Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.2. Порядок і правила нанесення умовних знаків на робочу карту

Умовні знаки становлять зміст робочої карти того або іншого командира.

Умовні знаки. Умовні знаки і те, що відображається з їх допомогою, відіграють велику роль в управлінні військами, оскільки вони є засобом відображення об’єктивної дійсності, тобто бойової обстановки. З їх допомогою показують положення підрозділів (їх розміри по площині), характер дій, кількість сил і засобів, мету дій і способи її досягнення.

Умовні тактичні позначення – це своєрідна мова армії, узаконена бойовими статутами і настановами. Тому необхідно суворо дотримуватися чіткості їх нанесення, однозначності розуміння. Символи умовних тактичних знаків повинні бути наочними, простими, не допускати різного тлумачення їх змісту і забезпечувати можливість користування технічними засобами для швидкого нанесення обстановки на робочу карту.

Добре нанесена обстановка – результат умілого нанесення умовних знаків і скорочених позначень. Лінійні замкнуті і напівзамкнуті знаки (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі різного призначення і т.п.) наносяться на карту з дотриманням масштабу. Тому їх часто називають масштабними умовними знаками.

Фігурні умовні знаки, що мають правильну геометричну форму, окрім районів і ділянок вогню артилерії (поодинокі танки, артилерійські і мінометні батареї на вогневих позиціях, деякі тилові підрозділи і т.д.), а також деякі комбіновані умовні знаки, що складаються з поєднань ліній і фігур (пункти управління, засоби зв’язку, деякі інженерні засоби і споруди і т.д.), точкові об’єкти, що є, називають немасштабними, тобто наносяться на карту без дотримання масштабу.

Об’єкти, позначені на карті немасштабними знаками, окрім командних пунктів, наносять на карту так, щоб центр умовного знака знаходився в точці розташування об’єкта на місцевості. Координати цього об’єкта при орієнтуванні по карті або передачі обстановки з карти повинні даватися по центру знака.

КСП наносять на карту таким чином, щоб вертикальна пряма лінія, яка є продовженням однієї зі сторін геометричної фігури, своїм нижнім кінцем упиралася в точку місцевості, де розміщується пункт управління.

При нанесенні на карту командного пункту в наступі або при пересуванні в західному напрямі або в обороні фронтом на захід фігуру знака командного пункту потрібно розміщувати вправо від вертикальної лінії, яка вказує його місцезнаходження і, навпаки, в наступі або обороні фронтом на схід фігура знака повинна бути повернута вліво.

У наступі в північному або південному напрямах і обороні фронтом на північ або на південь фігура командного пункту креслиться вправо від вертикальної лінії, а противника – вліво.

За своїм змістом умовні позначення можуть бути одиночними або груповими.

Одиночні умовні позначення є окремими самостійними умовними знаками, що використовуються зазвичай для нанесення на робочу карту окремих елементів бойового порядку підрозділу або одиночних об’єктів (цілей), що відображаються одним знаком.

Групові умовні позначення є окремими самостійними умовними знаками, що використовуються зазвичай для відображення на робочій карті бойового порядку загальновійськових підрозділів у цілому або бойової обстановки на якийсь певний час.

Важливе значення для успішного оволодіння мистецтвом ведення робочої карти має точне дотримання прийнятих умовних скорочень, позначень і написів. Вони застосовуються для прискорення нанесення обстановки на карту і розроблення бойових документів.

Потрібно дотримуватися ще одного правила, що дозволяє скорочувати напис найменувань батальйонів і дивізіонів, що входять до складу будь-якої частини. Якщо, наприклад, другий механізований батальйон входить до складу сьомої механізованої бригади, то цей запис на карті можна зробити так: 2/7 мбр.

Скільки місця і часу міг би зайняти на карті напис, наприклад, перший механізований взвод, протитанкова артилерійська батарея, самохідний артилерійський дивізіон, або друга механізована рота першого механізованого батальйону. Ці записи займають кілька рядків. Використовуючи відповідні скорочення, цю інформацію можемо записати так: 1 мв, птабатр, садн, 2/1 мб.

Умовні позначення і скорочення дозволяють економити час і місце при нанесенні тактичної обстановки на робочу карту. Важливо тільки, щоб ці скорочення знали та правильно використовували командири, які працюють з робочою картою, тому що тільки одна неправильно написана буква може змінити в карті зміст і завести командирів в оману.

Так, наприклад, якщо скорочення Тр – тактична ракета написати по-іншому, з малої букви (тр) – це буде означати не тільки зовсім інше озброєння, а також те, що воно належить навіть до іншого роду військ, тобто тр – танкова рота. Якщо написати це скорочення на карті з такою помилкою, а потім доповісти старшому командиру, то ця неохайність потім призведе до прийняття помилкового рішення.

Батальйони, що входять до складу одного з’єднання (частини), записуються під порядковими номерами (1 мб, 2 мб і т. д.). Якщо ж батальйон діє у відриві від головних сил, наприклад, у передовому загоні (авангарді), то в цьому разі вказується і його приналежність – 1/5 омбр. Сусідні батальйони указуються з номером бригади, до складу якої вони входять. Це положення поширюється і на підрозділи інших родів військ.

Скорочення найменувань частин і підрозділів, озброєння противника проводиться за тими самими правилами, що й для наших військ. При нанесенні на карту деяких засобів ядерного нападу противника замість повного найменування також можна застосувати скорочені позначення за великими літерами цих засобів, наприклад, „ЛАНС” – „Л”, „ПЕТРІОТ – „П” і т. д.

Написи на картах. Важливе місце у досягненні наочності карти належить правильному й умілому розміщенню скорочених позначень та інших пояснювальних написів. Отже, на кожній карті траплятимуться як цифрові, так і текстові написи.

Зовнішній вигляд написів визначається шрифтом, прийнятим для їх виконання, і якістю роботи офіцера на карті. Для ведення робочої карти найдоцільнішим є так званий креслярський, або нормальний, шрифт, який за своєю формою гранично спрощений і наближений до скорописного. Він виконується швидко і просто. Літери (цифри) в слові (числі) пишуться без зв’язок, роздільно. Всі елементи їх мають однакову товщину, вибрану згідно зі значущістю напису і розміром літер від 1/10 до 1/4 ширини останніх. За положенням літер щодо обрізки карти цей шрифт підрозділяється на прямий і похилий (кут нахилу букв і цифр дорівнює 75 градусам). Наприклад, прямим шрифтом прописні (великі) літери пишуться так: А, Б, В, Г, Д, Е, Ж і т. д., а малі літери – а, б, в, г, д, е, ж і т. д.

При нанесенні обстановки на карту прямий шрифт може використовуватися тільки для оформлення службового заголовка і написів посадовців (на робочій карті, карті з рішенням, звітній карті). Приклад прямого шрифту: РОБОЧА КАРТА.

Як відправна одиниця для визначення розміру напису служить висота малої літери (табл. 4.1). Велика (прописна) літера або цифрова величина перед буквеними підписами робиться на 1/3 вище за величину малої букви. Проміжки між літерами (як прописними, так і малими) дорівнюють приблизно 1/3–1/4 їх висоти. Мінімальну висоту малої літери напису біля положення роти (батареї) на карті масштабу 1:100000 беруть 2 мм з укрупненням масштабу карти, так само як і з підвищенням на один ступінь військової ланки, розмір напису збільшується з кроком у 2 мм. Так, для батальйону (дивізіону) на карті 1:100000 величина буквеної частини напису дорівнюватиме 4 мм. Малі літери з „хвостиками” (б, в, д, р, у, ф) мають загальну висоту, що дорівнює висоті прописних літер або цифр, до яких вони належать у поєднанні: 2 мб, 5 мбр.

Таблиця 4.1 – Відповідність написів на картах, мм

Підрозділ

Масштаб карти

1:50000

1:100000

Рота (батарея)

4

2

Батальйон (дивізіон)

6

4

Бригада

8

6

Дивізія

10

8

Важливе місце в досягненні наочності карти належить правильному і вмілому розташуванню скорочених позначень та інших пояснювальних надписів. Добре виконані й правильно розміщені надписи значною мірою сприяють швидкому читанню його і наочності, економлять час командирів при нанесенні тактичної обстановки на робочу карту.

Скорочені позначення та інші надписи пояснень, що належать до обстановки, розміщуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу листа карти.

Розміри надписів, назв бойових документів, виконаних на карті, службових заголовків, а також нумерація і найменування підрозділів і частин на звітних картах, картах з рішенням командира, картах для розбору навчань і т. д. визначаються в кожному конкретному випадку виконавцем або старшим командиром.

Написи на карті проводяться навпроти середини фронту підрозділу на вільному місці, на відстані від нього приблизно на 2/3 бойового порядку; це дасть можливість навіть при побіжному погляді на карту отримати уявлення про просторове положення кожного підрозділу, швидше провести розрахунки щодо співвідношення сил і засобів на даній ділянці фронту, прискорити розроблення бойових документів.

Більш повно і детально правила ведення робочої карти наведені у посібнику [20].

Висновки з розділу

Уміння офіцерів правильно вести робочу карту має важливе значення для управління підрозділами. Робоча карта офіцера, яка підготовлена до роботи з правильними і чітко нанесеними відомостями про бойову обстановку, дозволить офіцерам усіх ступенів своєчасно, повно і правильно оцінити обстановку, прийняти відповідне рішення і доповісти його старшому командиру, довести своїм підлеглим командирам бойові завдання та проінформувати командирів сусідніх підрозділів про обстановку, що склалася. Чим краще офіцери будуть знати умовні тактичні знаки і прийоми ведення робочої карти, тим менше часу вони будуть витрачати на підготовку до бойових дій, на організацію управління підлеглими підрозділами в бою, у ході маневру підрозділами та інших обставин.

Таким чином, вміння правильно готувати, вести і користуватися робочою картою є одним із найважливіших показників високої штабної культури кожного офіцера.