Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2.3. Злакові однорічні трави

Значення у польовому травосіянні. Злакові однорічні трави, як і бобові, використовують у кормовому конвеєрі в одновидових по­сівах і в сумішах із бобовими та іншими рослинами. Залежно від умов вирощування вони можуть займати від 10 до 30 % польової кормової площі. Так, у південній частині Степу значення злакових трав, як більш посухостійких, зростає, а бобових одно- і багаторіч­них — зменшується. В Україні найбільше значення мають судансь­ка трава, соргосуданкові гібриди, однорічна пажитниця, вирощують пайзу, могар. Останній, як неотавний злак, майже витіснений суда­нкою. Разом із тим у господарствах, що спеціалізуються на вирощу­ванні птиці, могар має свої переваги — за повного дозрівання його листя і стебла залишаються зеленими. Це дає можливість мати до

30 - 35 ц/га зерна і 50 - 70 ц/га соломи, яку за якістю прирівнюють до сіна третього класу.

Велике значення, як уже зазначалося, мають також посіви на корм жита, пшениці, тритикале, вівса і ярого жита. Найважливі­шими вимогами до сортів є висока облистненість (до 50 %), інтенсив­не наростання зеленої маси (до 100 ц/га за декаду вегетаційного пе­ріоду), повільне огрубішання, добре поїдання протягом 10 — 15 днів, що сприяє тривалості згодовування у зеленому конвеєрі, висока по­живність, достатній вміст перетравної енергії у зеленій масі. Крім ярих трав, навесні на укіс і для випасання можна використовувати посіви озимого жита. За 45 — 50 днів вегетації воно дає 280 — 300 ц/га зеленої маси, що складається з облистнених вегетативних пагонів. Висота рослин 25 — 40 см. Темп наростання зеленої маси 75 — 80 ц/га у середньому за декаду вегетації. Корм характеризуєть­ся високою поживністю (табл. 65).

Таблиця 65. Поживна цінність 1 кг свіжого корму озимого жита весняної сівби порівняно з іншими культурами

(дослідне поле кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ)


Отавні злаки (суданська трава, райграс однорічний, пайза), що дають кілька укосів, використовуються переважно в кормових сіво­змінах, де на фоні достатнього азотного живлення навіть без зро­шення вони дають 120 — 140 ц/га корм. од. Жито, овес, пшениця у чистому вигляді і в сумішах з бобовими і хрестоцвітими — цінні парозаймаючі культури.

Усі однорічні злакові трави і зернові, які використовуються на зелений корм, — це нещільнокущові рослини верхового типу, добре облистнені (45 — 50 %), що визначає їх високу поживність і перетрав­ність. Вміст сухої речовини в них становить 18 — 24 %, кормових одиниць 0,17 — 0,22, 90 — 100 г перетравного протеїну на 1 корм. од. Багаті на протеїн жито, пшениця, овес за достатнього азотного жив­лення. На 1 корм. од. у них припадає 110 — 130 г перетравного про­теїну. В отавних трав (пажитниці, суданки, соргосуданкових гібри­дів, пайзи) у другому і третьому укосах збільшується облистненість і завдяки цьому вміст протеїну підвищується з 90 — 105 до 110 — 115 г в 1 корм. од. Вміст перетравної енергії (ПЕ) в 1 кг зеленої маси злакових однорічних трав становить до 3,4 МДж.

Значення добору сортів. Поєднання сортів значно збільшує період використання різних видів злакових трав. Так, на колекцій­но-демонстративній ділянці кафедри рослинництва і кормовироб­ництва Уманського державного аграрного університету в 1987 — 1988 рр. висівали по 6 — 8 сортів суданської трави. Спостереження показали, що діапазон між настанням фази викидання волоті у різ­них сортів може становити 6 — 10 днів і більше. Менше відмінностей при настанні цієї фази у могару, пажитниці однорічної.

При поєднанні ранньо-, середньо- і пізньостиглих сортів жита з кормовою пшеницею і тритикале можна мати зелену масу з початку травня по 5 — 10 червня, тобто протягом 30 — 40 днів. Добором фу­ражних і пізньостиглих кормових (укісних) сортів вівса, які по суті є сортами південно-східних середньоазіатських регіонів, можна по­довжити період збирання зеленої маси вівса з 5 — 10 червня до 15 — 20 липня, тобто мати високоякісний корм протягом 35 — 45 днів. Цінною біологічною особливістю вівса, на відміну від суданської трави, однорічної пажитниці, жита, пшениці, могару і пайзи, є три­валий період доброго поїдання зеленої маси — від початку фази ви­кидання до молочної стиглості. Цим овес значною мірою нагадує кукурудзу, період доброго поїдання зеленої маси у якої зберігається до кінця молочної — настання молочно-воскової стиглості.

Коротка морфобіологічна, екологічна і господарська ха­рактеристика основних видів однорічних злакових трав. Су­данська трава (Sorghum sudanense) — трав’яне сорго. Кущ прямий або напіврозгалужений, стебла великі, світло-зелені, неопушені,

1,5 — 3 м заввишки, 4 — 12 мм завтовшки, на стеблі 5 — 12 міжвузлів. Серцевина суха, губчаста. Дуже розгалужена коренева система, ся­гає глибини 3 м і більше. Листя широколінійне з чітко вираженою світлою жилкою, 30 — 70 см завдовжки, 2 — 3,5 см завширшки. Язи­чок короткий у вигляді білої плівки. Суцвіття — волоть пряма, ова­льно-пірамідальна, гілчаста, розлога (30 — 45 см), перед дозріван­ням темно-солом’яного кольору. Квітки двох видів — гермафродитні й одностатеві чоловічі. Зерно плівчасте, велике, маса 1000 насінин

12 — 16 г, овально-еліптичне, темно-коричневе. Вимолочується по­гано. На сіно використовують через 55 — 65 днів після сівби, повний цикл розвитку 95 — 120 днів. Дуже посухостійка культура, слабко уражується хворобами. Добре відростає після скошувань. Вибаглива до родючості ґрунту. Врожайність із 2 — 3 укосів — 400 — 600 ц/га, при зрошенні — 700 — 800 ц/га, сухої речовини 90 — 120 і 140 — 160 ц/га; 80 - 100 і 120 - 140 ц/га корм. од., 600 - 700 і 1000 - 1200 кг/га протеїну. Використовується насамперед на сіно і зелений корм. По отавах — після двох скошувань можна випасати велику рогату ху­добу і овець (проте не після заморозків і похолодання, коли в росли­нах міститься синильна кислота).

Пажитниця однорічна (Lolium multiflorum L.). Висота 70 — 80 см, нещільний кущ, стебла неопушені, 5 — 6 міжвузлів. Коренева система мичкувата, проникає у ґрунт на глибину до 1,6 — 1,7 м. Лис­тя лінійне, широке, шорстке, знизу блискуче, облистненість — до 50 %. Колос циліндричний, 12 — 15 до 18 — 20 см завдовжки, нещі­льний. Колосків 8 — 12, вони прикріплені ребром до стрижня колоса. Зернівка ланцетоподібна, 4 — 6 мм завдовжки, плівчаста, з корот­ким остюком. Маса 1000 насінин 1,8 — 2 г. Вологолюбна рослина, добре відростає, дає 4 — 5 укосів. Після появи сходів до першого ско­шування минає 50 — 55 днів. Урожайність від 200 до 500 ц/га зеле­ної маси, 35 — 80 ц/га корм. од., протеїну 400 — 800 кг/га, 90 — 110 г протеїну в 1 корм. од. Використовується на сіно, зелений корм у скошеному вигляді і можна використовувати як покривну культуру для багаторічних трав. Районована в Лісостепу, на Поліссі, у захід­них районах України.

Могар, головчасте просо, мишій (Setaria italica P. B. ssp. mocha- rium Alf.). Нещільний кущ 60 — 140 см заввишки, стебла прямостоя­чі, порожнисті. Коренева система добрерозвинена, сягає глибини

1,5 — 2 м. Листкові пластинки світло- або темно-зелені, до моменту дозрівання іноді антоціаново забарвлені. Великі, голі, без вушок, з голими піхвами, які вкриті з країв густовійчастим опушенням. Суц­віття — колосоподібна волоть, між колосками багато щетинок. Зер­нівка яйцеподібної форми, плівчаста, жовта, солом’яно-жовта, оран­жева, чорна. Маса 1000 насінин 2,5 — 3,1 г. Теплолюбна, одноукісна рослина, на одиницю сухої речовини витрачає вологи у 2 — 3 рази менше, ніж інші кормові рослини. Насіння дозріває через 95 — 110 днів, на сіно скошують через 65 — 70 днів.

Перспективні види. Могар каліфорнійський (S. italica P. B. ssp. mocharica alf. californica). Стебло пряме, добре облистнене. Коренева система мичкувата, глибоко проникає у ґрунт. Листя довге, широке. Суцвіття — колосоподібна волоть, слабкоостиста, вгорі поникла. На­сіння кругле, жовте. Маса 1000 насінин 2 — 2,5 г. Однорічна, серед- ньопосухостійка, теплолюбна рослина. Насіння зберігає схожість

5 — 6 років. Погано росте на важких, вологих ґрунтах низин, а також на солонцюватих. Цінна кормова рослина. Врожайність у Степу до 200, в Лісостепу — до 300 ц/га.

Теф абіссінський (Eragrostis Teff. (Zucc.) Trotter). Стебло пряме, гладеньке, добре облистнене. Коренева система добре розвинена, мичкувата, глибоко проникає в ґрунт. Листя вузько-лінійне, тонке, сіро-зелене. Суцвіття — багатоколоскова волоть. Окремі колоски багатоквіткові, довгасто-яйцеподібні. Насіння дрібне, яйцеподібної форми. Маса 1000 насінин 0,4 - 0,6 г. Однорічна, теплолюбна, посу­хостійка рослина. Насіння зберігає схожість 12 - 16 років. Цінна кормова рослина, врожайність насіння в Україні 5 - 9 ц/га.

Основні прийоми вирощування. Для суданки, могару, сорго- суданкових гібридів, райграсу однорічного (пажитниці однорічної) велике значення має проведення глибокої зяблевої оранки або гли­бокого безполицевого розпушування. Озимі на корм (жито і пшени­цю) у кормовиробництві вирощують як проміжні культури після збирання кукурудзи у фазі молочно-воскової і воскової стиглості, післяукісних культур, іноді і після збирання озимих — пшениці і жита на зерно. Основний обробіток — поверхневий дисковими або фрезерними знаряддями на глибину 6 - 8 см.

Удобрення. Врожайність однорічних злакових трав великою мі­рою залежить від рівня азотного живлення на фоні достатньої кіль­кості фосфорних і калійних добрив. Вносять органічні (під зяблеву оранку), органічні і мінеральні або тільки мінеральні добрива. При використанні під попередник 30 - 40 т/га органічних добрив вносять М45_90Р45_90К45_90. При цьому форми мінеральних добрив, як пока­зали досліди автора, не мають істотного значення (табл. 66). На лег­ких супіщаних і підзолистих ґрунтах Полісся, незважаючи на вне­сення органіки під попередню культуру, вносять підвищені норми повного мінерального добрива — по 90 - 110 кг/га д.р., що пов’язано

з майже повною мінералізацією органічного добрива на підзолистих

і дерново-підзолистих ґрунтах в умовах достатнього і надмірного зволоження.

Таблиця 66. Вплив різних форм азотних добрив на врожайність і якість суданської трави (збирання на початку викидання волоті, доза внесення азоту 90 кг/га д.р. на фоні 60 кг/га фосфору і калію, ґрунт — чорнозем опідзолений суглинковий, дослідне поле кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ) (1986 - 1987 рр.)


Норми внесення мінеральних добрив розраховують на заплано­ваний урожай з врахуванням родючості ґрунту, післядії внесених добрив і попередника. Досліди Інституту кормів, Інституту земле­робства УААН і в південній та південно-західній частинах Лісостепу

Уманського ДАУ свідчать про доцільність внесення підвищених доз добрив під злакові однорічні трави. Так, на опідзолених чорноземах для одержання 400 — 450 ц/га зеленої маси суданської трави треба внести не менш як 100 — 120 кг азоту, 60 — 80 кг фосфору і 60 кг ка­лію на 1 га (табл. 67). Аналогічні норми добрив під озимі жито і пшеницю, пажитницю та ін.

Таблиця 67. Вплив добрив на продуктивність суданської трави, ц/га (дослідне поле Уманського ДАУ, збирання на початку викидання волоті)


Строки сівби. Однорічні кормові трави у зеленому конвеєрі і для заготівлі кормів слід висівати у кілька строків, що значною мірою визначає і строки збирання. Висівати озимі на корм треба якомога раніше; у лісостепових і степових районах — у серпні, а в північних районах, де відносна вологість повітря вища і температура нижча, навіть наприкінці липня — на початку серпня. В разі ранньої сівби жито нерідко нарощує укісну масу вже восени (в жовтні — листопа­ді). Сівба озимих у ранні строки забезпечує значне підвищення врожайності (табл. 68).

Ранні ярі (овес, пажитниця однорічна в одновидових і змішаних посівах) висівають у 2 строки — рано навесні (на початку весняних польових робіт) і через 10 — 15 днів. Це дає змогу збільшити період згодовування їх. Строки сівби звичайно узгоджують з добором сортів (ранньо-, середньо- і пізньостиглих). Так, овес (з викою, горохом та ін.) можна висівати у 2строки: перший строк — ранньо- і середньо­стиглі сорти; другий-середньо-і пізньостиглі. Тоді суміші можна зго­довувати, починаючи з першої — другої декад червня до середини і навіть третьої декади липня (залежно від зони). Можна обмежитися і одним строком сівби ранніх ярих завдяки добору культур і сортів з різним періодом вегетації. Це також дасть змогу значно збільшити період надходження зеленої маси ранніх ярих, як і при сівбі озимих. Наприклад, можна висіяти ячмінь і овес ранніх сортів у сумішці з високобілковими компонентами. Це дасть змогу збільшити строки використання ланки ранніх ярих, як і інших ланок конвеєра.

Таблиця 68. Вплив строків сівби на врожай зеленої маси озимих жита і пшениці, ц/га (дослідне поле кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ)

*Скошування 10 - 12 травня. ** Скошування 24 - 26 травня.


Суданську траву можна висівати у три строки: наприкінці квіт­ня — на початку травня, після озимих і ранніх ярих проміжних по­сівів.

Підготовка насіння. Екологічно чистим прийомом підготовки насіння є повітряно-теплове обігрівання, яке збільшує енергію про­ростання його. Для інкрустації насіння застосовують плівкоутворю­вальні сполуки з додаванням мікроелементів — цинку, магнію, бору та ін., а також пестицидів, що запобігають пліснявінню насіння при ранніх строках сівби у не досить прогрітий ґрунт. Інкрустація посів­ного матеріалу дає змогу провести весняну сівбу на 7 - 12 днів ра­ніше і відповідно раніше мати корм.

Способи сівби. Злакові кормові трави висівають звичайним ряд­ковим способом з міжряддями 15 - 7,5 см або розосередженим спосо­бом. Лише суданську траву і соргосуданкові гібриди у південній ча­стині Лісостепу, а також у Степу можна висівати широкорядним способом з міжряддями 45 - 60 см або стрічковим на основі цих міжрядь. Міжрядний обробіток позитивно впливає на ріст і відрос­тання рослин.

Норми висіву залежать від зональних умов. На високому фоні живлення за достатнього зволоження вони вищі. Орієнтовні норми висівання суданської трави і соргосуданкових гібридів — 2 -

2,5 млн насіння на 1 га, або 18 - 22 кг/га, могару і пайзи — відпо­відно по 3 - 3,5 або 15 - 20, райграсу однорічного 8 - 10, або 15 - 18, жита і пшениці 4 - 5, або 160 - 200, вівса, який висівають звичай­но в сумішах з іншими культурами (викою, ріпаком, бобами та ін.),

2 - 2,5, або 60 - 80 кг/га, а в одновидовому посіві 4,5 - 5 млн шт., або 120 - 140 кг/га.

Передпосівний обробіток ґрунту, сівба. Передпосівний обробіток ґрунту під озимі жито і пшеницю, а також під тритикале суттєво не відрізняється від сівби на зерно по аналогічних попередниках. Це передпосівна культивація на глибину загортання насіння з наступ­ним коткуванням у разі потреби. Часто за достатнього зволоження коткування не проводять. Якщо сівбу здійснюють комбінованими агрегатами, то підготовку ґрунту поєднують з сівбою. Під ярі трави, які висівають по зябу, треба провести ретельне весняне вирівню­вання площі агрегатом з борін із шлейфами, потім — передпосівну культивацію. На ділянках під пізні ярі (суданську траву, могар, сор- госуданкові гібриди) після вирівнювання з боронуванням проводять ще одну - дві культивації для знищення бур’янів і передпосівну. Дрібнонасінні злаки (суданську траву, могар, пажитницю, пайзу) доцільніше висівати зернотрав’яними, жито, пшеницю, овес, трити­кале — звичайними зерновими або універсальними сівалками.

Глибина загортання насіння залежить від його розміру, ґрунтової відмінності і умов зволоження у період сівба — сходи. У північних районах вона не перевищує 3, у південних — 3 - 5, 5 - 6 см.

Догляд за посівами. За винятком широкорядних, догляд за посі­вами полягає у досходовому боронуванні легкими боронами з обме­жувачами глибини. Якщо є ґрунтова кірка, ділянку обробляють лег­кими ротаційними голчастими боронами. Кормові трави завдяки густим травостоям добре переростають бур’яни і не потребують вне­сення гербіцидів. Якщо з будь-якої причини внесено недостатньо азотних добрив, їх вносять у період вегетації до виходу в трубку, а на отавних посівах — і після скошування. На посівах отавних куль­тур — суданської трави і соргосуданкових гібридів — слід застосову­вати післяукісне боронування важкими боронами, а на широкоряд­них посівах — і міжрядне розпушування.

Строки збирання на сіно, сінаж, силос стиснуті, в зеленому і си­ровинному конвеєрі — розтягнуті і можуть становити 10 - 15 днів.

Фази, у які збирають різні види злакових однорічних трав, розрі­зняються мало. Це переважно початок фази викидання волоті (ко­лосіння) до повного її настання. Виняток становить овес, який тва­рини добре поїдають і в період наливання зерна. На сінаж його мо­жна збирати і у фазі молочної, і навіть молочно-воскової стиглості. В разі більш пізнього збирання (у восковій стиглості) погіршується перетравність корму. В ньому підвищується вміст клітковини, зни­жується вміст протеїну.

Могар, чумизу і пайзу, які швидко грубішають, слід збирати не пізніше фази викидання волоті у 50 % рослин. Пажитницю одноріч­ну закінчують збирати у фазі повного колосіння. Економічна і біо­енергетична ефективність їх така сама, як і однорічних бобових трав. Це дешевий високоякісний корм. Витрати сукупної енергії при врожайності 320 — 480 ц/га добре окупаються. Біоенергетична ефек­тивність вирощування однорічних злакових висока — енергетичний коефіцієнт 10 — 12,4, тобто він вищий, ніж у бобових однорічних трав (табл. 69).

Таблиця 69. Біоенергетична ефективність вирощування однорічних злакових трав (південна частина правобережного Лісостепу)