9.4.4. Утримання та годівля курок-несучок

Утримання курок-несучок. Молодняк із цеху вирощування переводять у пташники для курей (цех промислового стада) до по­чатку відкладання яєць у 17 — 18-тижневому віці. Відбирають його за живою масою та екстер’єром, що відповідають цьому кросу. Ку­рочки повинні бути здоровими, добре розвиненими, з прямим кілем, блискучими випуклими очима, пігментованими кінцівками, з дзьо­бом без викривлень і блискучим оперенням. Комплектують пташ­ники відібраним, однорідним за віком, живою масою і розвитком, молодняком за 2 — 3 дні.

Курей промислового стада утримують в опалюваних пташниках без вікон на підлозі з глибокою підстилкою або в клітках. Перший спосіб утримання зберігся в невеликих господарствах (рис. 9.4). На більшості птахофабрик і спеціалізованих фермах застосовують кліт­кове утримання з використанням кліткових батарей БКН-3А, Р-21, ККТ, ОБН-1, КОН-А із розміщенням у кожній клітці 3 — 5 голів (рис. 9.5).

Цілорічне комплектування промислового стада курок-несучок потребує створення певних умов утримання. Для забезпечення оп­тимальних параметрів мікроклімату в пташнику використовують обладнання «Клімат-47», що працює в автоматичному режимі.

У приміщеннях для курок-несучок підтримують температуру по­вітря в усі періоди року в межах 12 — 18 °С, а відносну вологість — 60 — 70 %. Швидкість руху повітря в холодну пору року має станови­ти від 0,3 до 0,6 м/с, у теплу — 1,2, в зонах із жарким кліматом — до

2 м/с. У господарствах південних зон встановлюють також зволожу­вальне обладнання з розпиленням води форсунками або кондиціо­нери випарювального охолодження. Мінімальна кількість свіжого повітря, яке подається в пташники у холодний період 0,7, теплий —

4 м³/год на 1 кг живої маси курок. Допустима концентрація шкідли­вих газів у повітрі пташників: вуглекислота — 0,25 %, аміак —

15мг/м³ і сірководень — 5 мг/м³.

Значний вплив на розвиток і продуктивність курок-несучок має освітлення. Після переведення молодок у пташники промислового стада курей у перші два тижні тривалість світлового дня має стано­вити 9 год, а освітленість — 5 — 7 лк. До переведення в основне ста­до, з 19-го по 22-й тиждень, світловий день поступово доводять до

11год 30 хв, а інтенсивність освітленості підвищують до 25 — 30 лк і залишають на цьому рівні. З 23-го по 31-й тиждень або до настання піку несучості світловий день збільшують щодня на 30 хв, доводячи до 16 — 17 год і підтримують на цьому рівні до кінця продуктивного періоду.

Інтенсивність освітленості не такою мірою впливає на птицю, як тривалість світлового дня. Проте за занадто яскравого освітлення птиця більше схильна до канібалізму, непокоїться, а за слабкого, особливо в нижніх ярусах кліток, кури не бачать корм і воду, погано орієнтуються, що призводить до зниження їх продуктивності. Нор­мальною інтенсивністю освітленості вважають 20 лк у проходах між клітками і до 70 лк — по фронту годівниць.

Для курок-несучок необхідно створювати умови, які б сприяли швидкому зростанню інтенсивності їх несучості після 21-тижневого віку. Несучки сучасних кросів уже до 20-тижневого віку здатні дося­гати 50 % несучості, а пік їх продуктивності (90 % і вище) спостері­гають у віці 25 — 26 тижнів.

Годівля курок-несучок. Із моменту початку відкладання яєць ремонтний молодняк поступово переводять на комбікорм дорослих курок-несучок. Спочатку 25 % раціону замінюють раціоном дорос­лих курей, потім 50, 75 %, із четвертого тижня повністю переходять на годівлю комбікормом для дорослих курей.

Потреба курок-несучок у поживних речовинах змінюється залеж­но від їх віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, що зумов­лює застосування фазової годівлі. В її основу покладено співвідно­шення в раціонах кількості обмінної енергії та протеїну. Розрізня­ють три фази (періоди) продуктивності курок-несучок: 150 — 300 днів, 301 — 420; 421 і більше.

У першу фазу у курок швидко підвищується несучість з одночас­ним збільшенням живої маси. В цей період передбачається макси­мальна кількість поживних речовин. У 100 г комбікорму має бути: обмінної енергії — 1130 кДж, сирого протеїну — 17 %, енерго- протеїнове відношення — 665.

Упродовж другої фази для курей характерні висока продук­тивність і відносно стабільна жива маса. Рівень протеїну в комбі­кормі знижують у цей період до 16 %, а калорійність раціону зали­шають такою, як і в першу фазу. Енерго-протеїнове відношення становить 708.

У третю фазу продуктивності несучість курок знижується, обмін­ні процеси змінюються так, що здатність організму до відкладання внутрішнього й підшкірного жиру підвищується. В цей період у ра­ціоні зменшують рівень обмінної енергії до 1047 кДж, а кількість сирого протеїну доводять до 14 %. Енерго-протеїнове відношення досягає 745. У разі фазової годівлі курок-несучок забезпечують по­ступовий перехід від одного раціону (або комбікорму) до іншого, за­побігаючи кормовому стресу.

На виробництві впроваджують вологий, комбінований та сухий типи годівлі курок-несучок. За вологого останніх годують тільки мішанками, які готують на збираному молоці, рибному чи м’ясному бульйонах. Такий тип годівлі використовують у господарствах із різною формою власності.

У разі застосування комбінованого типу годівлі птиці дають по­дрібнене або ціле зерно і мішанки.

Сухий тип найпрогресивніший, оскільки в годівлі курок-несучок використовують кормосуміші й комбікорми. Його широко застосову­ють у великих спеціалізованих підприємствах.

Для годівлі курок-несучок використовують різні корми: зернові, зерновідходи, відходи олієекстракційного виробництва, корми тва­ринного походження, трав’яне борошно, технічний жир, мінеральні підкормки.

(1 У структурі раціону або кормосуміші вони становлять, %: зерно­ві — 60 — 65, зерновідходи — 5 — 8, макуха, шрот — 8 — 10, дріжджі сухі — 3 — 4, тваринні корми — 6 — 8, трав’яне борошно — 3 — 6, тех­нічний жир — 3 — 5, мінеральні підкормки — 7 — 9. Крім кормових інгредієнтів, до раціонів птиці вводять лікарські препарати, ферме­нти, антиоксиданти та ін.

Найкращим кормом для курок-несучок кліткового й підлогового утримання вважають повнораціонний комбікорм, основним дже­релом енергії якого для птиці є зернові злакові (пшениця, кукуру­дза, ячмінь). До цінних білкових кормів належать рибне борошно, соя, макуха соняшникова, горох, дріжджі кормові, люцернове боро­шно. Мінеральну повноцінність комбікормів забезпечують введен­ням до їх складу комплексу мінеральних добавок. Найціннішими підкормками є гравій, черепашки, вапняк. Вітамінну повноцінність раціону для курок-несучок забезпечують уведенням добавок синте­тичних вітамінів.

Середня стандартна кількість корму на несучку впродовж року має бути 110 г на добу. Ця величина коригується з урахуванням ві­ку, породи та несучості. За вільного доступу до корму кури схильні до переїдання, що призводить до відкладання великої кількості внутрішнього жиру та зниження продуктивності. Тому реко­мендується дозувати добову даванку корму. Існує кілька методів обмеженої годівлі несучок, але найсприятливішим є кількісне обме­ження — скорочення часу доступу до корму, годівля через день або

з одним днем на тиждень без корму чи зменшення його кількості на 10 — 30 %.

Економічно доцільний строк використання несучок — 12 міс (511 — 518 днів). Його подовження можливе за примусового линян­ня. Цей технологічний прийом забезпечує дружне линяння всіх курок у стаді за 7 — 8 тижнів і досягнення ними 50 % продуктивності через 8 — 9 тижнів після завершення використання в першому періоді.