Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.3.2. Торгово-посереднщькі операції комерційних банків із цінними паперами

Торгово-посередницькі операції комерційних банків із цінними паперами включають:

-    формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для
великих інвесторів  на основі  аналізу поточного  стану  фінансового

ринку та побудову цільових функцій інвестування на і заданий період або дату;

-         брокерські  послуги  (здійснення цивільно-правових угод із  цінними
паперами в  якості  повіреного  або  комісіонера),  а також дилерські
послуги (укладання угод із цінними паперами від свого імені та за свій
рахунок шляхом здійснення котирувань цінних паперів із подальшим їх
терміновим перепродажем клієнтам);

-         надання   коротко-,      середньо-   й   довгострокових   позик   у   процесі
здійснення посередницької діяльності.

Таким чином, при виконанні дилерських послуг проходить корот­кострокове поєднання інвестиційних і торгово-посередницьких операцій банків, а при наданні кредитів для купівлі цінних паперів - кредитних і торгово-посередницьких операцій. Дані особливості відкривають перед банками значні можливості для розвитку торгово-посередницьких операцій.

Під трастовими (довірчими) операціями з цінними паперами розуміють діяльність КБ у ролі довіреної особи своїх клієнтів з управління ЦП від свого імені на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта.

Виконання трастових  операцій КБ  України здійснюється у ролі  агента клієнтів.

Під трастовими операціями розуміють операції банків або фінансових інститутів з управління майном, виконання інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. До них належать:

-         управління спадщиною;

-         управління пенсійними, державними, муніципальними фондами;

-         опікунство;

-         виконання   агентських    функцій    (виплата   дивідендів    за   акціями,
зберігання цінних паперів, продаж облігацій тощо).

Банки, що використовують трастові операції, можуть мати такі цілі:

-         отримання додаткового прибутку у вигляді процента від прибутку або у
вигляді фіксованої суми;

-         встановлення  контролю  над  компаніями,   фондами  і  їх  грошовими
коштами;

-         придбання вигідних клієнтів і зміцнення зв'язків з ними;

-         подолання обмежень, встановлених для банків законодавством деяких
країн в галузі інвестиційної діяльності тощо.

Для клієнтури вигідність трастових операцій полягає в такому:

-         велика прибутковість   операцій,  оскільки  траст  передбачає  надання
клієнту всього прибутку, що отримується внаслідок управління його
власністю (за винятком комісійних, що отримуються банком);

-         клієнт може брати участь у процесі управління коштами й у виборі
напрямів інвестування;

-         банк   зберігає   анонімність   проведення   таких   операцій,    оскільки

розпорядник траста має право здійснювати операції від свого імені і звичайно не повідомляє відомостей про обсяг переданого в траст капіталу і про того, кому цей капітал належать;

-    психологічна привабливість для клієнтів трастових операцій.
Трастові   послуги  надаються  як  окремим   особам,   так  і   організаціям.

Основні категорії послуг, що пропонуються банками фізичним особам:

-    передача майна у спадщину;

-         розпорядження майном, що заповідалося, в інтересах спадкоємців, після
передачі його в спадщину;

-         піклування про майно недієздатних або частково недієздатних осіб;

-         розпорядження майном  живої  особи на її користь  або на користь
вказаної нею особи.

Завдання банку - отримати після смерті власника відповідні рішення суду, скласти докладний опис майна, зібрати і забезпечити активи спадщини, сплатити адміністративні витрати, розрахуватися за боргами, заплатити податки, розподілити частину майна, що залишилася, між спадкоємцями згідно із заповітом, а також можливо зробити особисті послуги членам сім'ї тощо.

Підприємствам, організаціям банк може надавати різні послуги -здійснювати управління активами, тимчасово управляти справами компаній при їх реорганізації, банкрутстві, ліквідації та ін. Ґрунтуючись на укладеному з клієнтом (юридичною особою) договорі, банк виконує такі операції:

-         ведення рахунків для власників цінних паперів, емітентів;

-         передачу прав власності на цінні папери;

-         обмін цінних паперів  за довіреністю  (при реорганізації  або  злитті
компаній);

-         сплату процентів, погашення боргів;

-         довірче управління фондами компаній (пенсійними та ін.);

-         виплату дивідендів за акціями;

-         звільнення майна від застави тощо.

При довірчому управлінні майном можливі дві ситуації. По-перше, коли банк (розпорядник) виконує функцію повного представництва інтересів клієнта. У цьому випадку розпорядник самостійно приймає рішення, без попередньої згоди та інформування клієнта. По-друге, банк може виконувати агентські функції, здійснюючи всі операції на основі попередніх розпоряджень клієнта. Виконання агентських функцій становить основну сферу трастових послуг банку. При цьому агентом є будь-яка особа, яка діє від імені й за дорученням іншої особи. Особа, що надає повноваження, називається принципалом, а яка виконує доручення - агентом. Відносини, що виникають між ними називають агентськими функціями. Банк виконує всі функції охоронця майна й активно управляє власністю, наприклад, аналізує стан портфеля цінних паперів дає рекомендації і пропонує способи інвестування капіталу тощо. Виконуючи функції агента, банк, за домовленістю з клієнтом, може наділятися рядом прав: від імені клієнта укладати угоди, отримувати позики, виписувати чеки, передавати цінні папери, індосувати векселі та ін.

Агентські (посередницькі) функції полягають в такому:

1.  Зберігання активів:

-         приймання цінних паперів на зберігання;

-         обмін цінними паперами;

-         купівля-продаж   цінних   паперів   з   метою   забезпечення   збереження
активів;

-         отримання прибутків за цінними паперами;

-         своєчасне   сповіщення  довірителя  про  надходження  на рахунки  за
цінними паперами;

-         доставка, пересилання цінних паперів клієнтам;

-         погашення облігацій з минулим терміном;

-         отримання сум за заставними;

-         оренда сейфів і т. д.

Банк отримує, зберігає і видає цінності за дорученням клієнта без будь-яких ініціатив або активних функцій.

2. Управління активами клієнта як агента або представника, що передбачає
проведення банком операцій з цінними паперами або здійснення інвестування
за дорученням клієнта:

-         купівля-продаж цінних паперів;

-         здійснення інвестицій в цінні папери, формування портфеля цінних
паперів і спостереження за курсами цінних паперів, що зберігаються в
портфелі;

-         отримання всіх видів прибутків (за дорученням клієнтів);

-         оплата рахунків довірителя;

-         розміщення цінних паперів у заставу;

-         виконання функцій довіреної особи з облігаційної позики;

-         операції з вексельним і чековим портфелем;

-         оформлення страхових полісів і т. д.

Крім цього, банк здійснює інформаційне, правове, консультаційне, методичне й аналітичне обслуговування клієнтів.

Види трастів, що перебувають в управлінні банків, мають різні форми.

Прижиттєвий траст засновується особою за домовленістю з банком. Наприклад, клієнт переводить грошові кошти в довірче управління банку, доручаючи йому виплачувати прибуток протягом його життя, а після смерті передати капітал спадкоємцям.

Страховий траст виникає, якщо клієнт призначає банк довіреною особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати прибуток або передати всю суму поліса своїм спадкоємцям після його смерті.

Корпоративний траст засновується у формі майна, що закладається в банку, наприклад, для забезпечення випуску облігацій.

Траст на користь найманих службовців має дві форми - пенсійний фонд або план участі в прибутках. У першому випадку підприємець вносить кошти у фонд, що перебуває в управлінні банку, для виплат співробітникам по досягненні пенсійного віку. Якщо працівники вносять гроші у фонд, то він називається пенсійним трестом з участю, в іншому випадку - без участі. У другому  випадку  підприємець   переводить  частку  прибутку  в  траст-фонд,

відкритий в банку, для подальшого розподілу внесків і подальших прибутків від фонду на користь працівників компанії.

Якщо у ведення банку передається реальна власність, банк може здавати її в наймання, експлуатувати відповідно до інструкцій клієнта. У цьому випадку виникає поняття траста з нерухомості.

Згідно з прийнятим у всьому світі трастовим законодавством, банк не має права розпоряджатися вилученими в трастове управління коштами як своєю власністю (у цьому полягає відмінність від інших залучених коштів), а може лише провести операції з переданим у довірче управління майном від свого імені, виходячи з інтересів клієнта. Отже, весь прибуток належить не банку і повинен бути перерахований бенефіціару, вказаному в договорі, за вирахуванням комісійної винагороди і величини операційних витрат.

Таким чином, за трастові послуги, що надаються, банк отримує комісійну винагороду, її величина може визначатися сумою самого траста, прибутків від нього або обох показників.

Загалом, для фізичних осіб банки можуть виконувати такі операції:

• траст з передачі майна у спадщину;

•   траст заповітний (розпорядження майном, що заповідалося, передача
його у спадщину і т. д.);

•   піклування або опіка над майном недієздатних або частково дієздатних
осіб;

•   довічний траст (розпорядження майном особи на його користь або на
користь вказаної ним сторони).

Для юридичних осіб:

•      формування,   управління  портфелями  цінних  паперів   підприємств   і
організацій (в цьому випадку об'єктами траста можуть виступати акції AT,
державні,     муніципальні,     цінні     папери,     приватизаційні,     компенсаційні
сертифікати, векселі, чеки, грошові кошти, що утворюються на трастових
рахунках при операціях з цінними паперами і т. д.);

•      створення   спеціалізованих   фондів   забезпечення   прибутковості   для
працівників, що засновуються підприємствами (пенсійні фонди, фонд участі в
прибутках,   фонд   робочої   акціонерної   власності   тощо),   а   також   різних
добродійних