Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.4. Критерії та показники підприємницького ризику

У загальному процесі управління підприємницьким ризиком од­не з центральних місць належить системі його показників та розра­хунку їх.

У літературі, присвяченій підприємницькому ризику, немає од­нозначних підходів до цього питання. Наявні їх вирішення можна звести до таких варіантів:

► одні автори пропонують оцінювати розмір ризику за показни­ком частоти появи певного рівня втрат, який розраховується як част­ка від ділення кількості втратних випадків на загальну кількість втратних і виграшних випадків;

^ друга група економістів вважає, що для цих цілей найбільше підходить математичне очікування абсолютного рівня втрат і сту­пеня можливого відхилення очікуваних втрат від середнього зна­чення;

► треті дотримуються думки, що таким показником може бути розмір відносних втрат, який визначається як відношення абсолют­них втрат від певного виду діяльності до абсолютного розміру дохо­ду від цього виду діяльності.

Показник частоти появи певного рівня втрат відповідає за зміс­том показнику ймовірності виникнення втрат. Він характеризує можливість виникнення втрат того чи іншого рівня. Проте обмежу­вати дослідження ризикованих ситуацій лише одним показником неправомірно.

Щодо показника розміру відносних втрат, який визначається відношенням абсолютних втрат від певного виду діяльності до абсо­лютного розміру доходу від цього виду діяльності, то слід зазначити, що значення цього показника буде тим вищим, чим більшою буде сума абсолютних втрат. Що саме цей показник характеризує і де конкретно в управлінні ризиком він може використовуватись? При­пустити, що зазначений показник адекватний імовірності втрат не можна, бо значення ймовірності втрат є обернено пропорційним до самого розміру втрат. Інше припущення, що відносний розмір втрат може бути використаний у розрахунках безпосередньо до абсолют­ного їх значення, теж безпідставне, оскільки втрати — це категорія первинна порівняно з будь-якими іншими показниками, що стосу­ються ризику.

Таким чином, цей показник повною мірою не може характеризу­вати підприємницький ризик. Він придатний лише для аналітич­них цілей. Математичне очікування показника абсолютного рівня втрат є більш прийнятним, проте з точки зору певної системи воно не дає вичерпної оцінки ризику.

Отже, для характеристики та вимірювання підприємницького ризику слід використовувати систему показників, яка має відпові­дати таким вимогам:

а) ґрунтуватися на теорії ймовірності, оскільки підприємницький ризик — категорія ймовірнісна;

б) мати конкретне використання в управлінні ризиком (оцінюва­ти рівень ризику, враховуватися під час розроблення певних анти- ризикованих заходів, братися до уваги при здійсненні ризикованих операцій тощо);

в) ураховувати різні за змістом і формою показники ризику (аб­солютні, відносні, порівняльності ризиків).

До системи показників ризику належать такі показники:

► абсолютні;

► імовірності виникнення втрат;

► порівняльності рівнів ризику.

Абсолютні показники ризику є величиною можливих втрат у ва­ртісному виразі від здійснення ризикованих господарських опера­цій. Вони використовуються для:

► встановлення видів підприємницького ризику (допустимого, критичного, катастрофічного);

^ визначення ймовірності втрат певного рівня. Знаючи їхній розмір, на основі кривої ризику встановлюється ймовірність втрат, які будуть у плановому періоді;

► розроблення конкретних заходів щодо зменшення негативного впливу ризику на результати виробничо-господарської діяльності фірми.

Показники ймовірності виникнення втрат належать до групи відносних показників. Вони дають змогу виробляти узагальнену оцінку ризику, приймати рішення про здійснення ризикованих операцій чи відмову від них.

Показники порівняльностірівнів ризику застосовуються при ви­борі варіантів здійснення господарських операцій, наприклад вкла­дення коштів у різні проекти.

Абсолютний розмір втрат — величина імовірна. Інакше кажучи, вони можуть бути в реальній дійсності більшими або меншими від очікуваних. У зв’язку з цим слід розрізняти такі втрати від ризику:

^ максимальні ймовірні;

^ очікувані ймовірні;

^ мінімальні ймовірні.

Максимальні ймовірні втрати можуть виникати за найбільш несприятливих умов, якими характеризуються ризиковані ситуа­ції.

Очікувані ймовірні втрати— це найбільш можливі втрати, роз­раховані на основі чинників ризику, поява і дія яких є найреаль- нішими.

Мінімальні імовірні втрати можуть бути за найсприятливіших умов, коли негативний вплив окремих чинників є найменшим.

Дані про максимальні та мінімальні ймовірні втрати застосову­ються при проведенні аналізу ризикованих ситуацій та з метою ви­значення різних параметрів розсіювання (стандартного відхилення, дисперсії тощо), які використовуються у розрахунках показників порівняльності рівнів ризику.

Способи розрахунку очікуваних, максимальних та мінімальних імовірних втрат однакові. При цьому різні розміри втрат зумовлю­ються різною інтенсивністю дії чинника ризику (мінімальною, мак­симальною, очікуваною).

Методика визначення втрат (абсолютних показників) залежить від виду підприємницької діяльності, конкретних чинників і джерел ризику та наслідків, спричинених ними.

У виробничому підприємництві розмір втрат від ризику розрахо­вується так:

а) від можливого зниження обсягу виробництва і реалізації про­дукції:


де Вр — втрати від ризику, спричиненого можливим зниженням обсягу виробництва і реалізації продукції; ВПбі — імовірне змен­шення обсягу виробництва і реалізації і-го виду продукції у натура­льному виразі; Ці — ціна за одиницю і-го виду продукції; ЗЗ> — розмір змінних витрат на одиницю і-го виду продукції; п — кіль­кість і-х видів продукції.;

б) від імовірного зниження цін:

де Вр.ц — втрати від ризику, пов’язаного з можливим зниженням цін; ЛЦ — імовірне зниження ціни одиниці і-го виду продукції; ВПі — запланований обсяг випуску і реалізації і-го виду продукції;

в) від можливої перевитрати фонду споживання:

де Вр.с — втрати від ризику, який може спричинити перевитрату фонду споживання; ФСф — розмір фонду споживання з урахуван­ням імовірної дії негативних чинників; ФСп — плановий розмір фон­ду споживання; ДВс — імовірне перевищення середніх виплат на одного працівника з фонду споживання порівняно із запланованим рівнем унаслідок проведення ризикованих операцій; ЧП — планова чисельність працівників; ДВс • ЧП — імовірна перевитрата фонду споживання за рахунок перевищення середніх виплат на одного працівника; ДЧП — імовірне перевищення чисельності працівників порівняно з її плановою кількістю внаслідок проведення ризикова­них операцій; Вс — середні очікувані виплати з фонду споживання на одного працівника; ДЧП • Вс — імовірна перевитрата фонду споживання за рахунок перевищення чисельності працівників;

г) від імовірної перевитрати матеріально-сировинних і паливно- енергетичних ресурсів:

де Врм — втрати від ризику, який може призвести до перевитрати матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; Мф — імовірні очікувані витрати матеріально-сировинних і паливно-енер­гетичних ресурсів на заданий обсяг виробництва продукції у вартіс­ному виразі; Мп — планові витрати матеріально-сировинних і па­ливно-енергетичних ресурсів на заданий обсяг виробництва проду­кції у вартісному виразі; ДМ7- — імовірна перевитрата і-х видів ма­теріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів у натураль­ному виразі на заданий обсяг виробництва продукції; Ц — початко­ва (планова) ціна одиниці і-х видів ресурсів; М7- — планові витрати і-х видів матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів на заданий обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; ДЦі — імовірне зростання ціни одиниці і-х видів ресурсів; к —кіль­кість і-х видів матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ре­сурсів; £ДМі • Ц і — імовірна перевитрата матеріально-сировин­них і паливно-енергетичних ресурсів у вартісному виразі за рахунок можливого зростання цін;

д) унаслідок можливої безгосподарності:

де Вр.г — витрати від ризику, спричиненого можливими наслідками безгосподарності; В7-— імовірні втрати від і-го виду безгосподарності (псування товарно-матеріальних цінностей, їх нестача від природ­них втрат, сплата штрафів тощо); 1 — кількість різновидів

безгосподарності;

е) від можливого стихійного лиха та екологічних катастроф:

де Вр.ск — втрати від ризику, пов’язаного з можливим стихійним лихом та екологічними катастрофами; Вмі- — вартість і-х об’єктів чи майна підприємства; Кскі- — частка (коефіцієнт) імовірних втрат і-х об’єктів чи майна підприємства, пов’язаних зі стихійним лихом чи екологічною катастрофою; 5 —кількість різновидів об’єктів чи май­на підприємства;

є) від крадіжок і рекету:

де Вкр — втрати від ризику, що можуть бути наслідком крадіжок і ре­кету; К — імовірні втрати від і-х видів крадіжок та рекету (при транс­портуванні матеріальних цінностей, у процесі виробництва, зі склад­ських приміщень); т — кількість різновидів і-х крадіжок і рекету;

ж) від зміни політичних чинників:

де Вр.п — втрати від ризику, спричиненого можливими змінами по­літичних чинників; Пі — імовірні втрати від і-го політичного чин­ника (підвищення податкових ставок, упровадження нового мита, зміна договірних умов тощо); о — кількість і-х політичних чинників.

У комерційному підприємництві розмір втрат від ризику визна­чається так само, як і у виробничому підприємництві. Однак при цьому враховуються особливості чинників ризику.

Порядок розрахунку найпоширеніших втрат такий:

а) від імовірного підвищення закупівельних цін:

де Вп.з — втрати від можливого підвищення закупівельних цін; ЗЦі — розмір можливого підвищення закупівельної ціни і-го товару; ОЗі — обсяг закупівель і-го товару; п — кількість і-х видів товару;

б) від можливого зниження цін, за якими продається закуплений товар:

де Вз.п — втрати від можливого зниження продажної ціни; ПЦ- — розмір імовірного зниження продажної ціни і-го товару; ОРі — обсяг продажу і-х товарів;

в) від імовірного зниження обсягу продажу товарів:

де Вп.т — втрати від імовірного зменшення обсягу продажу товарів; ЛОРі — обсяг можливого зменшення продажу і-х товарів; ПЦі — продажна ціна одиниці і-го товару; ЗЦі — закупівельна ціна оди­ниці і-го товару.

г) від можливої нестачі товарів (крадіжки, псування тощо):


де Вт — втрати від можливої нестачі товарів; Т7- — обсяг можливої нестачі і-х товарів.

Визначення втрат від фінансового ризику. Специфічність чин­ників ризику фінансового підприємництва зумовлює і відповідний підхід до визначення розміру можливих втрат.

У зарубіжній літературі для оцінювання розміру фінансового ризи­ку використовується такий специфічний показник, як ставка дисконту.

Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, яка застосовується І до майбутніх платежів, щоб урахувати ризик і непевність, І пов’язані з чинником часу. ||

Дійдемо висновку, що високий ризик означає високу ставку дис­конту (капіталізації), малий ризик означає низьку дисконтну ставку.

Отже, рівень ризику і розмір дисконтної ставки — поняття одно­значні.

Поставимо запитання, наскільки є правомірною характеристика фінансового ризику через показник дисконтної ставки? Позитивна відповідь на це запитання неприпустима через такі міркування:

а) показник дисконтної ставки є величиною заздалегідь відомою. Він застосовується у розрахунках теперішньої вартості грошей. Ко­ли дисконтовано майбутні доходи перевищують початкові капітало­вкладення, інвестори вкладатимуть гроші у відповідні проекти. Отже, дисконтна ставка може належати до нормативів, які викорис­товують в управлінні фінансами. Тому, виходячи з визначеної ра­ніше сутності ризику, вона не може бути його виміром. Дисконтна ставка — показник детермінований, ризик — імовірнісний, стохас- тичний;

б) припустімо, що завчасно встановлений розмір дисконтної ставки і дійсний її розмір збіглися. Підприємець заздалегідь роз­рахував теперішню вартість майбутніх доходів, яка має становити, наприклад 10 млн грн. Фактичний її розмір не відрізняється від розрахованого. Як в планових, так і у фактичних розрахунках ви­користовувалась дисконтна ставка. А де ж тут ризик? Його немає. Інша справа, якщо б фактичний розмір дисконтної ставки внаслі­док дії ймовірнісних негативних чинників (можливе підвищення темпів інфляції в окремі періоди часу, непередбачене зниження ділової активності тощо) зріс порівняно із заздалегідь визначеним її розміром, то цю ситуацію можна характеризувати як таку, де був ризик.

Отже, ризик у фінансовому підприємництві пов ’язаний з мо­жливою зміною величини дисконтної ставки порівняно із зазда­легідь визначеним її розміром. Тому принципи підходу до ви­значення втрат від фінансового ризику є такими самими, як і ті, що використовуються у розрахунках виробничих і комерційних ризиків. Інакше кажучи, вони будуть тоді, коли можуть з’явитися негативні чинники, не враховані в розрахунках очіку­ваних (планових) фінансових показників.

Втрати від ризику у фінансовому підприємництві визначаються у розрізі чинників ризику.

Розмір можливих втрат вартості грошей, пов’язаних з чинником часу, розраховують так:

а) від вкладення грошей у купівлю облігацій:

де ВГо — імовірна втрата вартості грошей від купівлі облігацій у зв’язку з можливими діями негативних чинників; ВГт.о — розраху­нкова теперішня вартість грошей, вкладених у купівлю; ВГТо

імовірна теперішня вартість грошей, вкладених у купівлю обліга­цій, зумовлена можливими діями негативних чинників. При цьому

де І — відсотки за кожний період часу (рік, півріччя, квартал); ВЧА — відсотковий чинник теперішньої вартості ануїтету; Р — но­мінальна ціна облігації; ВЧВ — відсотковий чинник теперішньої вартості облігації.

Ануїтет— це послідовність платежів за певні регулярні проміжки часу. У цьому разі ануїтетом є періодично (раз у рік, щопівроку або щоквартально) сплачувана власникам облігацій певна сума грошей як відсоток.

Теперішня вартість грошей — це грошова вартість майбутніх надходжень чи доходів з поправкою на ставки дисконту (капіталі­зації).

Відсотковий чинник теперішньої вартості ануїтету визначається за формулою:

де Я — дисконтна ставка (коефіцієнт); і — кількість років.

Відсотковий чинник теперішньої вартості облігацій розраховують так:

Імовірну теперішню вартість грошей від купівлі облігацій у зв’язку з можливими діями негативних чинників визначають за формулою

де ВЧА' — відсотковий чинник теперішньої вартості ануїтету, ви­значений з урахуванням імовірної дії негативних чинників, які мо­жуть привести до зростання розміру дисконтної ставки; ВЧВ' — від­сотковий чинник теперішньої вартості облігацій, визначений з ура­хуванням імовірної дії негативних чинників, які можуть привести до зростання розміру дисконтної ставки;

б) від вкладення коштів у купівлю акцій. Імовірні втрати розра­ховують з дотриманням викладених вище підходів:

де ВГа — втрата вартості грошей, вкладених у купівлю акцій, пов’язана з можливою дією негативних чинників; Атв — теперішня вартість дивідендів і виручки від продажу акцій, розрахована за нормальних умов (без ризику); АТв — імовірна теперішня вартість

дивідендів і виручки від продажу акцій, зумовлені можливими дія­ми негативних чинників.

Теперішню вартість дивідендів і виручки від продажу акцій ви­значають так:

де Атв — теперішня вартість дивідендів і виручки від продажу ак­цій; Ді — розмір дивідендів за і-й період часу; ВЧА> — відсотковий чинник теперішньої вартості ануїтету за і-й період часу; Ац — ціна акції в останньому році -о періоду часу; Ь — тривалість часового періоду, на який фірма купує акції.

Імовірну теперішню вартість дивідендів та виручки від продажу акцій (АТв ) розраховують так:


де Д' — імовірний розмір дивідендів за і-й період часу з урахуван­ням можливої дії негативних чинників; ВЧА' — імовірне значення

відсоткового чинника теперішньої вартості ануїтету за і-й період часу з урахуванням можливого зростання дисконтної ставки; А Ц —

імовірна ціна акції в останньому році і-го періоду часу з урахуван­ням можливої дії негативних чинників; ВЧВ' — імовірний відсотко­вий чинник теперішньої вартості акції з урахуванням можливої дії негативних чинників. При цьому порядок визначення ціни акцій залежить від їх виду. Ціну привілейованих акцій розраховують за формулою

де Ацп — ціна привілейованої акції; Д — розмір постійного дивіденду. Звичайні акції оцінюються так:

а) акції з постійним дивідендом:

де Ац.п.д — ціна звичайної акції з постійним дивідендом; Я — дис­контна ставка саме цих акцій;

б) акції з постійним приростом дивідендів:

де Ац.п.д — ціна звичайної акції з постійним приростом дивідендів; Ді — сподівані дивіденди на акцію через рік (після останнього сплаченого дивіденду); ц— темп приросту дивідендів;

в) акції з непостійним приростом дивідендів:

де Ацпі — ціна звичайної акції з непостійним приростом дивідендів у і-му році; Ді+і — розмір дивідендів у наступному році за і-м роком;

г) від інвестицій в окремі проекти з урахуванням інфляції:

де ВГпі — імовірні втрати від інвестицій в окремі проекти у зв’язку з імовірною зміною ставок дисконту та можливим зростанням ін­фляції; ТВгпі — розрахункова теперішня вартість певних грошових потоків, визначена на основі передбачених величин ставки дискон-
ту та рівня інфляції; ТВ^, п і — теперішня вартість тих самих грошо­вих потоків з урахуванням імовірних змін ставок дисконту та мож­ливого зростання інфляції.



Подпись: де ГП, — грошові потоки в і-му періоді часу; і — рівень інфляції, %; п — кількість часових періодів (років); к' — к-й часовий період ін¬фляції;

Теперішню вартість грошового потоку визначають двома спосо­бами:

Методика оцінювання підприємницького ризику. Оцінювання ризику на основі показників імовірності виникнення втрат певного рівня може використовуватись у відповідних розрахунках за мину­лий період, коли вже відома вся кількість втратних і виграшних ви­падків. Для планового періоду, в якому втратні випадки накопичу­ються поступово і їхня кількість буде відома аж наприкінці цього періоду, такий підхід прямого оцінювання ризику неможливий. По­стає запитання, як оцінити в певній ситуації рівень підприємниць­кого ризику, що періодично може виникати? Це завдання розв’язується за допомогою попередньо побудованої на основі даних минулих років кривої розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку (кривої ризику). Якщо при визначенні ймовір­ності втрат за минулі роки порівнювалась кількість втратних ви­падків певного рівня із загальною кількістю втратних і виграшних випадків, то для її розрахунку в плановому періоді досить знати розмір втрат. На основі кривої ризику встановлюється рівень імовір­ності, який відповідає певному розміру втрат.

Отже, сутність проблеми зводиться до побудови кривої ризику. Послідовність цього процесу така. На першому етапі встановлюють­ся зони ризику, в межах яких втрати не перевищують певного ви­значеного рівня.

Основні зони ризику показано на рис. 12.2. Як бачимо, залежно від розміру втрат можуть бути чотири зони ризику:

► безризикова;

► допустимого ризику;

► критичного ризику;

► катастрофічного ризику.

Рис. 12.2. Основні зони ризику:

А — розмір втрат, що дорівнює сумі очікуваного прибутку; Б— розмір втрат, що до­рівнює розміру очікуваної виручки; В— розмір втрат, що дорівнює майновому стану підприємства


Безризиковою є зона, де немає будь-яких втрат при здійсненні господарських операцій.

Зона допустимого ризику характеризується можливим розміром втрат, що не перевищують розміру очікуваного прибутку. У найгір­шому разі фірма може втратити весь прибуток, в іншому — за умови сприятливого збігу обставин втрати будуть незначними.

Основні риси зони допустимого ризику такі:

► часті випадки настання ризику;

► незначний розмір втрат, що випадає на одну ризиковану си­туацію;

► велика ймовірність виникнення втрат певного рівня;

► втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року;

► настання ризикованих подій не приводить систему до зміни певних цілей.

Зона критичного ризику — це зона, в якій можливий розмір втрат перевищує прибуток, але не більше, ніж розмір виручки. Інакше кажучи, коли будуть втрати в зоні критичного ризику, то підприємець може не тільки не одержати ніякого прибутку, а й втратити всі кошти, вкладені в господарську справу.

Характерними ознаками критичного ризику є:

► нечасті випадки настання ризику;

► середній рівень імовірності виникнення певного рівня втрат;

► порушення системи такою мірою, яке призводить до зміни по­ставлених цілей.

Зона катастрофічного ризику — найнебезпечніша, можливі втрати в якій перевищують виручку і можуть досягти розміру, що дорівнює майновому стану підприємства.

До катастрофічного ризику прирівнюють ризики, пов’язані з прямою небезпекою для життя працівників, виникненням екологіч­них катастроф, незалежно від розміру втрат.

Основними рисами зони катастрофічного ризику є:

^ вкрай рідкісні випадки настання ризику;

^ дуже низька ймовірність виникнення втрат певного рівня;

^ низький рівень передбачуваності ризику або навіть і сумнів­ність його передбачення;

^ настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації фірми.

Водночас було б некоректним стверджувати, що критичний чи катастрофічний ризик є взагалі недопустимим. Усе залежить від того, яка ймовірність виникнення того чи іншого ризику і які допус­тимі його рівні. Маючи такі дані, можна дійти висновку щодо здійс­нення чи нездійснення ризикових підприємницьких операцій.