Звичайна злакова попелиця

Звичайна злакова попелиця (обыкновенная злаковая тля) - Schisaphis graminum Roind з родини афідіди Aphididae ряду рівнокрилих Homoptera.

Безкрила живородна самка з струнким веретеноподібним тілом довжиною 2,7-3,0мм. Вусики 6-ти членикові, коротші за довжину тіла. Забарвлення мінливе - від жовто-зеленого до чорного з яскраво-зеленою смужкою вздовж спини (табл. 11).

Крилаті партеногенетично самки за формою та забарвленням подібні до безкрилих.

Таблиця 11. Звичайна злакова попелиця: 1 - крилата, 2 - безкрила, 3 - яйця на листку, 4 - личинка, 5 - німфа, 6 - попелиця на листі злаку,

7 - пошкодження з колоніями попелиці.

Яйце спочатку зеленувате, потім стає чорним. Личинки і німфи подібні до дорослих.

Звичайна злакова попелиця пошкоджує різноманітні культури (пшеницю, жито, ячмінь, овес, просо, рис, сорго, кукурудзу) та дикорослі злаки.

За сезон розвивається 15-17 поколінь. Нижче наведений фенокалендар попелиці.

Зимує яйце на сходах озимих культур, а також на падалиці і дикорослих злаках. Весною, з початку травня відроджуються личинки, які після швидкого розвитку перетворюються у безкрилу самку засновницю. В подальшому розвиток попелиці відбувається партеногенетично, без самців.

Весною чисельність попелиці звичайно невелика, але у зв’язку з швидким розвитком (на одну генерацію потрібно 8-15 днів) у період виходу злаків у трубку кількість попелиці швидко зростає, і її колонії можуть повністю покрити листя, якими переважно і живляться комахи.

Пошкоджені листя знебарвлюються, жовтіють, відмирають, і попелиця переселяється на більш соковиті верхівкові частини рослини, а крилаті самки перелітають на більш молоді злакові рослини. Втрати урожаю від попелиці при середньому ступені заселення становить 10-16%, при сильному більш 100 особнів на стебло) досягає 60%. На добре розвинених рослинах втрати зменшуються.

У вересні - жовтні з’являються самки, які відкладають зимуючі яйця. Вони розміщуються купками (по 2-4) у основі та за піхвами листків, або на листовій пластинці. Плідність самок невелика, близько 12 яєць.

Поряд із згаданою попелицею виключно злаковим рослинам шкодять ячмінна попелиця Brachycolus noxius Mordv і велика злакова попелиця Sitobion оуєшє F.

Крім того, злаковим рослинам шкодять мігруючі види попелиць, наприклад черемхова Rhopalosiphum padi L, в’язово-злакова Tetraneura ulmi L., що восени відкладають яйця на відповідних деревах, де і починається весною їх розвиток, а влітку крилаті самки-розселительниці перелітають на злакові рослини, на яких продовжується їх розвиток.

Кількість попелиць на злакових полях різко змінюється в залежності від кліматичних умов року, від діяльності хижаків, паразитів. Серед хижаків велике значення мають жуки і личинки семикрапкового сонечка (родина Coccinellidae), личинки мух дзюрчалок Syrphidae, золотоочок Chrysopa. У тіло попелиць відкладають свої яйця їздці Diaretus obsoletus та різні види з роду Aphidius; розвинутий у середині попелиці їздець вилітає через круглий отвір, який вигризається на спині попелиці.

З а х о д и б о р о т ь б и.

1. Створення агротехнічних умов для прискорення і підсилення росту, підвищення стійкості пшениці до пошкодження попелицею (оптимальні строки сівби, внесення розрахункової кількості добрив тощо).

2. Лущення стерні та глибока зяблева оранка знищують попелицю, яка розвивається у післязбиральний період на падалиці та злакових бур’янах.

3. При наявності на сходах 100-150 особнів на 1 кв. м., а у період колосіння 20-25 особнів на колос і 50% заселених колосків провести обприскування Карате, Акцентом, Алметрином, Альтексом, або іншими, дозволеними для застосування на відповідних культурах інсектицидами.