При дотриманні технології виробництва та зберігання якість консервів не змінюється навіть через 2 — 5 років. З поверхні банки (жерстяної) чи кришки видаляють вологу, а для тривалого збері­гання їх зразу покривають антикорозійним мастилом.

При складуванні різниця температур банки та повітря на скла­дах не повинна перевищувати 5 °С. Якщо вона вища, то її вирівню­ють до допустимих значень.

Готові консерви зберігають штабелями, підкладаючи під кожний ряд картон або фанеру. Продукцію у дрібній тарі зберігають в ящи­ках, які розміщують на піддонах. Піддони штабелюють на висоту 4-5 м.

Продукцію у тарі місткістю 3, 5 і 10 л зберігають у решітчастих ящиках або клітках, які також встановлюють на піддони для меха­нізованого вкладання й розвантажування. Відстань між штабелями і стінами становить не менше 0,75 м для проходів, а ширина голов­ного проходу між штабелями — не менше 2 м. При використанні електронавантажувачів ширина проходів має забезпечувати вільне розвертання механізмів.

Консервовану продукцію краще зберігати у темних приміщеннях за низьких плюсових температур і відносної вологості повітря не вище 75 %.

При виробництві великої кількості консервів використовують ме­ханізовані потокові лінії готової продукції у скляних банках місткіс­тю 0,5 — 1 л. Продуктивність ліній — до 100 скляних та 22 металеві банки за хвилину.

Один раз на квартал розкривають ящики (1 % від кожної партії), що зберігаються, оглядають з метою виявлення ознак псування.

При високій температурі (20 °С і вище) спостерігається розм'як­шення продукції, руйнування вітамінів та барвників, можливий розвиток мікрофлори, внаслідок чого сироп стає каламутним, а пло­ди рожевими і набувають металевого присмаку.