2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю

Після ветеринарного огляду партія тварин, яка отримала до­пуск на територію м’ясокомбінату, надходить до сортувальних за­гонів з розколами для приймання худоби. Худобу оглядає при­ймальник і сортує її за статтю і віком на групи:

♦ некастровані бугаї, яких відокремлюють і розміщують в інди­відуальні загони;

♦ доросла худоба (корови, воли, телиці і нетелі старші за 3 роки);

♦ молодняк (бички, бички-кастрати, телиці, корови-первістки у віці від 3 місяців до 3 років);

♦ телята віком від 14 днів до 3 місяців.

Вік худоби визначають за станом зубів або по рогах.

Дорослу велику рогату худобу і молодняк залежно від вгодова­ності поділяють на три категорії: вищу, середню і нижчесередню; бугаїв і телят — на першу і другу.

Молодняк залежно від живої приймальної маси поділяють на чотири класи: добірний — з живою масою понад 450 кг, перший — 400 — 450, другий — 350 — 400, третій — 300 — 350 кг.

Свиней за вгодованістю залежно від живої маси, віку і товщини зовнішнього шару жиру (підшкірного) поділяють на п’ять катего­рій. Кнурів розміщують в індивідуальні загони.

До першої категорії належать свині віком до 8 місяців включно з довжиною тулуба (від потиличного хребця до кореня хвоста) не менше ніж 110 см і масою від 80 до 120 кг, відгодовані у спеціалі­зованих господарствах. Свині першої категорії білої масті без піг­ментних плям. На їхній шкірі не повинно бути пухлин, синців і травматичних ушкоджень. Товщина підшкірного жиру над остис­тими відростками між 6-м і 7-м грудними хребцями становить

1,0 — 2,5 мм, не враховуючи товщини шкури. До другої категорії належать свині живою масою 60 — 130 кг з товщиною сала від 1,5 до 4 см, а також підсвинки живою масою 20 — 60 кг без урахування товщини сала. До третьої категорії входять свині з товщиною сала понад 4 см; до четвертої — кнурі і свиноматки з живою масою понад 130 кг; до п’ятої — поросята-молочники з живою масою 4 — 8 кг, у яких не виступають ребра.

Дрібну рогату худобу за вгодованістю сортують на вищу, серед­ню і нижчесередню.

Вгодованість худоби визначають органолептичним методом, оглядаючи тварин і прощупуючи підшкірні жирові відкладення у відповідних ділянках тіла тварин залежно від їх виду. Так, при визначенні вгодованості великої рогатої худоби прощупують під­груддя, поперекову частину, виступи сідничних кісток (маклаки), пахову частину (щуп), корінь хвоста. Вгодованість дрібної рогатої худоби визначають так само, але для жирнохвостих і курдючних овець враховують ще і жирові відкладення на хвості. У свиней вгодованість залежить від товщини підшкірного жиру над остис­тими відростками між 6-м і 7-м грудними хребцями, яку визнача­ють прощупуванням або за допомогою вимірювальних приладів та інструментів.

Дорослих коней і молодняк за вгодованістю поділяють на дві категорії.

Птицю, яка надходить на забій, залежно від віку поділяють на курей і курчат, качок і каченят, гусей і гусенят, індиків й індичат. Маса курчат, яких приймають на забій, не повинна бути меншою за 600 г, курчат-бройлерів — 900, каченят — 1400, гусенят — 2300, індичат — 2200 г.

Кролів за вгодованістю поділяють на три категорії: першу, дру­гу та виснажені.

Розсортовану худобу зважують групами за віком і вгодованістю. Приймаючи молодняк великої рогатої худоби підвищеної маси, за якою виплачують надбавку до закупівельних цін, а також бичків до 2 років масою 300 кг і більше, кожну тварину зважують окремо.

Овець і свиней зважують групами однорідних за категоріями тварин.

Живу масу тварин усіх видів визначають, як правило, через 2 — 3 год після останньої годівлі й напування. Після зважування роблять 3%-ву скидку на вміст травного каналу. За кожну годину затримки приймання скидку зменшують на 0,5 %, а при затримці понад 6 год худобу приймають без скидки. При цьому потрібно виключити тільність у другій половині, забруднення шкірного по­криву (навал) і фальсифікацію живої маси перегодівлею. У разі перевезення тварин автотранспортом на відстань 50 км скидка становить 3 %, 51 — 100 — 1,5 %, 100 км і більше — худобу при­ймають без скидки.

Тварин приймають у присутності здавача і складають прийма­льну квитанцію із зазначенням кількості голів і живої маси.

Якщо виникають суперечності між здавачем і приймальником худоби щодо правильності визначення вгодованості забійних тва­рин, проводять контрольний забій спірної партії худоби відповідно до чинної інструкції з проведення контрольного забою тварин та птиці. Контрольний забій здійснюють у день здавання — при­ймання худоби, але не пізніше наступного дня роботи м’ясопере- робного підприємства.

У разі незгоди у визначенні вгодованості кролів виконують контрольний забій усього поголів’я, через яке виникла супереч­ність, якщо поголів’я не перевищує 100 голів, і 10 % від партії, якщо в ній понад 100 голів.

При суперечностях між здавальником і приймальником у ви­значенні вгодованості птиці проводять контрольний забій 20 % спірного поголів’я, але не менше ніж 100 голів і складають наклад­ну на м’ясо.

Результати контрольного забою поширюються на всю партію.