Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.1.1. Технологія вирощування

Коренеплоди можна вирощувати без затрат ручної праці. Для цього потрібно застосовувати екологічно доцільні, енергозберігаючі технології, комбінувати технологічні операції, виконуючи за один прохід агрегату, наприклад, передпосівну культивацію, внесення добрив, сівбу, коткування, боронування легкими борінками після коткування, об’єднувати підживлення і міжрядний обробіток.

Слід скласти технологію вирощування програмованого дійсно можливого урожаю (ДМУ) на основі ретельного врахування біоклі- матичного потенціалу і ґрунтово-екологічних умов поля. Основна мета програмування — оптимізація всіх основних технологічних процесів, що забезпечить економію сукупної енергії на вирощуван­ня високих урожаїв, зниження собівартості 1 ц коренеплодів.

Місце в сівозмінах. Коренеплоди треба вирощувати переважно у кормових і кормоовочевих сівозмінах. Нерідко їх вирощують і в польових. Це переважно стосується кормових буряків, посіви яких розміщують поряд з цукровими, оскільки технології вирощування їх майже однакові. Проте для одержання високих урожаїв кормові бу­ряки краще вирощувати в кормових сівозмінах на зрошуваних ді­лянках.

Основний обробіток ґрунту. Проводять осінній глибокий (зяб­левий) обробіток. Весняну оранку застосовують лише на заплавних землях. У зв’язку з цим на суглинкових чорноземах і сірих лісових ґрунтах важливим прийомом є глибоке (50 — 60 см) розпушування одночасно з оранкою за допомогою спеціальних лап-ґрунторозпу- шувачів, які прикріплюють до корпусу плуга. Цей прийом сприяє значному підвищенню врожайності.

Зрошення. Всі без винятку кормові коренеплоди — вологолюбні культури. Коефіцієнт водоспоживання їх при урожайності 550 — 600 ц/га рідко буває нижчим за 500 і лише при 700 — 800 ц/га змен­шується до 450. При розрахунках зрошувальної норми на високий урожай кормових буряків (1200 — 1400 ц/га) слід брати показник водоспоживання у середньому 400. На півдні внаслідок великого фізичного випаровування з поверхні ґрунту він дорівнює 450. Для одержання 1400 ц/га коренеплодів у Лісостепу додатково до опадів (550 — 600 мм на рік) використовують 1500 — 2000, на півдні 3000 — 3600 т/га води. Це приблизні дані, їх уточнюють у кожному конкрет­ному господарстві, на кожному полі відповідно до прийнятої мето­дики розрахунків. Враховують також засвоєння вологи ґрунтом, по­верхневий стік, ефективність його затримання за допомогою щілю­вання та інших меліоративних заходів. Поливати треба частіше, але меншими нормами води. Це дасть змогу економніше витрачати воду і запобігати засолюванню ґрунту.

Удобрення. При вирощуванні коренеплодів вирішальне зна­чення мають органічні добрива (30 — 40 до 60 т/га звичайного і 60 — 80 до 100 т/га безпідстилкового гною або сидерація). Важливо забез­печити рівномірний розподіл їх по площі і вчасне заорювання. Част­ка мінеральних добрив у загальній системі живлення коренеплодів має бути тісно пов’язана з кількістю внесених органічних. При цьо­му азотні добрива краще вносити переважно у вигляді аміачних форм (знижують вміст нітратів у коренеплодах). Добрі результати дають рідкі комплексні добрива (РКД), які вносять навесні перед сівбою одночасно з передпосівною культивацією, а також вуглець- амонійні солі (ВАС). Порівняно з аміачною селітрою вони значно знижують вміст нітратів у коренеплодах.

За даними Інституту землеробства УААН, щоб одержати 993 ц/га кормових буряків, у південному Поліссі вносили 40 т/га гною і міне­ральних добрив за нормою N120^90^50. У разі збільшення норми мінеральних добрив (N240^152^40) урожайність збільшувалась до 1231 ц/га. При цьому собівартість 1 ц коренеплодів не зросла порів­няно з контролем (табл. 83).

Таблиця 83. Продуктивність кормових буряків залежно від добрив (у середньому за 3 роки), ц/га, дослідження Інституту землеробства УААН

* Розрахункова норма на врожайність 1200 ц/га.


На поливних ділянках добрива використовують більш ефектив­но. Для одержання понад 1000 — 1200 ц/га, за даними Інституту зе­млеробства УААН, після внесення гною потрібно удвічі менше азо­тних, у 1,7 раза фосфорних і в 3,5 раза калійних мінеральних доб­рив. Очевидно, за достатнього зволоження інтенсивніше мінералі­зується органічна речовина гною, поліпшується родючість ґрунту. При урожайності 1000 - 1200 ц/га собівартість 1 ц корм. од. не наба­гато перевищує собівартість зернових культур.

Передпосівна підготовка ґрунту. Поле слід ретельно вирівня­ти з осені або навесні боронами із шлейфами. Після цього проводять передпосівну культивацію. В південних районах при нестачі вологи, щоб запобігти пересушуванню посівного шару і в разі доброї вирів- няності поверхні ґрунту з осені, можна обмежитись тільки передпо­сівною культивацією. Крім того, замість культиватора краще вико­ристовувати спеціальні борони із стрілчастими лапами. Вони роз­пушують ґрунт на мінімальну глибину, менше пересушують посів­ний шар.

Передпосівний обробіток здійснюють на мінімальну глибину (4 — 5 см), а в разі потреби проводять і коткування. Передпосівну культивацію і сівбу проводять одночасно. Краще, щоб вони здійсню­вались одним агрегатом, який виконує 3 — 4 операції — припосівне удобрення, культивацію, сівбу з коткуванням. При цьому досягаєть­ся відчутна економія сукупної енергії завдяки зменшенню витрат пального.

Сівба. Використовують сучасні бурякові й овочеві, а також спе­ціальні сівалки для стрічкової (смугової) сівби (моркви і пастерна­ку). Цьому способу слід надавати перевагу. У районах задовільного й достатнього зволоження всі коренеплоди сіють з міжряддями 45 см, у південній частині лісостепових і в степових районах можна сіяти з ширшими міжряддями. Глибина загортання насіння коре­неплодів у Центральному Лісостепу, на Поліссі і взагалі в районах достатнього зволоження становить 3 — 3,5, у південному Лісостепу і Степу — 3,5 — 4 до 5 см з одночасним коткуванням.

З урахуванням післясходових боронувань кормових буряків висі­вають на 1 м довжини рядка 18 — 20 схожих одноросткових насінин або 14 — 18 суплідь. При сівбі на кінцеву густоту (70 — 90 тис. коре­неплодів на 1 га) — відповідно 10 — 12 і 8 — 10 з обов’язковим вне­сенням гербіцидів. Проте така технологія не може бути екологічно доцільною, а через великі витрати сукупної енергії на гербіциди і внесення їх немає підстав вважати її і енергозберігаючою.

Норми висіву насіння турнепсу, брукви, моркви, пастернаку слід розраховувати на механічне проріджування сходів.

Кількість рослин на 1 га цих коренеплодів коливається в знач­них межах — від 100 — 120 тис. брукви і турнепсу до 250 — 300 тис. моркви і пастернаку. При широкосмуговій сівбі останніх густота може бути і більшою. Проте для кормових цілей бажано мати коре­неплоди більші. Крім того, легше механізувати збирання.

Формування густоти посіву. У зв’язку з потребою вирощуван­ня коренеплодів за екологічно доцільними технологіями формуван­ня густоти посівів є досить важким завданням, оскільки цей прийом має поєднуватися з механічними заходами боротьби проти за­бур’яненості полів. Багато труднощів виникає при формуванні гус­тоти насадження кормових буряків. Досвід господарств Черкаської, Вінницької, Дніпропетровської, Миколаївської, Кримської та інших областей показує, що після появи сходів буряків у фазі так званої «жирної вилочки» слід проводити перше післясходове проріджуван­ня посівів легкими боронами, наприклад ЗОР-07. Після визначення кількості рослин, що залишились, його можна повторити. Звичайно, при 15 — 20 сходах на 1 м рядка після першого проріджування в 1 — 2 сліди їх залишається 10 — 12, що у 2 — 2,5 раза більше за потрі­бну кількість. При повторному боронуванні через 3 — 4 дні знищу­ється ще приблизно третина сходів. Цього разу борони можуть бути важчими, наприклад посівні (БП-06) або середні (ЗБЗС-1). Якщо за один прохід посів проріджено недостатньо, після ретельного обліку фактичної густоти сходів по всьому полю його повторюють. Інколи треба використати додатково вздовжрядкові проріджувачі, напри­клад ПСА-5,4. У всіх випадках потрібно враховувати густоту сходів і фізичний стан ґрунту.

Після сівби супліддями нерідко з’являються додаткові сходи (спостереження свідчать, що в суплідді насіння проростає не одно­часно, а з деяким інтервалом, що є біологічним пристосуванням, яке гарантує одержання сходів за умов зволоження, які змінюються). Пізніше в такому гнізді відбувається диференціація — із 2 — 3 різ­новікових виділяється 1 — 2сильні рослини.

Сходи моркви, турнепсу, брукви, пастернаку також проріджують боронуванням. Густота посіву має відповідати прийнятій для конк­ретної зони.

Боротьба з бур’янами. Слід віддавати перевагу агротехнічним засобам. У деяких господарствах створюють ефективні пристрої і засоби для боротьби з бур’янами, наприклад, різні види борін, по­лиць, підгортачів, застосовують орієнтатори ходу культиваторів під час міжрядного обробітку, що дає змогу до мінімуму зменшити за­хисні смуги в рядках, тощо.

Боротьбу з бур’янами треба проводити в кілька етапів у системі зяблевого обробітку, до сівби, у період посів — сходи, після появи сходів і під час вегетації. Важливо також запобігати потраплянню в ґрунт насіння бур’янів із гноєм. Гній має обов’язково пройти фазу самозігрівання, коли температура в ньому досягає 70 — 80 °С. Це сприяє тому, що насіння бур’янів, гельмінти і багато патогенів гине у ньому. Щоб запобігти розмноженню бур’янів (особливо лободи бі­лої і щириці), польові бурти гною вкривають не землею, а со­лом’яною січкою.

Напівпаровий обробіток зябу, а ще краще — сівба післяжнивних сидеральних культур, які пригнічують бур’яни своїм щільним покри­вом (гірчиця біла, гірчиця з вівсом та ін.), з подальшою глибокою оранкою забезпечують очищення поля від післяжнивних бур’янів — мишію, щириці звичайної та ін. і великою мірою від коренепаростко­вих, особливо осоту рожевого і жовтого, березки польової.

Осот, лобода біла та інші ярі бур’яни проростають рано, їх зни­щують передпосівними культиваціями. Проте запаси насіння бур’янів у ґрунті великі, а період зберігання ним схожості тривалий. Тому важливо не дати укріпитися сходам бур’янів, запобігти появі їх, тобто знищити у фазі проростання («білої ниточки»). З цією ме­тою після сівби коренеплодів проводять до- і післясходове борону­вання в один—два сліди, міжрядний обробіток (знищують бур’яни в міжряддях і присипають у захисних смугах). Для знищення бур’янів у ході подальшої вегетації коренеплодів поєднують міжря­дні обробітки з підгортанням рослин.

Досходове боронування. Важливо точно встановити глибину ходу борінок. Через 3 — 4 дні після висівання культур одна глибина, а пізніше — мінімальна. її визначають за проростанням коренепло­дів. Залежно від цього навіть полегшена райборінка З0Р-07 може бути для проростаючого насіння важкою. Тому в господарствах ви­готовляють так звані «гвоздівки» — дуже легкі борони. Глибина першого досходового боронування через 3 — 4 дні після сівби — не більш як 2,5, а другого через 4 — 5 днів (якщо насіння коренеплодів проросло) — 1,5 — 2 см. Його проводять «гвоздівками», які і при не­глибокому обробітку завдяки густому розміщенню зубів добре зни­щують бур’яни. У разі потреби обробіток здійснюють у 2 сліди. Якщо утворюється ґрунтова кірка, використовують легкі ротаційні борони, а вслід за ними пускають зубові.

На посівах капустяних (вони сходять раніше від буряків на 2 — 3 дні) можливе пошкодження до 15 — 20 % проростків. До появи сходів залежно від вологості й температури ґрунту проводять 1 — 2 борону­вання. Інтервал між боронуваннями залежить від інтенсивності проростання бур’янів і становить 3 — 4 дні.

Післясходове боронування — дуже потрібний і відповідаль­ний прийом боротьби з бур’янами на посівах коренеплодів, як і ін­ших просапних культур. Перший раз його проводять після появи масових сходів. Моркву і пастернак можна боронувати в 2 сліди, але тільки після зміцнення сходів (вилочки в них дрібні і легко знищу­ються боронуванням). Щоразу треба враховувати результати боро­нування. В разі потреби його боронування повторюють (краще на другий день).

Після зміцнення сходів, коли є потреба також прорідити посіви, можна застосувати середні борони, які також краще знищують схо­ди бур’янів.

Міжрядний обробіток. На відміну від високостеблових рослин, на посівах коренеплодів розпушування проводять протягом більшої частини періоду вегетації. На посівах з міжряддям 45 см слід провес­ти міжрядний обробіток перед змиканням рядків, а на посівах із міжряддям 60 — 70 см (кормових буряків і гібридної брукви) є можли­вість продовжити обробіток і в цей період, оскільки змикання рядів неповне. Після розмикання рядків на посівах кормових буряків із міжряддям 45 см, а також на посівах моркви, пастернаку та інших коренеплодів проводять розпушування міжрядь з одночасним підгор­танням. Це поліпшує використання опадів, ріст коренеплодів, змен­шує кількість бур’янів. Якщо внаслідок дощів строк міжрядного обро­бітку минув і поле забур’янене щирицею і лободою білою, бур’яни підкошують спеціальними агрегатами. Але цього допускати не слід.

Нескладні, на перший погляд, операції з механічного догляду за посівами коренеплодів насправді потребують спеціальної підготов­ки як агрономів, так і механізаторів, узагальнення досвіду. Так, ефективність присипання бур’янів у захисних смугах під час підгор­тання коренеплодів залежить від конструкції лап з полицями. Вони різні за розміром і формою, наприклад, для кукурудзи і буряків. Поєднання різних прийомів догляду за посівом дає змогу щоразу знищити 90 — 96 % сходів бур’янів.

Отже, крім розпушування ґрунту, важливим завданням механіч­ного догляду за посівами коренеплодів є зниження забур’яненості поля до рівня, який суттєво не впливатиме на урожайність корене­плодів. Це одна з основних складових застосування екологічно чис­тих прийомів догляду за кормовими культурами взагалі. Проте і нині рекомендують використовувати пестициди, яких тільки проти хвороб і шкідників налічується близько 170 видів. Якщо все ж є потреба в обробці посівів тими чи іншими препаратами, особливо при ранніх строках сівби, то в цьому разі треба додержуватися інструкції, попе­редньо проконсультувавшись у науковій установі, дослідній станції захисту рослин, районному сільськогосподарському управлінні.

Отже, фунгіциди й інсектициди на посівах кормових коренепло­дів використовують у крайніх випадках і, як правило, на початку вегетації для збереження рослин у разі епізоотії шкідників і епіфіто­тії хвороб. Краще нехай поверхня листка коренеплодів буде злегка ураженою, ніж вносити дорогі й небезпечні для здоров’я тварин пре­парати. Можливий недобір при цьому 5 — 7 % урожаю компенсується одержанням чистої продукції. Однак, щоб відійти від стереотипів, що панують в агрономії, треба змінити поняття, технології, переучувати фахівців. Установки на екологічно доцільні, ресурсозберігаючі техно­логії в рослинництві і кормовиробництві потребують перегляду тра­диційних, дуже дорогих прийомів хімічної боротьби з бур’янами, шкі­дниками і хворобами рослин, оскільки арсенал біологічних і агротех­нічних прийомів нині уже досить великий.

Збирання коренеплодів. Ефективним є збирання з поділом операцій за такою схемою: збирання гички буряків, листя моркви та ін., підкопування коренеплодів, їх підбирання з одночасним наван­таженням у тракторні причепи спеціальними підбирачами, змонто­ваними попереду причепу. Ця технологія добре відпрацьована, на­приклад у Німеччині. Вона проста, універсальна, дешевша порів­няно із збиранням коренеплодів коренезбиральними комбайнами. Але вона більш ефективна на легких ґрунтах. Орієнтовну техноло­гічну схему вирощування кормових буряків наведено в табл. 84.


Таблиця 84. Орієнтовна технологічна схема вирощування кормових буряків за енергозберігаючою екологічно доцільною технологією