Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.1.4. Догляд за дерниною і травостоєм на луках

Догляд за дерниною і травостоєм лук передбачає комплекс захо­дів — знищення бур’янів, старики, поліпшення повітряного режи­му, омолодження дернини, підсівання трав,поліпшення лісових і влаштування лісопаркових пасовищ.

Бур’яни і боротьба з ними. На сіножатях і пасовищах росте багато малоцінних і шкідливих рослин, які засмічують травостій, знижують якість корму і несприятливо впливають на якість продук­ції та здоров’я тварин. Нерідко кількість їх сягає 30 — 40, в окремих випадках — 40 — 50 % травостою. Поділ рослин травостою на корис­ні і шкідливі не має чітких меж. Тому рослини поділяють на умовно бур’яни і бур’яни.

Система боротьби з бур’янами в лучних травостоях при поверх­невому їх поліпшенні включає профілактичні, механічні та хімічні заходи.

Профілактичні заходи зводяться до знищення бур’янів підко­шуванням, очищенням насінного матеріалу трав, який використо­вують для сівби, застосуванням органічних добрив тільки після знищення в них насіння бур’янів (гаряче і холодне зберігання).

Треба правильно експлуатувати пасовище, застосовуючи нормальне навантаження, вчасно здійснювати насівання тощо.

На луках слід застосовувати заходи, які запобігають поширенню бур’янів. Для цього треба своєчасно удобрювати рослини, підкошу­вати не з’їдені рештки, правильно експлуатувати луки і пасовища, вводити змінне використання їх, тобто випасання чергувати із ско­шуванням, запобігати надмірному спасуванню.

Високопродуктивний травостій звичайно не буває засміченим або бур’янів у ньому незначна кількість. Окремі види бур’янів (щавель кінський, дягель, герань лучна та ін.) погано витримують інтенсив­не випасання, що дає змогу позбутися їх і, навпаки, при припиненні випасання, переведенні ділянки під сіножать з травостою випада­ють такі низькорослі рослини, як жовтець повзучий, гусячі лапки, подорожник, а також складноцвіті бур’яни (осот жовтий і рожевий, будяк та ін.), які не витримують підкошування і випадають із тра­востою внаслідок неможливості обсіменіння.

Ефективне також випасання різних видів тварин або змішаного стада. Більш низьке спасування травостою вівцями сприяє зник­ненню із травостою таких низових небажаних компонентів, як щуч­ник дернистий, жовтозілля. Свині знищують щавель, випасання на луках коней дає змогу позбутися тирси та інших бур’янів.

Певне профілактичне значення мають і строки заготівлі корму. Так, раннє скошування трав на сіно або сінаж запобігає висіванню насіння бур’янів, сприяє випаданню деяких з них. Ще більш ефек­тивним є дворазове скошування. Важливе профілактичне значення має пасовище- і сіножатезміна, насівання і створення травостою з цінних верхових трав.

Механічні засоби боротьби з бур’янами включають підрізуван­ня, виривання, випалювання, підкошування. Наприклад, для боро­тьби з чемерицею і пижмом рекомендується застосовувати вибіркове підкошування, а при рівномірному розподілі бур’янів — скошувати весь травостій. Якщо є осередки таких отруйних рослин, як жовтець їдкий, слід видаляти його вручну, викопуючи рослини спеціальни­ми пристроями (не допускаючи його потрапляння в зелену масу, яку потім згодовуватимуть тваринам).

Хімічні засоби боротьби з бур’янами. Хімічні засоби — переваж­но гербіциди проти бур’янів застосовують у виняткових випадках. Ними знищують подорожник, осот, цикуту отруйну, жовтець їдкий (повзучий), кульбабу, чагарники і дрібнолісся — 2,4-Д, дикотексом (2М-4Х) та іншими рекомендованими препаратами. Гербіциди за­стосовують також проти будяку, болиголову, сухоребрика, жабрію, хрестоцвітих (дикої редьки, свиріпи, татарнику, гірчиці, талабану тощо). При цьому можуть бути знищені і цінні бобові компонентитравостою, наприклад конюшина як двосім’ядольна рослина. Вне­сення гербіцидів обов’язково треба поєднувати із внесенням добрив і підсіванням трав. Гербіциди вносять навесні — в період росту основ­них видів бур’янів, додержуючи застережних заходів. Травостій піс­ля обробки можна скошувати і випасати на ньому тварин не раніш як через 40 днів. Гербіциди вносять переважно наземно обприску­вачем і лише в окремих випадках на великих площах — літаками, вертольотами.

Треба запобігати потраплянню гербіцидів у річки та водоймища. При широкому застосуванні гербіцидів залишки їх можуть місти­тись у рослинах і ґрунті, внаслідок чого знижується якість продукції тваринництва. Тому через певний час із цих площ беруть для ана­лізу траву щодо придатності її для випасу.

Випалювання, як уже зазначалося, в деяких випадках має по­зитивне значення. Після випалювання навесні сухих решток ро­слин поліпшується відростання лучних рослин. Вважають, що випалювання несприятливо впливає на бобові рослини, оскільки точки росту в них розміщені біля поверхні ґрунту. Проте це хара­ктерно не для всіх бобових трав. Так, за даними автора, після ви­палювання люцерна краще відростала і випереджала в рості тра­ви на ділянках, де проводили тільки боронування. Це можна по­яснити утворенням темного екрану, що сприяє кращому погли­нанню сонячного проміння, прогріванню ґрунту, більш ранньою мобілізацією поживних речовин. Разом з тим випалюванням можна видалити з травостою небажані компоненти. Наприклад, у біловусу, зарості якого значно поширені на гірських пасовищах Карпат (на полонинах), коренева система розміщується прак­тично на поверхні ґрунту. За даними Г.С. Кияка (1986), після випалювання суцільних заростів біловусу в травостої з’являються більш цінні злакові трави — мітлиця, тонконіг, костриця червона та ін.

Поліпшення повітряного режиму, омолодження лук. По­вітряний режим на природному травостої поліпшують застосуван­ням поверхневого і глибокого розпушування ґрунту — боронуван­ня, дискування, обробітку долотами, щілювання і навіть неглибо­кої оранки на пирійних і стоколосових перелогах. Боронування проводять голчастими, а також зубовими боронами. Боронуванням можна розпушити верхній шар ґрунту, очистити дернину від реш­ток коренів і стебел. Проте цей спосіб слід застосовувати з ураху­ванням конкретних умов. Не завжди боронування, особливо зубо­вими боронами, ефективне на легких ґрунтах, коли оголюються вузли кущіння і кореневі шийки рослин. Боронування застосову­ють не тільки навесні, а й після кожного скошування або циклу


випасання, якщо в цьому є потреба. Ефективне воно і на заливних луках. Як правило, його слід проводити до відростання трав. На травостоях щільно-кущових злаків боронування може спричинити негативні наслідки у зв’язку з розміщенням вузлів кущіння на по­верхні ґрунту.

Застосування будь-якого способу догляду за дерниною має бути обґрунтованим. Навіть незважаючи на рекомендації, слід перекона­тись у його ефективності.

Підсів і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності у травостої злісних бур’янів, при замулюванні, вимерзанні, пошкодженні шкід­никами тощо. У багатьох випадках ці операції обходяться значно дешевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. їх здійс­нюють навесні у вологу землю або влітку під час опадів, застосовую­чи спеціальні сівалки. Ефективне насівання зріджених ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та іншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в необроблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сівалки. Насівання зернотрав’яною сівалкою з анкерними сошниками проводять при якісному поверх­невому обробітку ділянки дисковими боронами. Інколи для зни­щення старої дернини застосовують неглибоке фрезерування, що дає змогу знищити малоцінні компоненти, особливо щучник, біло­вус, послабити великостеблові бур’яни.

Для насівання використовують районовані сорти і види трав.

Останнім часом в Україні та інших країнах бобові й швидкорослі злакові трави висівають безпосередньо в дернину за допомогою спе­ціальних сошників, які не руйнують дернини, готують посівне ложе, добре загортають насіння. Після сівби ґрунт ущільнюється в рядках Непогані результати дає застосування сівалок-культиваторів типу СЗС-2,1 з вузькими долотоподібними сошниками. Таке мінімальне розпушування дернини запобігає розвитку бур’янів у рік висівання трав. За даними Інституту кормів УААН (П.С. Макаренко),висівання конюшини лучної (червоної), а в дослідах автора — еспарцету і люце­рни в дернину злакового травостою різко підвищує врожайність угідь, якість корму при мінімальних трудових і грошових витратах.