорт сівозміни або агротехнологічну карту поля.

Проміжні культури і продуктивність сівозміни. Ефектив­ність добрив підвищується при поєднанні їх з іншими прийомами інтенсифікації сівозміни, особливо з поливом і введенням проміж­них посівів. Проміжні культури треба вирощувати у всі вільні піс­лязбиральні проміжки часу. Невикористані резерви часу вегетації рослин як у кормових, так і в польових сівозмінах поки що великі — 35 — 45 % у середньому на сівозміну (див. рис. 24).

У разі насичення сівозмін проміжними посівами збільшується кількість органічних решток і вирівнюється розподіл їх по полях. При цьому звужується співвідношення між надземною і кореневою масою. Поля сівозміни більше збагачуються на органіку завдяки рослинним решткам. Наприклад, у дослідженнях автора у звичай­ній виробничій кормовій сівозміні з невеликою часткою проміжних культур (2 поля із 7) співвідношення між масами врожаю і рослин­них решток становило 1,95 : 1, а коли збільшили кількість полів з проміжними культурами до 4, то 1,65 : 1. Разом з тим велике зна­чення має вчасна «утилізація» цієї органічної речовини ґрунтом. Погано, коли мінералізація його відбувається дуже бурхливо, але не слід допускати і значного нагромадження в ґрунті рослинних реш­ток. Вміст азоту в них має становити не менш як 1,2 — 1,4 %. Рос­линні рештки, які містять менше азоту (0,8 — 1 %), повільно мінера­лізуються. Часто мінералізація гальмується внаслідок недостатньо­го зволоження та з інших причин.

Рухомі форми азоту ґрунту значною мірою використовують це- люлозоруйнівні бактерії для руйнування клітковини рослинних решток. Рослинам, що ростуть, його залишається мало. Цим зумов­люється азотне голодування рослин, яке буває досить різко вираже­ним. У такому випадку слід додавати азотні добрива або гноївку, вирощувати більше бобових і бобово-злакових сумішей в основних і проміжних посівах, що сприяє рівномірному розкладу органічної речовини, а звідси — рівномірному азотному, фосфорному і калій­ному живленню рослин. При цьому проміжні культури навіть без добрив позитивно впливають на родючість ґрунту і врожайність на­ступних культур.

Збільшення частки проміжних культур наближує однорічні тра­ви і взагалі однорічні кормові культури за кількістю органічних ре­човин, що вони залишають у ґрунті, до багаторічних трав. Завдяки проміжним культурам поліпшуються водопроникність ґрунту, його структура і аерація, а звідси — родючість.

Проміжні посіви використовують додаткову кількість вологи, то­му їх нерідко побоюються вирощувати в районах недостатнього зво­ложення. Тривалі досліди (з 1965 р. і тривають донині) показують, що в одних випадках волога, яку використала проміжна культура, поповнюється в ґрунті уже восени, в інші роки деякі відмінності до весни залишаються, але в травні їх уже немає. Це стосується насам­перед умов недостатнього зволоження, що не має практичного зна­чення в районах достатнього зволоження і при зрошенні. Слід за­значити, що завдяки проміжним посівам краще використовується загальний дебіт вологи в сівозміні.

Насиченість кормової сівозміни проміжними посівами внаслідок збільшення періоду фотосинтезу і кореневого живлення рослин на полі дає змогу значно підвищити виробництво кормів. Вихід сухої речовини в сівозміні збільшується на 12 — 14, протеїну — на 20 — 24 %. Якщо проміжні культури вирощувати на фоні навіть невели­ких норм удобрення, то вихід кормів значно збільшується. В наших дослідах вихід сухої речовини в кормовій сівозміні за цих умов під­вищився на 34, протеїну — на 37 %. Отже, проміжні посіви в сіво­зміні є самостійним і ефективним фактором підвищення її продук­тивності. Аналогічні дані мали в інститутах кормів, землеробства, зрошуваного землеробства УААН, Національному аграрному уні­верситеті, Луганському, Львівському, Білоцерківському, Подільсь­кому та інших державних аграрних університетах, на сільськогос­подарських дослідних станціях Це положення приймають як безпе­речний факт у Німеччині, Польщі та інших країнах. Орієнтовний варіант ущільнення кормопольової сівозміни проміжними культу­рами наведено в табл. 51.